Чи свята врожаю подобаються Богові?

АРОМАТНІ фрукти, принадні овочі й снопи чудового збіжжя — все це являє собою досить привабливу картину. У час жнив по цілій Англії на вівтарях та кафедрах церков влаштовуються такі виставки. В Європі, як і в інших місцевостях, численні свята позначають початок і кінець пори жнив.

Особливо вдячні за плоди землі люди, які з неї живуть. По суті, Бог наказав стародавньому народу Ізраїлю святкувати три щорічні свята, що були тісно пов’язані зі жнивами. Ранньої весни, протягом свята Опрісноків, ізраїльтяни приносили Богові сніп первоплодів урожаю ячменю. У кінці весни на свято Тижнів (або П’ятидесятницю) вони приносили паляниці, спечені з первоплодів пшениці. Восени відзначалося свято Збирання, яке позначало кінець сільськогосподарського року в Ізраїлі (Вихід 23:14—17). Ці свята були «святими зборами» і часом радощів (Левит 23:2; Повторення Закону 16:16).

Що ж сказати про сучасні свята врожаю? Чи вони подобаються Богові?

Язичеські зв’язки

У 1843 році англіканський священик з Корнуолла (Англія), стурбований світськістю традиційного банкету і пияцтва на свято врожаю, вирішив відновити середньовічний звичай відзначення цього свята. Він взяв трохи збіжжя, якого пожали першим, і спік з нього хліб для причастя на святкуванні в його церкві. Цим він увічнив свято врожаю Ламмас — «християнське» свято, яке, на думку декого, походить від стародавнього культу кельтського бога Луґаa. Отже сучасне англіканське свято врожаю має язичеське походження.

Що сказати про інші святкування, які відбуваються в кінці сезону жнив? Згідно з «Британською енциклопедією», багато звичаїв, що відзначають ці святкування, беруть свій початок від «анімістичного вірування в духа зерна або матір збіжжя». У деяких місцевостях селяни вірили, що в останньому снопі збіжжя, яке вони жали, живе дух. Щоб вигнати духа, вони били колосся на землі. В іншій місцевості вони плели зі стебел збіжжя «солом’яну бабу», яку зберігали до посівного сезону наступного року «на щастя». Тоді вони закопували колоски в землю, сподіваючись, що це принесе їм благословення для нового врожаю.

Деякі легенди поєднують свята врожаю з культом вавилонського бога Таммуза, чоловіка Іштар, богині плодючості. Зрізування спілих колосків символізувало передчасну смерть Таммуза. Інші легенди навіть пов’язують свята врожаю з людськими жертвами, які Бог Єгова ненавидить (Левит 20:2; Єремії 7:30, 31).

Який Божий погляд?

Божі стосунки зі стародавнім Ізраїлем чітко показують, що Єгова, Творець і Джерело життя, вимагав виключної відданості від своїх поклонників (Псалом 36:10; Наума 1:2, НС). У дні пророка Єзекіїля оплакування бога Таммуза було ‘великою гидотою’ в очах Єгови. Через цей, а також інші ритуали фальшивої релігії Бог закрив свої вуха до молитов тих поклонників фальшивої релігії (Єзекіїля 8:6, 13, 14, 18).

Як це відрізняється від вказівок, які Бог Єгова дав ізраїльтянам стосовно врожаю. На святі Збирання ізраїльтяни скликали урочисті збори, протягом яких молоді і старі, багаті й бідні жили в тимчасових оселях, прикрашених буйним листям розкішних дерев. Це був час великої радості, але це також був час для роздумів про те, як Бог урятував їхніх прабатьків, коли вони виходили з Єгипту (Левит 23:40—43).

Протягом ізраїльських свят робилися підношення Єгові, єдиному правдивому Богові (Повторення Закону 8:10—20). Що стосується вищезгаданих анімістичних вірувань, Біблія ніде не говорить, що такі речі, як наприклад, оберемки пшениці, мають душуb. Святе Письмо чітко показує, що ідоли залишаються безжиттєвими, нездатними говорити, бачити, чути, нюхати, відчувати на дотик чи надавати своїм поклонникам якусь допомогу (Псалом 115:5—8; Римлян 1:23—25).

Сьогодні християни не є під Закон-угодою, яку Бог уклав зі стародавнім народом Ізраїлем. Бог узяв цей Закон ‘із середовища і прибив до Ісусового хреста’ (Колосян 2:13, 14, Філ.). Сучасні слуги Єгови живуть за «законом Христовим», і вони вдячні за все, що отримують від Бога (Галатів 6:2).

Апостол Павло прямо сказав, що єврейські свята були «лиш тінь того, що буде», і додав: «Дійсність же — Христос» (Колосян 2:16, 17, УКУ). Отже правдиві християни приймають біблійний погляд: «Що язичники приносять в жертву, приносять демонам, а не Богові... не можете пити з чаші Господньої і з чаші демонської» (1 Коринтян 10:20, 21, Дерк.). Крім того, християни слухаються вказівки «не торкайтесь нечистого». Чи свята врожаю, які відзначаються у вашій місцевості, мають підтекст язичества чи фальшивої релігії? Якщо так, то, не беручи жодної участі у нечистому поклонінні, справжні християни зможуть уникати того, що не подобається Єгові (2 Коринтян 6:17).

Коли вдячна дитина отримує подарунок від батька, кому вона дякує? Чужій людині чи рідному батькові? Щиросердою молитвою Божі поклонники щоденно дякують Єгові, своєму небесному Отцю, за його велику щедрість (2 Коринтян 6:18; 1 Солунян 5:17, 18).

[Примітки]