Християнство діє під час заворушень
УСЕ почалося несподівано у квітні 1994 року. В авіакатастрофі загинули президенти Бурунді та Руанди. За лічені години вся Руанда перетворилася на криваве поле бою. Трохи більше ніж за три місяці загинуло понад 500 000 руандійців — чоловіків, жінок та дітей. Дехто називає той період «геноцидом».
Половина 7,5-мільйонного населення Руанди мусила втікати. З них 2,4 мільйона чоловік знайшли притулок у сусідніх країнах. Це була найбільша й найшвидша масова втеча у сучасній історії. Табори біженців спішно встановлювалися в Заїрі (тепер Демократична Республіка Конго), Танзанії та Бурунді. Деякі з цих таборів, найбільші у світі, прихистили по 200 000 осіб.
Серед біженців було багато Свідків Єгови, миролюбних людей, котрі застосовують біблійні принципи у своєму житті. Хоч би в якій країні вони жили, то завжди непохитно дотримуються нейтралітету й застосовують принцип, вказаний в Ісаї 2:4: «Мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!» По цілому світі визнано, що Свідки Єгови є релігійною групою, яка не брала участі в руандійському геноциді.
Ісус Христос сказав, що його послідовники «не від світу». Але оскільки вони «у світі», то не завжди можуть уникнути заворушень серед різних народів (Івана 17:11, 14, Хом.). Під час руандійського геноциду загинуло близько 400 Свідків. Біля 2000 Свідків та людей, зацікавлених звісткою Царства, стали біженцями.
Чи те, що Свідки Єгови не є частиною світу, означає, що вони нічого не роблять у час нещастя? Ні. Слово Бога говорить: «Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму, а хтонебудь із вас до них скаже: «Ідіть з миром, грійтесь та їжте», та не дасть їм потрібного тілу,— що ж то поможе? Так само й віра, коли діл не має,— мертва в собі!» (Якова 2:15—17). Любов до ближнього також спонукує Свідків допомагати людям, котрі не поділяють їхніх релігійних поглядів (Матвія 22:37—40).
Хоча Свідки Єгови з усіх куточків землі хотіли допомогти своїм співвіруючим у Руанді, котрі опинилися у скрутному становищі, але координування заходів допомоги було доручено Західній Європі. Влітку 1994 року команда Свідків-добровольців з Європи спішно вирушила на допомогу християнським братам і сестрам в Африці. Для руандійських біженців було встановлено добре споряджені табори та польові госпіталі. Одяг, ковдри, їжа та біблійна література у великих кількостях поступали на літаках або відправлялися іншими способами. Понад 7000 стражденних людей, що було втричі більше, ніж Свідків Єгови в Руанді на той час, отримали допомогу. До грудня того року тисячі біженців, у тому числі більшість Свідків Єгови, повернулися до Руанди, щоб відбудовувати своє життя.
Війна в Конго
У 1996 році на сході Демократичної Республіки Конго вибухнула війна. Ця територія межує з Руандою та Бурунді. І знову там почалися ґвалтування й вбивства. Під свист куль люди втікали з палаючих сіл, рятуючи своє життя. Свідки Єгови також потрапили у вир заворушень, і близько 50 з них померло. Дехто загинув від випадкових куль. Інших вбили через приналежність до певної етнічної групи або через те, що їх помилково прийняли за ворогів. Одне село, де мешкало 150 Свідків, було повністю спалено. В інших селах спалили десятки будинків і кілька Залів Царства. Втративши домівки й усе своє майно, Свідки тікали в інші місцевості, де їм допомагали співвіруючі.
Після війни приходить голод, оскільки врожай знищено, продуктові склади розкрадено, а поставки припинено. Продукти харчування стають дуже дорогими. На початку травня 1997 року в місті Кісангані кілограм картоплі коштував близько трьох доларів, що не по кишені більшості людей. Переважно люди могли собі дозволити харчуватися лише один раз на день. Зрозуміло, що результатом нестатку харчів є хвороби. Недоїдання ослаблює здатність організму боротися з такими хворобами, як малярія, діарея та гастрит. Особливо страждають діти, і багато з них помирає.
Визначення потреб
Свідки Єгови в Європі знову без зволікань відгукнулися на потреби своїх братів. У квітні 1997 року група Свідків, в якій було також двоє лікарів, вилетіла в Африку з ліками та грошима. На той час у місті Ґомі місцеві Свідки вже організували комітети допомоги для визначення потреб, щоб можна було надати негайну поміч. Група обстежила місто й околиці. У віддалені місця за звітами посилалися кур’єри. Інформація була отримана також з міста Кісангані, розташованого понад тисячу кілометрів на захід від Ґоми. Місцеві брати допомагали координувати рятівні заходи в Ґомі, де живе близько 700 Свідків.
Один християнський старійшина з Ґоми сказав: «Нас глибоко зворушило те, що наші брати приїхали допомогти так здалека. Перед їхнім приїздом, ми допомагали одне одному. Багато братів із сіл мусили тікати до Ґоми. Дехто втратив домівку, і всі вони полишили свої поля. Ми прихистили їх у своїх домах і ділилися одягом та їжею, хоч самі мали небагато. Ми мало що могли зробити самостійно. Дехто з нас страждав від недоїдання.
Однак брати з Європи привезли гроші, і ми змогли купити їжі, котра була дуже дорога і якої не вистачало. Продукти харчування надійшли у важливий час, оскільки багато хто з нас вже не мав, що їсти. Ми роздали їжу як Свідкам, так і світським людям. Якби допомога не прийшла саме тоді, то померло б набагато більше людей, особливо дітей. Єгова врятував свій народ. Світські люди були дуже вражені. Багато з них хвалили нас за єдність і любов. Дехто визнав, що наша релігія є правдивою».
Хоча на місцях купувалися продукти харчування, приписувалися і видавалися ліки, однак потрібно було чогось більшого. Існувала потреба в одязі та ковдрах, а також у більших запасах їжі та ліків. Теж було потрібно допомагати ремонтувати зруйновані будинки.
Людська щедрість
Брати в Європі знову були готові допомогти. Бюро Свідків Єгови в Лув’є (Франція) звернулося до зборів у долині річки Рона, до зборів у Нормандії та деяких у Парижі. Справдився ще один біблійний принцип: «Хто скупо сіє,— той скупо й жатиме, а хто сіє щедро,— той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтян 9:6, 7).
Тисячі людей з радістю скористалися можливістю поділитися з іншими. Коробки та мішки з одягом, взуттям та іншими речами почали надходити в Зали Царства, а потім їх перевозили у філіал Свідків Єгови у Франції. Там 400 добровольців були готові взяти участь у наступній стадії операції «Допомога Заїру». З надходженням пожертвуваних речей добровольці сортували, складали й запаковували одяг у коробки, котрі ставилися на піддони по 30 штук. Діти подумали про своїх братиків і сестричок в Африці й надіслали їм іграшки: блискучі машинки, дзиґи, ляльки та плюшевих ведмедиків. Іграшки запаковувалися разом з речами, необхідними для життя. Всього дев’ять 12-метрових контейнерів було завантажено й відправлено в Конго.
Скільки ж гуманітарної допомоги було надіслано в Центральну Африку стараннями кількох тисяч Свідків з Бельгії, Франції та Швейцарії? На червень 1997 року загальна кількість складала 500 кілограмів ліків, 10 тонн печива з високим вмістом білка, 20 тонн інших харчових продуктів, 90 тонн одягу, 18 500 пар взуття та 1000 ковдр. Також пересилалася літаками біблійна література. Все це приймалося з великим цінуванням, приносило біженцям потіху та допомагало їм справлятися з випробуваннями. Вартість поставок складала в загальному майже 1 000 000 американських доларів. Такі пожертви є доказом існування братерства й любові серед служителів Єгови.
Розповсюдження допомоги в Конго
Коли допомога почала надходити в Конго, двоє братів і одна сестра приїхали з Франції, щоб працювати з місцевими комітетами допомоги. Про вдячність конголезьких Свідків Жозлін розповіла: «Ми отримали багато листів з подяками. Одна вбога сестра подарувала мені оздобу з малахіту. Інші дарували нам свої фотографії. Коли ми від’їжджали, сестри цілували, обіймали мене й також плакали. Я теж розплакалася. Багато хто говорив такі слова: «Єгова добрий. Єгова думає про нас». Вони визнали, що честь за отримане належить Богові. У той час, коли ми роздавали їжу, брати й сестри хвалили Єгову у піснях Царства. Це було дуже зворушливо».
Лікар на ім’я Лоік був членом тієї групи. У Залі Царства скупчилося багато людей, котрі терпеливо чекали своєї черги на прийом до цього лікаря. Одна конголезька сестра хотіла зробити щось добре, тому напекла і роздала всім у черзі до лікаря біля 40 коржиків. Оскільки там було близько 80 людей, то кожному дісталося по пів коржика.
Допомога світським людям
Гуманітарна допомога розповсюджувалася не лише серед Свідків Єгови. Багато інших людей також отримали дещо з неї, як це було 1994 року. Це є у згоді зі словами з Галатів 6:10: «Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!»
Свідки роздавали ліки й одяг у кількох початкових школах та в одному сирітському притулку поблизу міста Ґоми. У тому притулку живе 85 дітей. Під час попередньої розвідувальної подорожі група відвідала сирітський притулок і пообіцяла привезти туди 50 коробок печива з високим вмістом білка, коробки з одягом, 100 ковдр, ліки та іграшки. Діти вишикувалися на подвір’ї і співали для відвідувачів пісень. Потім вони звернулися з особливим проханням: вони хотіли мати футбольний м’яч?
Через кілька тижнів група виконала свою обіцянку привезти допомогу. Директор сиротинця, вражений такою щедрістю й інформацією з біблійної літератури, яку йому дали, сказав, що він йде до того, аби стати Свідком Єгови. А чи отримали діти футбольний м’яч? «Ні,— відповів Клод, координатор групи з Франції.— Ми подарували їм два футбольних м’ячі».
Табори біженців
Допомога надавалася не лише в Конго. Тисячі біженців втекли із зони боїв у сусідню країну, де швидко було зведено три табори для біженців. Свідки поїхали також і туди, аби побачити, що можливо зробити. Коли готувалося це повідомлення, у таборах мешкало 211 000 біженців, переважно з Конго. Близько 800 з них були Свідки, їхні діти та люди, зацікавлені доброю новиною про Царство. Нестача їжі — це була нагальна проблема в таборах. В одному таборі харчових запасів лишилося лише на три дні, в ці запаси входила квасоля трирічної давності.
А втім, Свідки не падали на дусі. Хоча у них було мало біблійної літератури, але вони регулярно проводили зібрання просто неба, щоб духовно підбадьорювати одне одного. Також вони проповідували іншим у таборі добру новину про Боже Царство (Матвія 24:14; Євреїв 10:24, 25).
У розвідувальній групі Свідків був також лікар. Хоча посадові особи дозволили членам групи пробути в кожному таборі лише кілька днів, однак вони провели медичні консультації. Від’їжджаючи, вони залишили християнським старійшинам ліки й гроші. Таким чином брати змогли вижити. Група Свідків теж мала надію, що брати з таборів зможуть незабаром повернутися на батьківщину.
А що сказати про майбутнє? Ісус Христос передрік, що наші дні відзначатимуться великими заворушеннями, це буде час війн і голоду (Матвія 24:7). Свідки Єгови знають, що лише Боже Царство покладе кінець стражданням, які існують сьогодні на землі. Під його керівництвом наш земний дім перетвориться на рай, де слухняні люди насолоджуватимуться миром, а також достатком, вічним щастям (Псалом 72:1, 3, 16). А тим часом Свідки й далі проголошуватимуть добру новину про те небесне Царство і допомагатимуть співвіруючим та іншим людям у час біди.
[Вставка на сторінці 4]
Лише з самої Європи від 1994 року Свідки Єгови надіслали в район Великих африканських озер понад 190 тонн їжі, одягу, ліків та інших речей.
[Рамка на сторінці 6]
Християнська любов на ділі
Серед тих у Франції, хто завзято брав участь в операції «Допомога Заїру», була Рут Деней. У дитинстві через свою християнську віру вона потрапила у нацистський концентраційний табір. Вона каже: «Ми так раділи, що можемо щось зробити для наших братів і сестер в Африці! Але я раділа ще більше. У 1945 році, коли ми повернулися додому з Німеччини, то зовсім нічого не мали. Навіть одяг, який ми носили, був позичений. Але невдовзі ми отримали матеріальну допомогу від духовних братів з Америки. Тож ця операція допомоги нашим братам в Африці дозволила мені віддячити за доброту, яка була виявлена нам колись давно. Який же привілей належати до такої великої родини братів, котрі виявляють християнську любов на ділі!» (Івана 13:34, 35).
[Ілюстрація на сторінці 7]
Незабаром на землю прийде рай, де кожен матиме всього вдосталь.