Вони виконували волю

Єгови Ісус посилає 70 учнів

СТОЯЛА осінь 32 року н. е. До смерті Ісуса залишалося тільки шість місяців. Тому він задля прискорення проповідницької праці та подальшого навчання декотрих із своїх послідовників призначив 70 учнів і «послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти» (Луки 10:1)a.

Ісус послав учнів «перед Себе», щоб люди мали змогу, коли він пізніше прийде сам, швидше вирішити, чи вони за Месію, чи проти. Але чому він послав їх «по двох»? Мабуть, для того щоб вони підбадьорювали одне одного у випадку протидії.

Наголошуючи на невідкладності проповідницької праці, Ісус сказав своїм послідовникам: «Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє» (Луки 10:2). Порівняння з жнивами було доречним, оскільки будь-яка затримка в час жнив могла призвести до втрати цінного врожаю. Подібно, якби учні знехтували своїм завданням проповідувати, то через це могло бути втрачене дорогоцінне життя людей! (Єзекіїля 33:6).

Служіння без відволікань

Наступна Ісусова настанова учням звучить так: «Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого» (Луки 10:4). У ті часи подорожні носили з собою не лише торбу з їжею, але також додаткову пару сандалів, бо підошви могли зноситися, а ремінці порватися. Але Ісусовим учням не потрібно було турбуватися такими речами. Радше вони мали надіятися на Єгову, що він попіклується про них через їхніх співвітчизників-ізраїльтян, які були зазвичай дуже гостинними.

Однак чому Ісус казав своїм учням не вітати нікого? Чи мали вони бути непривітними, а навіть грубими? Звичайно ж ні! Вжите в цьому вірші грецьке слово а·спа́·цо·маі (обіймати вітаючись) означає щось більше, ніж ввічливе «добрий день». Таке привітання може також включати в себе традиційні поцілунки, обіймання та довгі розмови, які деколи виникають під час зустрічі двох знайомих. Один тлумач зауважує: «Жителі Сходу віталися не так, як ми — легким кивком голови чи потиском руки; вони багато разів обіймали одне одного, кланялися і навіть падали на землю. Все це вимагало багато часу». (Порівняйте 2 Царів 4:29). У такий спосіб Ісус допоміг своїм послідовникам уникнути зайвих відволікань, які виникали б через звичаї.

Зрештою Ісус сказав своїм учням, що коли вони ввійдуть до дому якого і їх там приймуть, то їм слід ‘зоставатися у домі тім самім, споживати та пити, що є в них’. Але якщо вони прийдуть до міста й до них не поставляться привітно, їм слід ‘вийти на вулиці його та й сказати: «Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста»’ (Луки 10:7, 10, 11). Обтрушування пороху з ніг мало означати, що учні мирно залишають дім чи місто, де їх не прийняли, і тепер розплата у відповідний час прийде від Бога. Однак тих, що поставилися до Ісусових учнів доброзичливо, чекали благословення. Іншого разу Ісус сказав своїм апостолам: «Хто вас приймає — приймає Мене, хто ж приймає Мене,— приймає Того, Хто послав Мене. І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам,— той не згубить нагороди своєї» (Матвія 10:40, 42).

Уроки для нас

Доручення проповідувати добру новину про Боже Царство й робити учнів виконується сьогодні понад 5 000 000 Свідків Єгови по цілому світі (Матвія 24:14; 28:19, 20). Вони усвідомлюють, що їхня вістка є дуже термінова. Тому Свідки якнайліпше використовують свій час, уникаючи відволікань, котрі б перешкоджали їм приділяти усю увагу цьому важливому завданню.

Свідки Єгови намагаються бути привітними зі всіма, кого зустрічають. Але вони не ведуть пусті балачки й не беруть участі в обговоренні соціальних проблем чи неспроможності людей встановити справедливість у цьому світі (Івана 17:16). Натомість свої розмови вони зосереджують на темі Божого Царства, бо лише воно може раз і назавжди розв’язати проблеми людства.

Найчастіше Свідки Єгови працюють по двоє. Чи не зробили б вони більше, якби кожен працював окремо? Можливо. Проте християни сьогодні усвідомлюють, як добре працювати пліч-о-пліч зі співвіруючими. Тоді не так небезпечно свідчити у районах, що мають погану славу. Праця вдвох також дає можливість новим вісникам навчитися багато чого від більш досвідчених проповідників доброї новини. Справді, кожен з них може підбадьорювати іншого (Приповістей 27:17).

Безперечно, проповідницька праця — це найбільш нагальна праця у ці ‘останні дні’ (2 Тимофія 3:1). Свідки Єгови щасливі, що мають підтримку всесвітнього братства, в якому вони працюють «разом за віру Євангелія» (Филип’ян 1:27, Левицький).

[Примітка]