Чи Земля приречена на знищення?

НЕЗАБАРОМ закінчується XX століття, ми стоїмо на порозі XXI. У зв’язку з цим чимраз більше людей, які зазвичай взагалі не цікавляться пророцтвами про кінець світу, а якщо й цікавляться, то дуже мало, тепер задумуються над тим, чи не наближається подія, яка потрясе світ.

Вам, можливо, вже потрапляли до рук газетні чи журнальні статті, а навіть цілі книги на цю тему. Щоб дізнатись, які саме події ознаменують початок XXI століття, потрібно почекати — час покаже. Дехто зауважує, що, коли настане кінець 2000 року, це означатиме всього-на-всього, що прийшов наступний рік (подібно як всього одна хвилина відмежовуватиме 2000 рік від 2001), і це не має вплинути на хід світових подій. Багато людей більше стурбовані тим, що́ буде з нашою планетою в майбутньому.

Сьогодні чимраз частіше можна почути передречення про те, що сама планета Земля буде знищена — чи то дуже скоро, чи в далекому майбутньому. Розгляньмо лише декілька таких похмурих прогнозів.

У своїй книжці «Кінець світу — вимирання людини з погляду науки та моралі» (англ.), опублікованій вперше в 1996 році, письменник та філософ Джон Леслі описує три можливості того, як може закінчитися людське життя на Землі. Спочатку він запитує: «Чи може загинути людство у світовій атомній війні?» А тоді додає: «Найімовірніше... що людство вимре від впливу радіації: через ракові захворювання, послаблення імунної системи, яке призведе до спалаху епідемії інфекційних хвороб та народжень великої кількості дітей-калік. Крім того, можуть загинути мікроорганізми, які підтримують здоровий стан навколишнього середовища». І третя можливість, яку згадує пан Леслі,— це те, що Земля може зіткнутися з кометою або астероїдом: «За наявними даними, є приблизно дві тисячі комет та астероїдів діаметром від 1 до 10 кілометрів, котрі рухаються по таких орбітах, що може настати час, коли одне з тих небесних тіл зіткнеться із Землею. Також є набагато менше число (про це можна лише робити припущення) більших таких небесних тіл та набагато більше число менших».

Яскравий опис «кінця світу»

Розгляньте також, що́ говорить інший учений — Пол Дейвіс, професор університету в Аделаїді (Австралія). У журналі «Вашингтон таймс» зауважувалося, що це «найкращий письменник наукових статей з усіх, що живуть у Північній та Південній півкулях». У 1994 році він написав книжку «Три останні хвилини» (англ.), яку назвали «матір’ю» усіх книжок про кінець світу». Перший розділ цієї книжки має назву «Кінець світу»; у ньому описано, що могло б статися, якби комета зіткнулася із Землею. Прочитайте частину його уявного опису подій, від якого по шкірі бігають мурашки:

«Нашу планету потрясає сила, рівна силі десяти тисяч землетрусів. Ударна хвиля несеться по її поверхні, зрівнюючи із землею усі споруди і змітаючи все на своєму шляху. На рівній поверхні довкола місця зіткнення починає з’являтися кільце височенних розтоплених гір, а між горами утворюється кратер діаметром сто п’ятдесят кілометрів, в якому вирують надра Землі... Величезний стовп пилу та уламків вивергається в атмосферу, внаслідок чого всю планету огортає темрява. Тепер замість сонячного світла у небі зловісно миготять мільярди сліпучих метеорів — це в атмосферу з космосу потрапляють назад різні уламки, вивержені після удару; вони розжарені до таких високих температур, що від них розпікається поверхня Землі».

Далі професор Дейвіс проводить паралель між цими уявними подіями та передбаченням того, що комета Свіфт-Тетел зіткнеться із Землею. Він додає застереження, що, хоча така подія, мабуть, не відбудеться в близькому майбутньому, однак, на його думку, «раніше чи пізніше Свіфт-Тетел або якесь інше подібне небесне тіло обов’язково зіткнеться із Землею». Він ґрунтує свій висновок на підрахунках, згідно з якими 10 000 небесних тіл діаметром півкілометра або більше рухаються по орбітах, що перетинаються з орбітою Землі.

Чи ви вірите в такий жахливий кінець? Велике число людей вірить. Але вони намагаються не думати про це, запевняючи себе, що такі події не стануться за їхнього життя. Однак чому Земля має бути знищена — чи то незабаром, чи то через тисячі років? Звичайно, що не Земля становить основну загрозу для своїх жителів — людей і тварин. Швидше навпаки, хіба людина сама не є відповідальною за більшість проблем цього XX століття, у тому числі за те, що тепер існує можливість цілковитого ‘знищення землі’? (Об’явлення 11:18).

Протидія завданій шкоді

Що ж тоді сказати про більшу ймовірність того, що людина сама цілковито зруйнує Землю або зробить її непридатною для життя через неправильне господарювання та пожадливість? Немає сумніву, що велике руйнування відбувається на деяких територіях вже тепер через надмірне знищення лісів, неконтрольоване забруднення атмосфери та водних шляхів. Письменники Барбара Уард та Рене Дюбоу вдало підсумували це ще приблизно 25 років тому у своїй книжці «Земля тільки одна»: «Звичайно, що повітря, вода та ґрунт,— три великі сфери забруднення, які ми повинні дослідити,— є трьома головними складовими частинами нашого життя на Землі». І хіба ви не погодитесь, що з того часу ситуація на ліпше так і не змінилася?

Думка про те, що людина через своє безглуздя може зруйнувати або знищити Землю, є жахливою, але ми можемо піднестися на дусі, розглянувши її дивовижні відновлювальні та відроджувальні сили. Описуючи цю здатність дивовижного відновлення, Рене Дюбоу в іншій книжці за назвою «Екосистеми. Їхня здатність швидко відновлюватися» робить такі підбадьорливі спостереження:

«На думку багатьох, люди надто пізно стали усвідомлювати проблеми забруднення навколишнього середовища, тому що багато в чому екосистемам завдано непоправної шкоди. Я вважаю, що підстав для такого песимізму немає, бо екосистеми мають величезні сили відновлюватися після завданого їм лиха.

Екосистеми мають декілька механізмів самовідновлення... Завдяки тим механізмам вони долають наслідки порушень просто поступово відновлюючи початковий стан екологічної рівноваги».

Це можливо зробити

Поступове очищення відомої лондонської річки Темзи в останні роки стало визначним прикладом такого відновлення. Книжка Джефрі Гаррісона та Пітера Ґранта «Перетворення Темзи» (англ.) документально підтверджує це надзвичайне досягнення, яке показує, що́ можна зробити завдяки співпраці людей для загального добра. Британський герцог Единбурзький у передмові до цієї книжки написав: «Нарешті з’явилася історія такого великого масштабу зі щасливим кінцем, яку варто опублікувати, незважаючи на те що це може наштовхнути декого на думку, ніби проблема охорони природи насправді не така вже й велика, як людей у тому намагалися переконати. (...) Усі вони можуть піднестися на дусі, дізнавшись, чого було досягнуто у відновленні Темзи. Потішає те, що це можливо зробити і їхні програми теж можуть мати успіх».

У розділі цієї книжки за назвою «Велике очищення» Гаррісон та Ґрант із захватом пишуть про те, чого було досягнуто за більше, ніж 50 останніх років: «Уперше в історії людства сильно забруднену річку, яку використовували в промисловості, очистили до такої міри, що тепер вона знову кишить водоплавними птахами та рибою. Той факт, що таке перетворення відбулося дуже швидко, та ще й тоді, коли ситуація на перший погляд здавалась майже безнадійною, дає надію навіть найбільш песимістично настроєним охоронцям природи».

Потім вони описують процес перетворення: «За багато років стан річки погіршувався поступово, мабуть, остаточного удару було завдано під час Другої світової війни, коли були пошкоджені або зруйновані головні очисні споруди та каналізаційні трубопроводи. У 1940-х та 1950-х роках Темза перебувала в найкритичнішому стані. Ця річка нічим не відрізнялася од відкритого збірника каналізаційних вод; вода мала чорний колір, кисню у ній не було, і в літні місяці далеко від Темзи розносився огидний запах. (...) У той час у річці, що колись кишіла рибою, залишилось лише декілька вугрів, які вижили завдяки своїй здатності вдихати повітря з поверхні води. На забудованих ділянках річки поміж Лондоном та Вулиджем з усіх птахів залишилося декілька диких качок та лебедів-шипунів, і то вони вижили лише тому, що їли зерно, яке потрапляло у воду з причалів, бо природної їжі вони не мали. (...) Чи міг хтось тоді повірити, що незабаром відбудуться разючі зміни? За десять років ті самі ділянки річки, де рідко коли можна було побачити хоч якусь пташку, стали пристановищем для багатьох видів птахів, у тому числі для тих, що зимують: 10 000 водоплавних та 12 000 болотяних».

Звичайно, це приклад лише одного такого перетворення в маленькому куточку Землі. Однак з нього ми можемо дечого навчитися. Він показує, що немає потреби вважати, ніби Земля приречена на знищення через неправильне господарювання, пожадливість та бездумність людини. Належна освіта та об’єднані зусилля, спрямовані для загального добра, можуть допомогти Землі відновитися навіть після того, як буде завдано великої шкоди її екології, навколишньому середовищу та суші. Але що сказати про можливість знищення через зовнішні сили, такі, як комети та астероїди, що блукають у космосі?

У наступній статті ви можете знайти для себе задовільну відповідь на це складне запитання.

[Вставка на сторінці 5]

Освіта та об’єднані зусилля можуть допомогти Землі відновитися навіть від завданої їй великої шкоди.