Чи ви розумієте важливість нашого часу?

ТЕ, ЧИ ми усвідомлюємо небезпеку,— питання життя або смерті. Це можна унаочнити тим, що сталося на двох вулканічних островах.

Мон Пеле, найбільш горезвісний вулкан XX сторіччя, вивергнувся 8 травня 1902 року на Карибському острові Мартиніка. Він обірвав життя майже усім 30 000 жителів міста Сен-П’єра, яке лежало біля підніжжя вулкана.

У червні 1991 року вибухнула гора Пінатубо, і це виверження стало, мабуть, найбільшим у сторіччі. Це сталося в густонаселеній місцевості на Філіппінах та заподіяло смерть приблизно 900 особам. Проте цього разу було врятовано тисячі життів завдяки двом чинникам: 1) люди усвідомили небезпеку й 2) були готові діяти згідно з попередженнями.

Належні заходи врятували життя

Вулкан Пінатубо спав сотні років, аж ось у квітні 1991 року він почав виявляти ознаки того, що готується до рішучого наступу. З його конуса почала виходити пара та діоксид сірки. Місцеві жителі відчули серію струсів земної поверхні, і з-середини гори почала виринати зловісна куполоподібна маса затверділої лави. Вчені з Філіппінського інституту вулканології та сейсмології постійно проводили спостереження і з часом змогли переконати представників влади евакуювати з поблизьких містечок і сіл 35 000 жителів.

Зрозуміло, люди не схильні без жодної причини покидати свої доми, але небажання було переможене завдяки показу відеофільму, котрий яскраво зображує небезпеку, яку несе із собою виверження вулкана. Масова евакуація відбулася своєчасно. Через два дні могутній вибух викинув в атмосферу вісім кубічних кілометрів попелу. Пізніше селеві потоки, або лагари, забрали сотні життів. Проте тисячі людей врятувалися тому, що їх насторожили перед загрозою, і вони діяли згідно з попередженнями.

Втеча від катастрофи, спричиненої людиною

У першому сторіччі нашої ери християни, які жили в Єрусалимі, також повинні були вирішити, чи вони мають покинути свої доми. Утеча з цього міста 66-го року н. е. врятувала їх від знищення, яке спіткало інших мешканців і тисячі євреїв, котрі прибули в Єрусалим на Пасху 70 року н. е. Коли римська армія відрізала всі шляхи порятунку, в цьому оточеному мурами місті на відзначання Пасхи зібралося понад мільйон осіб. Голод, боротьба за владу й неослабні атаки римлян принесли смерть більш як мільйону осіб.

Про катастрофу, яка поклала край повстанню євреїв проти Рима, говорилося раніше. Декілька десятиріч перед цим Ісус Христос передрік облогу Єрусалима. Він сказав: «Коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях,— хай не вертаються в нього!» (Луки 21:20, 21). Ці вказівки були ясними, і послідовники Ісуса поставились до них серйозно.

Історик четвертого сторіччя Євсевій Кесарійський повідомляє, що християни всієї Юдеї послухалися Ісусового попередження. Коли римляни зняли першу облогу Єрусалима 66 року н. е., багато єврейських християн переїхали в язичницьке місто Пеллу, що в римській провінції Переї. Оскільки вони розуміли важливість свого часу і послухалися Ісусового попередження, то уникнули облоги, яку називають «найжахливішою облогою за цілої історії».

Сьогодні потрібно такої самої пильності й конкретних дій. У наступній статті буде пояснено чому.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

Godo-Foto, West Stock