«Правда вас вільними зробить»

«Пізнаєте правду,— а правда вас вільними зробить!» Так проголосив Ісус, навчаючи натовпи в Єрусалимському храмі (Івана 8:32). Ісусові апостоли могли без труднощів розпізнати, що Ісусові вчення є правдою. Вони бачили незліченну кількість доказів того, що їхній вчитель походить від Бога.

АЛЕ сьогодні декотрим, можливо, важко розпізнати правду, про яку говорив Ісус. Подібно як за днів пророка Ісаї, нині є ті, «що зло називають добром, а добро — злом, що ставлять темноту за світло, а світло — за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке — за гірке!» (Ісаї 5:20). Оскільки нині пропагується багато поглядів, філософій та способів життя, чимало людей вважає, що все відносне й немає такого поняття, як правда.

Коли Ісус сказав до своїх слухачів, що правда їх зробить вільними, вони відповіли: «Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: «Ви станете вільні?» (Івана 8:33). Вони не відчували потреби, щоб якась особа або річ зробила їх вільними. Відтак Ісус пояснив: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Івана 8:34). Правда, про яку говорив Ісус, може відкрити шлях до свободи від гріха. Ісус сказав: «Коли Син... зробить вас вільними, то справді ви будете вільні» (Івана 8:36). Отже, правда, яка звільняє людей,— це правда про Божого Сина, Ісуса Христа. Від гріха й смерті особу може звільнити тільки віра в жертву досконалого людського життя Ісуса.

Якось Ісус сказав: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда» (Івана 17:17). Виявлене в Біблії слово Бога — це правда, яка може принести свободу від забобонів і фальшивого поклоніння. У Біблії міститься правда про Ісуса Христа, яка допомагає людям повірити в нього й відкриває шлях до світлої надії на майбутнє. Як же чудово пізнати правду з Божого Слова!

Наскільки важливо знати правду? Сьогодні багато релігій твердять, що тримаються Біблії, але вони здебільшого перебувають під впливом людських філософій і традицій. Часто релігійні провідники, здається, зацікавлені не так точністю своєї звістки, як схваленням цієї звістки масами. Дехто вважає, що Бога задовольняє будь-яка форма поклоніння, якщо воно є щирим. Але Ісус Христос пояснив: «Надійде час,— ба, вже й тепер він,— що справжні поклонники Отцеві кланятимуться: у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець» (Івана 4:23, Хом.).

Якщо ми хочемо поклонятися Богові в прийнятний спосіб, нам потрібно знати правду. Це важливе питання. Від цього залежить наше вічне щастя. Тому кожен повинен запитати себе: «Чи моє поклоніння прийнятне Богові? Чи я щиро зацікавлений тим, щоби пізнавати правду з Божого Слова? Чи мене лякає те, що́ може виявити уважне дослідження?»