Чи у вас така ж віра, як у Авраама?

«Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?» (ЛУКИ 18:8).

1. Чому підтримувати міцну віру в наш час не так легко?

ПІДТРИМУВАТИ міцну віру в наш час зовсім не легко. Світ нестримно тисне на християн, аби відвернути їхню увагу від духовного (Луки 21:34; 1 Івана 2:15, 16). Багатьом доводиться боротися за виживання серед жахів війни, природних катаклізмів, хвороб чи голоду (Луки 21:10, 11). У численних країнах значний вплив справляє світська, тобто позбавлена релігійної спрямованості культура; кожний, хто живе згідно зі своєю вірою, вважається в такому суспільстві непоміркованою, навіть фанатичною особою. До того ж багатьох християн переслідують за їхню віру (Матвія 24:9). Тому дуже доречним є запитання, поставлене Ісусом майже 2000 років тому: «Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?» (Луки 18:8).

2. а) Чому християнам конче необхідна міцна віра? б) Чий приклад віри нам було б добре розглянути?

² Слід пам’ятати одну незаперечну істину: якщо ми бажаємо досягти успіху в житті тепер та отримати в майбутньому обіцяне вічне життя, нам конче необхідна міцна віра. Цитуючи слова Єгови до Авакума, апостол Павло написав: «Праведний житиме вірою». І: «Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає»... Догодити ж без віри [Богові] не можна» (Євреїв 10:38—11:6; Авакума 2:4). Павло закликав Тимофія: «Змагайся добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти» (1 Тимофія 6:12). Як же можна розвинути таку незламну віру? Розглядаючи це питання, було б добре згадати приклад людини, котра жила майже 4000 років тому, але віру котрої ще й досі поважають прихильники трьох основних релігій — ісламу, юдаїзму та християнства. Цією людиною був Авраам. З якого погляду його віра була такою видатною? Чи можемо ми наслідувати його?

Послух до Божого керівництва

3, 4. Чому Терах зі своєю сім’єю вийшов з Ура та оселився в Харані?

³ Перша згадка про Авраама (спочатку він називався Аврамом) міститься вже на перших сторінках Біблії. У Буття 11:26 ми читаємо: «Терах... породив Аврама, і Нахора, і Гарана». Терах зі своєю родиною жив в Урі халдейському, багатому місті у південній Месопотамії. Однак вони залишили те місто. «Взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару [Сарру], невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися» (Буття 11:31). Авраамів брат Нахор разом зі своєю сім’єю також переселився до Харана (Буття 24:10, 15; 28:1, 2; 29:4). Але чому Терах залишив багатий Ур та оселився в далекому Харані?

⁴ Коли близько 2000 років після смерті Авраама вірний чоловік Степан промовляв до єврейського синедріону, він пояснив причину такого незвичайного переселення Тераха та його сім’ї. Ось що він сказав: «Бог слави з’явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані, і промовив до нього: «Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу». Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані» (Дії 7:2—4). Терах підкорився волі Єгови стосовно Авраама, переселившись зі своїми найближчими родичами до Харана.

5. Куди пішов Авраам після смерті батька? Чому?

⁵ Сім’я Тераха оселилася в місті, що мало стати їхнім новим домом. Коли багато років пізніше Авраам казав про ‘край свій’, то мав на увазі не Ур, а Харан (Буття 24:4). Однак Авраам не повинен був прожити в Харані до кінця своїх днів. За словами Степана, «як умер йому [Авраамові] батько, Він [Бог] переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер» (Дії 7:4). Послухавшись керівництва Єгови, Авраам разом з Лотом перейшов річку Євфрат та увійшов у землю ханаанськуa.

6. Яку обіцянку Єгова дав Авраамові?

⁶ Чому Єгова звелів Авраамові піти до Ханаану? Причина була пов’язана з Божими намірами стосовно цього вірного чоловіка. Єгова сказав Авраамові: «Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє,— і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!» (Буття 12:1—3). Авраам повинен був стати батьком величезного народу, котрий отримав би захист від Єгови та мав оволодіти землею ханаанською. Яка ж чудова обітниця! Але для того щоб успадкувати ту землю, Авраамові потрібно було зробити докорінні зміни у своєму житті.

7. Які зміни мав бути готовий зробити Авраам, аби отримати сповнення обіцянки Єгови?

⁷ Вийшовши з Ура, Авраам залишив багате місто й, очевидно, родину свого батька — важливе джерело безпеки в ті патріархальні часи. Коли ж він виходив з Харана, то відокремився від близької родини свого батька, включаючи сім’ю свого брата Нахора, та пішов до невідомої йому землі. У Ханаані він не шукав безпеки за надійними стінами міста. Чому? Тому що невдовзі перед тим, як Авраам увійшов у ту землю, Єгова сказав йому: «Пройдись по Краю вздовж його та вширшки його,— бо тобі його дам!» (Буття 13:17). Отже, 75-річний Аврам та його 65-річна дружина Сара зробили все згідно з тими вказівками. «Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах» (Євреїв 11:9; Буття 12:4).

Віра як у Авраама в наш час

8. Що ми повинні розвивати з огляду на приклад Авраама та інших дохристиянських свідків?

⁸ Авраам та його сім’я належать до великої ‘хмари [дохристиянських] свідків’, згаданих в 11-му розділі Послання до євреїв. Зважаючи на віру тих давніх слуг Бога, Павло заохочує християн ‘скинути всякий тягар та гріх [брак віри], що обплутує нас’ (Євреїв 12:1). Справді, брак віри може легко ‘обплутати нас’. Але щирі християни як за днів Павла, так і в наші часи були в стані розвинути міцну віру, котру можна прирівняти до віри Авраама та інших служителів давнини. Говорячи про себе та інших співхристиян, Павло відзначив: «Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі» (Євреїв 10:39).

9, 10. З чого видно, що багато хто сьогодні має таку ж віру, як Авраам?

⁹ Щоправда, з часів Авраама світ змінився. Проте ми служимо тому самому ‘Богу Авраамовому’, а він не змінюється (Дії 3:13; Малахії 3:6). Сьогодні Єгова так само достойний поклоніння, як і за часів Авраама (Об’явлення 4:11). Багато людей цілковито присвячують себе Єгові та, подібно до Авраама, роблять будь-які необхідні зміни у своєму житті, аби виконувати Божу волю. Минулого року 316 092 осіб публічно символізували своє присвячення, охрестившись у воді «в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» (Матвія 28:19).

¹⁰ Більшості з цих нових християн не треба було вирушати в далекі краї, аби виконати умови свого присвячення. Проте в духовному розумінні чимало з них пройшли досить довгий шлях. Наприклад, Елсі з Маврикію була чаклункою. Усі боялися її. Одна спеціальна піонерка домовилася вивчати Біблію з дочкою Елсі, і завдяки цьому сама Елсі отримала можливість ‘навернутися від темряви у світло’ (Дії 26:18). Зауваживши зацікавлення своєї дочки, Елсі погодилась вивчати книжку за назвою «Моя книга біблійних оповідань». Вивчення проводилось тричі на тиждень, оскільки ця жінка постійно потребувала підбадьорення. Заняття окультизмом не принесло їй щастя, і вона мала багато проблем в особистому житті. Зрештою Елсі все ж таки змогла закінчити свою довгу подорож від демонізму до чистого поклоніння. Коли люди зверталися до неї за послугами, вона пояснювала, що тільки Єгова може захистити їх від зла. Сьогодні Елсі — охрещений Свідок, і 14 осіб з-посеред її родичів та знайомих прийняли правду.

11. Які зміни готові робити люди, котрі присвячують себе Єгові?

¹¹ Більшості з тих, хто минулого року присвятив себе на служіння Богу, не треба було робити таких радикальних змін. Але всі вони вийшли зі стану духовної смерті й ожили духовно (Ефесян 2:1). Хоча буквально вони й далі залишаються у цьому світі, однак вони не є його частиною (Івана 17:15, 16). Подібно до помазаних християн, чиє «громадянство в небі», вони є немовби ‘приходьки та подорожні’ (Филип’ян 3:20, Хом.; 1 Петра 2:11). Вони узгодили своє життя з Божими нормами, і спонукала їх до цього передусім любов до Бога та любов до ближнього (Матвія 22:37—39). Вони не переслідують самолюбних, матеріалістичних цілей, а також не відчувають потреби досягти якихось вершин у цьому світі. Натомість вони зосереджують свій погляд на обіцяному ‘небі новому й новій землі, що правда на них пробуває’ (2 Петра 3:13; 2 Коринтян 4:18).

12. Яка діяльність, згадана в тогорічному звіті, свідчить про те, що Ісус під час своєї присутності знайшов ‘на землі віру’?

¹² Коли Авраам зі своєю сім’єю прийшов до Ханаану, у них не було нікого, крім Єгови, хто міг би їх підтримати й захистити. Що ж до цих 316 092 новоохрещених християн, вони далеко не одинокі. Щоправда, Єгова підтримує й захищає їх своїм духом, як і Авраама (Приповістей 18:10). Але це ще не все: він підтримує їх, послуговуючись енергійним багатонаціональним ‘народом’, котрий налічує більше людей, ніж деякі сучасні народи (Ісаї 66:8). Минулого року величезна кількість представників цього ‘народу’ засвідчила про свою активну віру, розповідаючи ближнім про Божі обітниці, і найвища кількість таких вісників становила 5 888 650 осіб (Марка 13:10). Вони приділили цій праці пошуку зацікавлених людей надзвичайно багато часу: 1 186 666 708 годин. У результаті з тими, хто бажає розвивати віру, проводилось 4 302 852 біблійних вивчення. Ревність цього ‘народу’ виявилась також у тому, що 698 781 особа брала участь у піонерському служінні — чи то повночасно, чи протягом одного або більше місяців. (Більш детальну інформацію про минулорічну діяльність Свідків Єгови ви можете знайти на сторінках 12—15). Ці чудові дані є стверджувальною, живою відповіддю на Ісусове запитання: «Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?»

Вірні попри випробування

13, 14. Опишіть деякі труднощі, з якими Авраам та його сім’я стикнулися в Ханаані.

¹³ Нерідко Авраам і його родина стикалися в Ханаані з труднощами. Принаймні одного разу в землі ханаанській стався страшний голод, що змусив їх піти до Єгипту. Крім того, як правитель Єгипту, так і правитель Ґерара (коло Ґази) намагалися взяти Авраамову дружину Сарру собі (Буття 12:10—20; 20:1—18). Інколи також виникали конфлікти між пастухами худоби Авраамової та пастухами худоби Лотової, через що ці дві родини розділилися. Авраам безкорисливо дав Лотові можливість першому вибрати собі землю, і Лот вирішив оселитися в околиці йорданській, яка через свою родючість та красу нагадувала Едемський сад (Буття 13:5—13).

¹⁴ Дещо пізніше Лот опинився в центрі військового конфлікту між царем далекого Елама з його союзниками та царями п’ятьох міст долини Сіддім. Іноземні царі здобули перемогу, тож забрали з собою багато здобичі. Потрапив у полон і Лот з усім своїм майном. Коли Авраам почув про це, то безстрашно вирушив у погоню. Наздогнавши іноземних царів, він спромігся відвоювати Лота з його сім’єю, а також майно місцевих царів (Буття 14:1—16). Що ж до Лота, цей випадок у Ханаані був для нього далеко не найгіршим. З якоїсь причини він вирішив оселитися в Содомі, хоча те місто було широковідоме як кубло розпустиb (2 Петра 2:6—8). Коли два ангели попередили Лота, що місто буде знищене, він утік звідти разом зі своєю дружиною та дочками. Однак Лотова дружина злегковажила конкретні вказівки, дані ангелами, і в результаті перетворилася на соляний стовп. Якийсь час Лотові довелося мешкати зі своїми дочками в печері у Цоарі (Буття 19:1—30). Очевидно, ці події дуже бентежили Авраама. Авжеж, коли Авраам прийшов до Ханаану, Лот належав до його родини.

15. Яких негативних думок, очевидно, уникав Авраам попри всі проблеми, з якими він зіткнувся, живучи в наметах у чужій землі?

¹⁵ Чи Авраам колись думав про те, що ліпше було б йому з Лотом залишитися в безпечному місті Урі разом з усіма родичами свого батька або ж у Харані разом зі своїм братом Нахором? Чи він колись думав, що було б ліпше пустити коріння в якомусь безпечному місті з мурами, ніж жити в наметах? Чи він колись сумнівався в мудрості свого рішення піти на великі жертви, пов’язані з постійним мандруванням у чужій землі? Говорячи про Авраама та його сім’ю, апостол Павло зауважив: «Коли б вони пам’ятали ту [землю], що вийшли з неї, то мали б були час повернутись» (Євреїв 11:15). Але вони не повернулись. Вони сміливо йшли назустріч труднощам і залишилися там, де хотів Єгова.

Витривалість у наш час

16, 17. а) З якими труднощами стикається багато християн сьогодні? б) Як християни виявляють позитивний склад думок? Чому?

¹⁶ Подібну витривалість можна також побачити у християн сьогодні. Хоча служіння Богу є для них джерелом величезної радості, для правдивих християн життя у ці останні дні аж ніяк не є легким. Хоча вони й живуть у духовному раю, але зазнають тих самих економічних труднощів, що і їхні ближні (Ісаї 11:6—9). Багато правдивих християн стали невинними жертвами воєн між державами; деякі з незалежних від них причин опинилися за межею злиденності. Вони також стикаються з додатковими проблемами, оскільки вважаються меншиною, яка не викликає у людей симпатії, але і в таких обставинах виявляють витривалість. У багатьох країнах, де вони проповідують добру новину, серед людей панує повсюдна апатія. Ще в інших країнах вони зазнають облудних нападів з боку людей, котрі ‘коять зло під виглядом закону’ та «засуджують кров неповинну» (Псалом 94:20, 21, Хом.). І навіть у тих країнах, де християн не переслідують, а подекуди й хвалять за їхні високі норми, вони усвідомлюють необхідність відрізнятися від однокласників та співробітників — власне так, як це робив Авраам, який жив у наметах, у той час як більшість людей навколо нього жила в містах. Справді, жити у світі, ‘не будучи його частиною’, зовсім не легко (Івана 17:14, НС).

¹⁷ З огляду на вищесказане, чи ми жалкуємо про те, що присвятилися Богу? Чи ми думаємо, що було б ліпше залишитися частиною світу й бути такими, як усі? Чи ми шкодуємо, що пішли на певні жертви заради служіння Єгові? Ні в якому разі! Ми не озираємося назад з почуттям жалю; навпаки, ми усвідомлюємо одне: усе те, чим нам колись довелося пожертвувати, не має жодної справжньої цінності у порівнянні з благословеннями, які ми маємо тепер і які отримаємо в майбутньому (Луки 9:62; Филип’ян 3:8). До того ж, чи є щасливими люди в цьому світі? Правду кажучи, багато з них шукає відповіді, які ми вже давно знайшли. Вони страждають через недотримування керівництва, котрого дотримуємось ми,— Божого керівництва, записаного на сторінках Біблії (Псалом 119:105). І чимало з них прагне таких християнських стосунків та приємного спілкування, якими насолоджуємось серед наших співвіруючих ми (Псалом 133:1; Колосян 3:14).

18. Якщо християни виявляють таку ж мужність, як Авраам, який буде кінцевий результат?

¹⁸ Щоправда, деколи нам треба виявляти таку ж мужність, яку виявив Авраам, переслідуючи Лотових поневолювачів. Але коли ми це робимо, Єгова благословляє кінцевий результат. Наприклад, через сектантське насильство в Північній Ірландії у багатьох місцевих жителів глибоко вкорінилося почуття ненависті; отже, для того щоб залишатися нейтральним, потрібно мужності. Але вірні християни діють згідно з напучуванням, котре Єгова дав Ісусу Навину: ‘Будь сильний та відважний. Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити’ (Ісуса Навина 1:9; Псалом 27:14, Хом.). Завдяки мужності, яку вони виявляли там упродовж багатьох років, їх почали поважати інші, і тепер вони можуть вільно проповідувати в будь-якій громаді тої країни.

19. Чим бажають займатися християни і що вони з упевненістю сподіваються отримати, коли діятимуть згідно з керівництвом Єгови?

¹⁹ Хоч би з якими ситуаціями ми стикались, ніколи не слід сумніватись у тому, що, коли ми діємо згідно з керівництвом Єгови, кінцевий результат принесе славу йому і довговічну користь нам. Так, ми маємо випробування, ми йдемо на певні жертви, але попри все це немає нічого ліпшого за те, аби завжди служити Єгові, насолоджуватись товариством наших християнських братів та з упевненістю очікувати вічного майбуття, яке пообіцяв нам Бог.

[Примітки]

Чи ви пам’ятаєте?

◻ Чому міцна віра є конче необхідною?

◻ Як Авраам показав, що має міцну віру?

◻ Як присвячення пов’язане зі змінами в житті?

◻ Чому ми раді служити Богу попри будь-які проблеми?

[Ілюстрації на сторінці 7]

Авраам був готовий зробити великі зміни у своєму житті, аби побачити сповнення обіцянки.

[Ілюстрації на сторінці 9]

Як свідчать докази, під час своєї присутності Ісус знайшов ‘віру на землі’