Великі сім’ї об’єднані в Божому служінні

«Діти — спадщина Господня,— написав псалмоспівець,— плід утроби — нагорода! Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді: блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив» (ПСАЛОМ 127:3—5).

ДІТИ можуть бути благословенням від Єгови. Подібно до лучника, котрий відчуває задоволення, знаючи, як вкладати стріли до сагайдака, так само й батьки знаходять радість, скеровуючи своїх дітей на шлях, що веде до вічного життя (Матвія 7:14).

Давно тому серед Божого народу було звичайним, коли сім’ї мали свої ‘сагайдаки наповнені’ багатьма дітьми. Подумайте, наприклад, про їхні роки поневолення в Єгипті: «Ізраїлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край» (Вихід 1:7). Порівнюючи кількість ізраїльтян, які прийшли в Єгипет, з кількістю, яка вийшла звідти, можна дійти висновку, що сім’ї в середньому мали десятьох дітей!

Пізніше, Ісус виростав у сім’ї, яка для багатьох сьогодні може здаватися великою. Ісус був первородним Йосипа й Марії, але крім нього вони ще мали чотирьох синів і декілька дочок (Матвія 13:54—56). Великою кількістю дітей Марії та Йосипа можна пояснити й той факт, що вони пустилися в подорож з Єрусалима, не помітивши відсутності в їхній групі Ісуса (Луки 2:42—46).

Великі сім’ї сьогодні

Сьогодні багато християн вирішують обмежити розміри своєї сім’ї з духовних, економічних, соціальних або інших міркувань. Однак у багатьох суспільствах великі сім’ї залишаються нормою. За публікацією «Становище дітей світу 1997 року» (англ.), субсахарська Африка є районом найвищого коефіцієнта народжуваності. Там пересічна жінка народжує шістьох дітей.

Християнським батькам у великих сім’ях зовсім не легко виховувати дітей у любові до Єгови, але багатьом з них це таки вдається. Успіх залежить від того, чи сім’я об’єднана в чистому поклонінні. Слова апостола Павла до збору в Коринті стосуються рівнозначно християнських сімей сьогодні. Він написав: «Тож благаю вас, браття, ...щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній» (1 Коринтян 1:10). Як можна досягнути такої єдності?

Батьки мусять бути духовними людьми

Головним чинником є цілковита відданість батьків Богові. Візьміть до уваги слова Мойсея до ізраїльтян: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:4—7).

Завважте, Мойсей вказав, що Божі заповіді повинні бути «на серці» батьків. Тільки за цієї умови батьки схильні регулярно давати своїм дітям духовні настанови. Говорячи по суті, якщо батьки духовно міцні, вони наполегливо навчають своїх дітей духовних справ.

Щоб стати духовною особою і любити Єгову всім серцем, необхідно читати Боже Слово, роздумувати над ним і регулярно застосовувати його. Псалмоспівець написав, що той, хто знаходить насолоду в законі Єгови й читає його «вдень та вночі... буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його,— і все, що він чинить,— щаститься йому» (Псалом 1:2, 3).

Подібно як дерево, коли його постійно підливають, приносить добрі плоди, так і сім’ї, що харчуються духовно, приносять побожні плоди на хвалу Єгові. Характерною є сім’я Увадіеґву, що живе в Західній Африці. Хоча Увадіеґву та його дружина мають вісьмох дітей, вони обоє служать сталими піонерами (повночасними служителями Свідків Єгови). Він говорить: «У нашій сім’ї ось уже понад 20 років регулярно проводиться сімейне вивчення Біблії. Ми навчали дітей Божого Слова із сповитку — не тільки під час сімейного вивчення, але й у служінні та при інших нагодах. Усі наші діти є вісниками доброї новини про Царство і тільки наймолодша шестирічна дочка неохрещена».

Співпрацюйте як колектив

«Дім будується мудрістю»,— говорить Біблія (Приповістей 24:3). У сім’ї така мудрість тісно пов’язана з докладанням спільних зусиль. Бог призначив головою, або керівником, сімейного колективу батька (1 Коринтян 11:3). Натхнений апостол Павло підкреслив серйозність обов’язку головування, написавши: «Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає [матеріально й духовно], той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тимофія 5:8).

Відповідно до цієї поради з Божого Слова, християнські чоловіки повинні дбати про духовність своїх дружин. Якщо дружини переобтяжені домашніми обов’язками, страждатиме їхня духовність. В одній африканській країні новоохрещений християнин поскаржився старійшинам зі свого збору, що його дружина трохи байдужа до духовних справ. Старійшини сказали, що дружині того брата необхідна практична допомога. Отже цей чоловік почав допомагати їй виконувати домашні обов’язки. Він також відкладав час, щоб допомогти їй поліпшитися в читанні й знанні Біблії. Вона добре відреагувала, і тепер ціла сім’я об’єднано служить Богові.

Голови сімей теж повинні розвивати духовність своїх дітей. Павло написав: «Ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.). Коли батьки дотримуються вказівки не дратувати своїх дітей, а також наказу навчати їх, діти почувають себе членами сімейного колективу. Унаслідок цього діти напевно допомагатимуть одні одним і заохочуватимуть одні одних тягнутися до духовних цілей.

Якщо ми докладаємо спільних зусиль, то, коли діти готові, даватимемо їм духовні відповідальності. Один християнський старійшина, батько 11 дітей, встає рано-вранці й перед роботою проводить вивчення з декількома із них. Старші охрещені діти по черзі допомагають своїм молодшим братам і сестрам, навчаючи їх з Біблії. Батько наглядає і похваляє їх за докладені зусилля. Шестеро з дітей охрещені, а решта наполегливо працює, щоб досягнути цієї мети.

Добрий обмін думками, спільні цілі

Об’єднаним сім’ям необхідно мати сповнений любов’ю обмін думками й спільні духовні цілі. Ґордон, християнський старійшина, який живе в Нігерії, є батьком сімох дітей, від 11 до 27 років. Шестеро з них — піонери, так само як батьки. Наймолодший, який недавно охрестився, регулярно бере участь разом з іншими членами сім’ї в праці роблення учнів. Двоє дорослих синів є службовими помічниками у зборі.

Ґордон особисто проводив біблійне вивчення з кожною дитиною. Крім того, сім’я має всебічну програму біблійної освіти. Щоранку вони збираються на обговорення біблійного вірша, а потім готуються до зібрань збору.

Одна з цілей кожного члена сім’ї — прочитувати всі статті в журналах «Вартова башта» й «Пробудись!». Останнім часом ця сім’я впровадила у свій заведений порядок також читання Біблії. Обговорюючи прочитане, члени сім’ї заохочують одні одних триматися цього звичаю.

Щотижневе сімейне вивчення Біблії влаштовано так, що ніхто не потребує нагадування, всі з нетерпінням чекають його. Упродовж років зміст, структура й час сімейного вивчення змінювалися відповідно до віку та потреб дітей. Сім’я зблизилася з іншими вірними слугами Бога, і це справило благотворний вплив на дітей.

Вони співпрацюють цілою сім’єю та виділяють час для відпочинку. Раз у тиждень влаштовується «родинний вечір», на якому проводять вікторини, розповідають витончені жарти, грають на піаніно, розказують цікаві оповідання й просто розважаються. Час від часу вони їздять на пляж та відвідують інші цікаві місця.

Покладайтеся на Єгову

Ніхто з вищезгаданих осіб не применшує того, як важко виховувати дітей у великих сім’ях. «Бути добрим батьком для вісьмох дітей — це вкрай важке завдання,— сказав один християнин.— Щоб підтримувати їх, потрібно великої кількості фізичної та духовної поживи; мені доводиться тяжко працювати, аби заробити достатньо грошей для цього. Старші діти вже підлітки, але всі восьмеро ще ходять до школи. Я знаю, що духовне виховання є необхідним, однак декотрі з моїх дітей таки вперті й неслухняні. Вони засмучують мене, але я знаю, що інколи сам засмучую серце Єгови, і він прощає мені. Тому треба терпеливо виправляти дітей, аж поки вони не візьмуться за розум.

Я намагаюсь наслідувати приклад терпеливості Єгови до нас, бо він бажає, щоб усі навернулися до каяття. Я вивчаю Біблію зі своєю сім’єю, і декотрі з моїх дітей працюють над тим, щоб охреститися. Я не покладаюся на свої сили, аби досягнути цих результатів, бо своїми силами мало що міг би зробити. Я стараюся постійно наближатися до Єгови в молитві й застосовувати слова приповістки: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки». Єгова допоможе мені виховувати моїх дітей» (Приповістей 3:5, 6).

Не опускайте рук!

Часами виховання дітей може здаватися невдячним завданням, але ніколи не опускайте рук! Докладайте всіх старань! Якщо діти не цінують ваших зусиль або не реагують позитивно на них тепер, можливо, вони зроблять це пізніше. Щоб з дитини виріс християнин, який приносить плоди духу, їй потрібен час (Галатів 5:22, 23).

Моніка, яка живе в Кенії, є однією з десятьох дітей. Вона говорить: «Мої батьки навчали нас біблійної правди з раннього дитинства. Щотижня тато вивчав з нами християнські публікації. Через його роботу вивчення не завжди проводилось у той самий день. Іноді, повертаючись додому з роботи, коли ми гралися надворі, він повідомляв, щоб через п’ять хвилин усі прийшли додому на біблійне вивчення. Після вивчення він заохочував нас ставити запитання або обговорювати якусь проблему.

Тато постарався, щоб ми спілкувалися з благочестивими дітьми. Він регулярно приходив до школи, щоб довідуватись у вчителів про нашу поведінку. Якось він дізнався, що троє моїх старших братів побилися з іншими хлопцями та інколи грубіянять. Тато покарав їх за погану поведінку, але також виділив час, щоб пояснити на підставі Святого Письма, чому слід поводитись побожно.

Готуючись з нами до зібрань, батьки показували, наскільки корисно приходити на зібрання. Завдяки практичним заняттям удома ми навчалися ставати служителями. Батьки із сповитку брали нас у польове служіння.

Тепер двоє моїх старших братів є спеціальними піонерами, одна сестра — стала піонерка, а ще інша, заміжня, що має свою сім’ю,— ревний Свідок. Дві молодші сестри, сім і дев’ять років, є неохрещеними вісниками. Батьки виховують ще двох малюків. Я вже три роки служу в кенійському філіалі Свідків Єгови. Я люблю й ціную своїх батьків, бо вони духовні люди; вони залишили нам гарний приклад».

Хоч би скільки ви мали дітей, ніколи не припиняйте допомагати їм іти шляхом до вічного життя. Відчуваючи як Єгова благословляє ваші зусилля, ви будете повторювати за апостолом Іваном слова, які він сказав про своїх духовних дітей: «І немає для мене більшої радості, ніж чути, що діти мої йдуть дорогою правди» (3 Івана 4, СМ).