Чи вічне життя справді можливе?
«Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» (МАТВІЯ 19:16).
1. Що можна сказати про тривалість людського життя?
У 480 РОЦІ до н. е. перський цар Ксеркс I, відомий з Біблії як Ахашверош, оглядав свої війська, що мали невдовзі вирушити в битву (Естер 1:1, 2). За словами грецького історика Геродота, коли цар дивився на своїх людей, він не міг стримати сліз. Чому? «Я думав,— сказав Ксеркс,— наскільки взагалі коротке людське життя, і занедужала душа моя, що з усіх них, яких, звичайно, так багато, за якихось сто років жоден не житиме». Ви, мабуть, також із жалем замислювались над тим, що наше життя надзвичайно скороминуще; ніхто з нас не хоче старіти, хворіти й помирати. Ах, якби ж ми тільки могли втішатися молодечим здоров’ям і щастям ціле життя! (Йова 14:1, 2).
2. Яку надію плекає багато людей і чому?
2 Варто зазначити, що в журналі «Нью-Йорк таймс» за 28 вересня 1997 року з’явилася стаття під назвою «Вони хочуть жити». У ній наводилась цитата одного дослідника, котрий проголосив: «Я дійсно вірю, що ми можемо бути першим поколінням, яке житиме вічно»! Не виключено, що й ви вважаєте вічне життя можливим. Підставою для такого переконання може бути біблійна обітниця, згідно з якою ми можемо жити вічно тут, на землі (Псалом 37:29; Об’явлення 21:3, 4). Інші ж дійшли висновку про можливість вічного життя, беручи до уваги зовсім інші докази, не біблійні. Розгляньмо деякі з них; вони допоможуть нам упевнитись, що вічне життя справді можливе.
Створені для вічного життя
3, 4. а) Чому декотрі люди вважають, що ми повинні були б жити вічно? б) Що сказав Давид про своє формування в утробі матері?
3 Однією з причин, через яку багато хто вважає, що люди повинні були б жити вічно, є наша дивовижна будова. Наприклад, процес нашого формування в утробі матері справді гідний подиву. Один провідний фахівець, що вивчає проблему старіння, якось написав: «Здійснивши чудеса, завдяки котрим ми розвиваємось від зачаття до народження, а потім до статевого дозрівання і повноліття, природа вирішила не вигадувати, здавалось би, значно елементарнішого механізму, який би попросту підтримував дію всіх цих чудес вічно». Справді, коли взяти до уваги нашу дивовижну будову, напрошується запитання: «Чому ж ми тоді помираємо?»
4 Багато тисячоліть тому біблійний письменник Давид роздумував про ті самі чудеса, хоча він і не міг зазирнути всередину утроби, як це роблять сьогодні вчені. Давид розмірковував про своє формування, коли, за його словами, він був ‘відгороджений в утробі матері’. У той час, продовжував Давид, ‘були вчинені нирки його’. Давид також згадав про формування своїх ‘кісток’, коли, згідно з його ж словами, він «вчинений був в укритті». Зрештою Давид звернув увагу на ‘свій зародок’ в утробі матері: «Всі його частини були записані» (Псалом 139:13, НС; 139:14; 139:15, Ог. 1988; 139:16, НС).
5. Які чудеса відбуваються під час формування зародка в материнській утробі?
5 Звичайно ж, якогось буквального, написаного від руки плану формування Давида в материнській утробі не існувало. Однак коли Давид роздумував про те, як були створені його «нирки», «кості» та інші частини тіла, йому здавалося, немовби їхній розвиток відбувався за якимось планом, або схемою, що все це, так би мовити, було «записане». Виглядало так, немов у заплідненої клітини в утробі матері була величезна кімната, повна книжок, в яких детально розписано, як має формуватися дитинча, і ці складні інструкції передавалися кожній новоутвореній клітині. Тому в журналі «Світ науки» (англ.) було образно описано, ніби «кожна клітина в зародку, який розвивається, має цілу шафу схем».
6. Які докази підтверджують слова Давида про те, що ми ‘дивно утворені’?
6 Чи ви колись задумувались, як дивовижно функціонує наш організм? Біолог Джаред Даймонд зауважив: «Кожних кілька днів у нас повністю замінюються клітини, які окутують кишечник, кожних два місяці — клітини сечового міхура і кожних чотири місяці — червонокрівці». Далі він робить висновок: «Щодня природа розбирає й знову збирає нас». І яке все це має значення? А ось яке: хоч би скільки років ми прожили,— чи то 8, 80, чи навіть 800,— наш організм залишається дуже молодим. Один науковець якось підрахував: «Через рік приблизно 98 відсотків теперішніх атомів нашого організму будуть замінені іншими атомами, які ми отримуємо з повітря, їжі й напоїв». Справді, як проголосив Давид, ми ‘дивно утворені’ (Псалом 139:14).
7. Якого висновку дійшли декотрі люди, зважаючи на будову нашого організму?
7 З огляду на будову нашого організму, один провідний фахівець, котрий вивчає проблему старіння, сказав: «Незрозуміло, чому відбувається старіння». Справді, складається таке враження, що ми повинні жити вічно. Саме тому люди намагаються досягнути цієї мети за допомогою науки. Не так давно в книжці «Підкорення смерті» (англ.), написаній доктором Алвіном Сільверштайном, було зроблено досить упевнену заяву: «Ми розкриємо таємницю суті життя. Ми зрозуміємо... як людина старіє». Які наслідки це має принести? Згідно з прогнозами доктора Сільверштайна, «не буде більше «старих» людей, тому що знання, яке дозволить підкорити смерть, також принесе вічну молодість». Якщо взяти до уваги сучасні наукові дослідження в галузі людської природи, хіба думка про вічне життя звучить надто натягнутою? Однак існує ще одна, набагато вагоміша підстава вважати, що вічне життя можливе.
Бажання жити вічно
8, 9. Яке природне бажання мали люди протягом історії?
8 Ви ніколи не задумувались про те, що вічне життя — це природне людське бажання? В одному німецькому журналі наводилися слова певного лікаря, котрий сказав: «Мрія про вічне життя, мабуть, така ж одвічна, як і саме людство». Згідно з «Новою британською енциклопедією», деякі європейці старожитніх часів уважали, що «достойні люди житимуть вічно в яскравому, оздобленому золотом чертозі». Справді, скільки ж зусиль докладали люди, намагаючись задовольнити це основне бажання — бажання жити вічно!
9 Як зауважується в «Американській енциклопедії», понад 2000 років тому в Китаї «як імператори, так і [простий] народ, під проводом священиків даосизму, занехаяли роботу, щоб шукати еліксир життя», так зване джерело молодості. Дійсно, впродовж історії люди вважали, що, споживаючи різне зілля чи навіть просто п’ючи якусь особливу воду, можна залишатися молодими.
10. Які спроби продовжити людське життя робилися в наш час?
10 Не менш дивовижними виявилися й сучасні спроби задовольнити притаманне людині прагнення жити вічно. Класичний приклад цього — заморожування людей, котрі померли від якоїсь хвороби. Погоджуючись на такий крок, пацієнт сподівається, що в майбутньому, коли хвороба стане виліковною, його життя можна буде відновити. Один із захисників цієї методики, званої кріоніка, написав: «Якщо наш оптимізм справдиться і ми навчимося лікувати або виправляти всілякі пошкодження, у тому числі старечі немощі, тоді всі, хто «помирає» тепер, матимуть нескінченно довге життя в майбутньому».
11. Чому люди прагнуть жити вічно?
11 У вас може виникнути запитання: чому прагнення жити вічно так глибоко вкорінене в нашій свідомості? Може, через те, що «[Бог] вічність поклав у розум людини»? (Екклезіяста 3:11, «Виправлений нормативний переклад», англ.). Над цим питанням слід серйозно замислитись! Подумайте лише: навіщо б нам мати вроджене бажання жити й ніколи не помирати, тобто жити вічно, коли б наш Творець не мав наміру задовольнити це прагнення? І хіба було б з його боку виявом любові, якби, створивши людей із бажанням жити вічно, він розчарував нас, так і не давши цьому бажанню здійснитися? (Псалом 145:16).
На кого нам покладати надії?
12. У чому впевнені деякі люди, але чи вважаєте ви, що для цього є підстави?
12 Але на що нам покладати свої надії, аби отримати вічне життя? На людські наукові досягнення XX чи XXI сторіччя? Якось у журналі «Нью-Йорк таймс» було поміщено статтю за назвою «Вони хочуть жити», в якій йшлося про «божество — науку й техніку», а також про «ентузіазм з приводу потенціалу науки й техніки». У статті навіть згадувалось про одного дослідника, котрий «наївно вірить... нібито з часом генна інженерія досягне достатнього рівня, аби врятувати [нас], зупинивши процес старіння і, можливо, повернувши його у зворотному напрямку». Насправді ж людські зусилля припинити процес старіння й підкорити смерть виявилися абсолютно марними.
13. Як будова мозку показує, що ми мали б жити вічно?
13 Чи це означає, що не існує жодної можливості отримати вічне життя? Зовсім ні! Така можливість є! Переконати нас у цьому повинна структура нашого дивовижного мозку, наділеного майже необмеженою можливістю пізнавання. Фахівець із молекулярної біології Джеймс Ватсон назвав мозок «найскладнішим, що ми до цього часу відкрили у Всесвіті». Інший спеціаліст, невролог Річард Рестак, сказав: «У цілому знаному Всесвіті немає нічого такого, що хоча б віддалено нагадувало [мозок]». Тож виникає питання: навіщо нам мозок, здатний накопичувати й засвоювати фактично необмежений обсяг інформації, а також організм, розрахований на те, щоб працювати вічно, коли б ми не повинні були жити без кінця?
14. а) На який висновок щодо людського життя звертають увагу письменники Біблії? б) Чому нам слід покладати надії на Бога, а не на людей?
14 Якого ж тоді єдино правильного й розсудливого висновку ми повинні дійти? Хіба ж не очевидно, що ми були задумані й створені всемогутнім розумним Творцем, аби жити вічно? (Йова 10:8; Псалом 36:10; 100:3; Малахії 2:10; Дії 17:24, 25). І якщо так, то чи можливо зробити мудріше рішення, ніж послухатись натхненого наказу біблійного псалмоспівця, котрий написав: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема»? А чому ми не можемо покладати своїх надій на людину? Бо далі псалмоспівець пояснює: «Вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть». Справді, незважаючи на те, що людина начебто в стані жити вічно, вона стає абсолютно безпорадною, коли в очі зазирає смерть. Тому псалмоспівець робить висновок: «Блаженний... що надія його — на Господа, Бога його» (Псалом 146:3—5).
Чи Бог справді має такий намір?
15. З чого видно, що, за Божим наміром, ми повинні жити вічно?
15 Однак ви можете запитати: «Чи Єгова справді має намір, аби ми могли втішатися вічним життям?» Звичайно! У його Слові є сила-силенна доказів на користь цього. «Дар Божий — вічне життя»,— запевняє нас Біблія. Божий слуга Іван написав: «А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя». Не дивно, що один молодий чоловік якось запитав Ісуса: «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» (Римлян 6:23; 1 Івана 2:25; Матвія 19:16). Більш того, апостол Павло написав, що існує ‘надія вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог’ (Тита 1:2).
16. Як можна зрозуміти слова, що Бог пообіцяв вічне життя «від вічних часів»?
16 Але як зрозуміти твердження, що Бог обіцяв вічне життя «від вічних часів»? На думку декого, апостол Павло мав на увазі, що Бог вирішив дати людям вічне життя ще до сотворення першої пари, Адама і Єви. Але навіть якщо згаданий Павлом момент, коли Єгова проголосив свій намір, стосується якогось часу після сотворення людей, то все одно є очевидним: згідно з Божою волею, люди повинні жити вічно.
17. За що Адама і Єву вигнали з Едемського саду й чому коло входу було поставлено херувимів?
17 У Біблії згадується про те, що в Едемському саді «зростив Господь Бог із землі... дерево життя». Згодом Адама вигнали з того саду, а причина цього була пояснена так: «Коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв,— і не жив повік віку», тобто вічно! Після вигнання Адама і Єви з Едемського саду Єгова поставив херувимів і «меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя» (Буття 2:9; 3:22—24).
18. а) Коли б Адам і Єва могли їсти плоди з дерева життя, що це для них означало б? б) Що представляла можливість їсти плоди з того дерева?
18 А коли б Адаму і Єві дозволили їсти плоди з того дерева життя, що́ б це для них означало? Не що інше, як привілей вічного життя в Раю! Певний біблеїст зробив з цього приводу таке припущення: «Дерево життя повинно було мати якісь властивості, через котрі людське тіло залишалося б вільним від старечої немочі, або деградації, що закінчується смертю». Він навіть заявив, нібито «в раю рослини мали властивості нейтралізувати наслідки» старіння. Проте в Біблії не говориться, що дерево життя саме по собі мало якісь життєдайні властивості. Швидше це дерево всього-на-всього представляло Боже запевнення дати вічне життя кожному, хто отримає дозвіл споживати з нього плоди (Об’явлення 2:7).
Божий намір не змінився
19. Чому Адам помер і чому помираємо ми, його нащадки?
19 Коли Адам згрішив, він утратив право на вічне життя як для себе, так і для всіх своїх ще не народжених нащадків (Буття 2:17). Ставши через непослух грішником, Адам також став недосконалим, тобто людиною з вадами. Відтоді Адамове тіло зробилося немовби запрограмованим на смерть. Біблія каже про це так: «Заплата за гріх — смерть» (Римлян 6:23). Крім того, недосконалі нащадки Адама тепер також були запрограмовані на смерть, а не на вічне життя. Біблія пояснює це так: «Через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12).
20. Звідки відомо, що люди повинні були жити вічно на землі?
20 А що, коли б Адам не згрішив? Що, якби він не виявив непослух до Бога й отримав можливість їсти плоди з дерева життя? Де б він утішався Божим даром вічного життя? На небі? Ні! Бог ніколи не казав, що збирається забрати Адама на небо. Він доручив йому працю тут, на землі. Як пояснюється в Біблії, «зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне», а тоді «взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала» (Буття 2:9, 15). Після того як для Адама було створено дружину, Єву, вони обоє отримали додаткові завдання, котрі мали виконувати тут, на землі. Бог сказав їм: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (Буття 1:28).
21. Яка чудова перспектива відкривалася перед першими людьми?
21 Задумайтесь лише, яка чудова перспектива життя на землі відкривалась перед Адамом і Євою завдяки цим Божим вказівкам! Вони повинні були жити в земному Раю і виховувати там синів та дочок, котрі мали б квітуче здоров’я. У міру того як ці улюблені діти самі ставали б дорослими, вони приводили б на світ своїх малюків і разом з ними брали участь у приємній праці садівництва й догляду за Раєм. Усі тварини слухались би їх, отже щастю людини не було б меж. Подумайте, яку радість відчували б люди, розширюючи межі Едемського саду, так що кінець кінцем уся Земля перетворилась би на Рай! Чи вам хотілося б жити в такому мальовничому земному домі, щоб навколо вас бігали досконалі діти й вам не потрібно було думати про старість і смерть? Нехай відповідь на це запитання дадуть природні бажання вашого серця.
22. Чому можна бути певними, що Бог не змінив свого наміру стосовно землі?
22 Отже, Адам і Єва виявили непокору й були вигнані з Едемського саду, але чи Бог змінив свій намір дати людям можливість жити вічно в Раю на землі? Ні в якому разі! Пішовши на такий крок, Бог визнав би себе абсолютно неспроможним виконати свій початковий намір. Та ми можемо бути певні, що Бог здійснює свої обітниці. Він сам заявляє: «Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (Ісаї 55:11).
23. а) Що підтверджує незмінність Божого наміру дати праведним людям вічне життя на землі? б) Які питання обговорюватимуться наступного разу?
23 Незмінність Божого наміру стосовно землі стає очевидною з Біблії, де Бог обіцяє: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній». Навіть Ісус Христос у Нагірній проповіді сказав, що лагідні люди успадкують землю (Псалом 37:29; Матвія 5:5). Але як можна отримати вічне життя і що нам потрібно для цього робити? Про це йтиме мова в наступній статті.
Як би ви відповіли?
◻ Чому багато людей вірить у можливість вічного життя?
◻ Які факти мають переконати нас у тому, що ми від самого початку мали жити вічно?
◻ У чому полягав початковий намір Бога стосовно людства й землі?
◻ Чому можна бути певними, що Бог здійснить свій початковий намір?