«Благослови, душе моя, Господа»

«В ОСТАННІ місяці моє служіння стало млявим і не приносить радості»,— говорить Ненсіa. Вона десять років служила піонеркою, повночасною вісницею доброї новини. Однак ця жінка додає: «Мені не подобається те, що стається зі мною. Здається, я представляю звістку про Царство сухо і рідше говорю від серця. Що ж робити?»

Розгляньте також, що сталось із Кітом, старійшиною одного збору Свідків Єгови. Він був дуже здивований, коли почув від дружини: «Твої думки, напевно, чимось зайняті. Ти тільки що в молитві подякував за їжу, хоча це не час їди!» Кіт визнає: «Видно, мої молитви стали механічними».

Звичайно, ви не хочете, щоб вислови хвали, які засилаєте до Бога Єгови, були холодними та поверховими. Навпаки, прагнете, щоб вони були зворушливими, переповненими почуттям вдячності. А втім, почуття не можна одягнути чи зняти, як одяг. Воно повинне виходити з людини. Як можна почувати вдячність у серці? Псалом 103 проливає нам світло на це запитання.

Цей псалом склав Давид, цар стародавнього Ізраїлю. Він починається такими словами: «Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє — святе Ймення Його!» (Псалом 103:1). «Коли слово благословляти стосується Бога,— говориться в одному довіднику,— воно означає вихваляти, завжди вказує на сильну любов до нього, а також на почуття вдячності». Прагнучи вихваляти Єгову серцем, сповненим любові та вдячності, Давид закликав свою душу, тобто себе, ‘благословляти Господа’. Але що породжувало в Давидовому серці таке тепле почуття до Бога, якому він поклонявся?

Давид продовжив: «Не забувай за всі добродійства Його [Єгови]» (Псалом 103:2). Очевидно, почуття вдячності до Єгови пов’язане з роздумами про «добродійства Його» та цінуванням. Які ж саме добродійства Єгови Давид мав на думці? Творіння рук Бога Єгови, наприклад всіяне зорями небо в безхмарну ніч, і справді може сповнювати серце людини вдячністю до Творця. Зоряне небо справило глибоке враження на Давида (Псалом 8:4, 5; 19:2). Однак у 103-му псалмі Давид згадав про інші діла Єгови.

Єгова ‘всі провини твої прощає’

У цьому псалмі Давид розповідає про Божі діла, спонукані сердечною доброзичливістю. Згадуючи найперше і найважливіше з них, він співає: «Всі провини Твої Він [Єгова] прощає» (Псалом 103:3). Давид, безперечно, усвідомлював свій гріховний стан. Після того як пророк Натан сказав цьому чоловікові про перелюб із Вірсавією, той визнав: «Тобі [Єгово], одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив» (Псалом 51:6). Він благав із розкаяним серцем: «Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха» (Псалом 51:3, 4). Який же вдячний був Давид, що Єгова простив йому! Будучи недосконалою людиною, він чинив у житті інші гріхи, але завжди каявся, приймав картання і виправляв свою поведінку. Коли Давид роздумував про те, які дивовижні Божі вчинки доброзичливості він зазнав на собі, це спонукувало його благословляти Єгову.

А хіба ми не грішні? (Римлян 5:12). Навіть апостол Павло із сумом говорив: «Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (Римлян 7:22—24). Які ж ми вдячні, що Єгова не веде лічби нашим гріхам! Він з радістю стирає їх, коли ми каємось і просимо прощення.

Давид нагадував собі: «[Єгова] всі недуги твої вздоровляє» (Псалом 103:3). Оскільки вздоровлення — це відновлення, воно стосується не тільки прощення гріхів. З ним пов’язане усунення ‘недуг’ — поганих наслідків нашої неправильної поведінки. У новому світі Єгова повністю викоренить фізичні наслідки гріха, як, наприклад, хвороби та смерть (Ісаї 25:8; Об’явлення 21:1—4). Але вже сьогодні Бог вздоровлює духовні недуги. Такими недугами можуть бути докори сумління та розірвані з Богом стосунки. ‘Не забувайте’ того, що́ Єгова вже зробив у цьому плані для кожного з нас.

Він «визволяє життя твоє»

«[Єгова] визволяє життя твоє від ями»,— співав Давид (Псалом 103:4, Хом.). ‘Яма’ — це спільна могила людства, Шеол, або Гадес. Давид дивився у вічі смерті навіть перед тим, як стати ізраїльським царем. Наприклад, ізраїльський цар Саул страшенно ненавидів Давида і багато разів намагався його вбити (1 Самуїла 18:9—29; 19:10; 23:6—28; 24:1). Филистимляни теж хотіли бачити Давида мертвим (1 Самуїла 21:11—16). Але кожного разу Єгова визволяв Давида «від ями». Як же, напевно, Давид був вдячний, коли згадував усі ці вчинки Єгови!

А що сказати про вас? Чи Єгова підтримував вас у часи смутку або коли ви втрачали когось близького? А може, ви знаєте про випадки, коли він у наш час рятував життя своїх Свідків з ями Шеолу? Мабуть, ви були зворушені, читаючи на сторінках цього журналу подібні розповіді. Чому б не виділити час для роздумів про такі вчинки правдивого Бога? І, звичайно, усі ми маємо підстави бути вдячними Єгові за надію воскресіння (Івана 5:28, 29; Дії 24:15).

Окрім життя, Єгова дає нам те, що приносить насолоду та усвідомлення потреби жити. Псалмоспівець проголошує, що Бог «милістю та милосердям тебе коронує» (Псалом 103:4). Коли нам важко, Єгова не покидає нас, але приходить на допомогу через свою видиму організацію та призначених у зборі старійшин, або пастирів. Завдяки такій допомозі ми, не втрачаючи самоповаги та гідності, можемо давати собі раду за важких обставин. Християнські пастирі дуже піклуються своїми вівцями. Вони заохочують хворих та пригнічених і роблять все можливе, аби повернути назад тих, хто впав (Ісаї 32:1, 2; 1 Петра 5:2, 3; Юди 22, 23). Дух Єгови спонукує цих чоловіків бути співчутливими і виявляти любов до своєї отари. Його ‘милість та милосердя’ — це справжня корона, що прикрашає нас і дає почуття власної гідності! Тож ніколи не забуваймо, що́ робить Єгова, і благословляймо його та його святе ім’я.

Продовжуючи піднімати свій дух, псалмоспівець Давид співав: «[Єгова] бажання твоє насичає добром,— відновиться, мов той орел, твоя юність!» (Псалом 103:5). Єгова дає життя, яке приносить задоволення та радість. Навіть саме знання правди — це скарб, який неможливо ні з чим порівняти, джерело великої радості! Задумайтесь також, яке велике задоволення приносить нам праця, дана Єговою,— праця проповідування та роблення учнів. Як ми тішимось, коли знаходимо людину, яка хоче вчитися про правдивого Бога, і допомагаємо їй пізнати Єгову та благословляти його! Незважаючи на те, чи хтось у нашій місцевості слухає, чи ні, ми маємо великий привілей брати участь у праці, пов’язаній з освяченням імені Єгови та оправданням його суверенітету.

Але хто не стомлюється чи не виснажується, наполегливо виконуючи працю проголошення Божого Царства? Проте Бог Єгова й далі відновлює сили своїх служителів, роблячи їх, ‘мов орли’, що мають могутні крила й ширяють високо в небі. Які ж ми вдячні, що наш небесний Отець з любов’ю дає «динамічну енергію», завдяки чому ми можемо день за днем вірно виконувати своє служіння (Ісаї 40:29—31, НС).

Візьмімо, приміром, Клару. Вона працює повний робочий день і також щомісяця присвячує коло 50 годин проповідницькому служінню. Клара говорить: «Іноді я стомлююсь і збираю в собі сили для польового служіння тільки тому, що вже з кимось домовилась співпрацювати. Але коли я виходжу, завжди відчуваю приплив енергії». Ви теж, мабуть, під час християнського служіння відчували силу, яка була результатом божественної підтримки. Тож відгукніться так само, як і Давид, котрий співав на початку свого псалма: «Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє — святе Ймення Його!»

Єгова визволяє своїх людей

Псалмоспівець також співав: «Господь чинить правду та суд для всіх переслідуваних [«усім пригнобленим», Дерк.]. Він дороги Свої об’явив був Мойсеєві, діла Свої — дітям Ізраїлевим» (Псалом 103:6, 7). Можливо, Давид думав про ‘пригноблення’ ізраїльтян єгипетськими гнобителями за днів Мойсея. Мабуть, роздуми про те, як Єгова показав Мойсею свої шляхи визволення, викликали в Давидовому серці почуття вдячності.

У нас також може виникне подібне відчуття вдячності, якщо роздумуватимемо про ставлення Бога до ізраїльтян. Але ми повинні роздумувати ще й про те, що́ пережили слуги Єгови в теперішні часи, наприклад, згадувати випадки, описані в 29-му і 30-му розділах книжки «Свідки Єгови — вісники Божого Царства» (англ.). Розповіді, подані на сторінках цієї книжки та інших публікацій Товариства Вартової башти, дають змогу побачити, як Єгова допомагає сьогодні своїм людям непохитно триматися в ув’язненні, концентраційних та трудових таборах, зносити напади юрби та виявляти витривалість під час заборони. Свідки стикаються з випробуваннями в країнах, де точиться війна, як, наприклад, у Бурунді, Ліберії, Руанді та колишній Югославії. Кожного разу, коли виникає переслідування, рука Єгови завжди підтримує своїх вірних слуг. Роздуми про ці вчинки нашого величного Бога Єгови вплинуть на нас так, як на Давида вплинули розмірковування про визволення з Єгипту.

Подумайте також над тим, з якою любов’ю Єгова визволяє від тягаря гріха. Він дав «кров Христа», щоб ‘очистити наше сумління від мертвих учинків’ (Євреїв 9:14). Коли ми розкаюємось у гріхах і просимо прощення на основі пролитої крові Христа, Бог віддаляє від нас наші провини, «як далекий від заходу схід», і знову обдаровує своєю прихильністю. Поміркуйте також про такі дари Єгови, як християнські зібрання, підбадьорення від спілкування, пастирі в зборах та біблійні публікації від ‘вірного і мудрого раба’ (Матвія 24:45). Хіба всі ці дари Єгови не допомагають нам зміцняти свої стосунки з ним? Давид проголошує: «Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і багатомилостивий... Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими» (Псалом 103:8—14). Роздуми про сповнену любові турботу Єгови спонукують нас прославляти його та звеличувати його святе ім’я.

«Благословіть Господа, всі діла Його»

У порівнянні з безсмертям Єгови, «Бога Вічного», ‘дні [«смертного», НС] чоловіка’ і справді короткі — «як трава». Але Давид із вдячністю розмірковував: «Милість Господня від віку й довіку на тих, хто боїться Його, і правда Його — над синами синів, що Його заповіта додержують, і що пам’ятають накази Його, щоб виконувати їх!» (Буття 21:33; Псалом 103:15—18). Єгова не забуває тих, хто боїться його. У відповідний час він дасть їм вічне життя (Івана 3:16; 17:3).

Виявляючи свою вдячність за царювання Єгови, Давид сказав: «Господь міцно поставив на Небі престола Свого, а Царство Його над усім володіє» (Псалом 103:19). Хоча царювання Єгови на деякий час було видимо представлене через ізраїльське царство, насправді Його престол перебуває в небі. Оскільки Єгова усе створив, він є Суверенним Правителем Усесвіту й чинить свою божественну волю на небі й на землі відповідно до своїх намірів.

Давид навіть звернувся із закликом до небесних ангельських створінь. Він співав: «Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його! Благословіть Господа, усі сили небесні Його, слуги Його, що чините волю Його! Благословіть Господа, всі діла Його, на всіх місцях царювання Його! Благослови, душе моя, Господа!» (Псалом 103:20—22). Хіба роздуми про те, як Єгова виявляє до нас сердечну доброзичливість, не спонукують благословляти його? Безперечно! І ми можемо бути впевнені, що голос, котрим ми прославляємо Бога, не загубиться в могутньому хорі хвалителів, до якого належать навіть праведні ангели. Тож від усього серця хвалімо нашого небесного Отця, завжди говорячи добре про нього. Дійсно, нехай у наших серцях полум’яніють слова Давида: «Благослови, душе моя, Господа».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 23]

Давид роздумував про те, як Єгова виявляє сердечну доброзичливість. А ви?