Цінуймо «дари у вигляді людей»
«Шануйте тих, хто тяжко трудиться серед вас... Любіть їх і ставтеся до них з якнайбільшою повагою за труди їхні» (1 СОЛУНЯН 5:12, 13, СМ).
1. Що, згідно з Дії 20:35, може принести давання? Проілюструйте.
«БЛАЖЕННІШЕ давати, ніж брати!» (Дії 20:35). Чи ви можете пригадати собі, коли останній раз відчули правдивість цих слів Ісуса? Можливо, це було тоді, коли зробили подарунок людині, котру ніжно кохаєте. Ви старанно вибирали його, бо хотіли, щоб вона справді ним дорожила. І коли ви побачили на обличчі коханої людини непідробне задоволення, ваше серце просто завмерло від зворушення! Коли давання походить із правильних спонук, воно є, безперечно, виразом любові, що може принести нам щастя.
2, 3. а) Чому можна сказати, що щасливішої особи, ніж Єгова, немає, і як завдяки його «дарам у вигляді людей» може тішитись його серце? б) Чого нам не слід робити з даром від Бога?
2 Чи може тоді хтось бути щасливішим, ніж Єгова, Дарівник ‘усякого доброго давання’? (Якова 1:17; 1 Тимофія 1:11). Усі свої дари він дає з любові (1 Івана 4:8). Це, безумовно, стосується і того дару, який Бог через Христа дав зборові,— «дарів у вигляді людей» (Ефесян 4:8, НС). Бог дав старійшин, котрі мали доглядати за отарою, і це є виразом його глибокої любові до свого народу. Таких чоловіків вибирають дуже старанно: вони мусять відповідати біблійним вимогам (1 Тимофія 3:1—7; Тита 1:5—9). Вони знають, що повинні «ніжно обходитися з отарою», оскільки тоді вівці матимуть усі підстави почуватися вдячними за таких люблячих пастирів (Дії 20:29, НС; Псалом 100:3). Коли Єгова бачить, що серця його овець сповнені такою вдячністю, як же це має тішити його серце! (Приповістей 27:11).
3 Звичайно, ми не повинні применшувати цінності того чи іншого дару від Бога; ми також не повинні бути невдячними за ці дари. Отже виникає два запитання: як старійшинам слід розглядати свою роль у зборі? І як позостала частина отари може показувати, що цінує ці «дари у вигляді людей»?
‘Ми ваші співпрацівники’
4, 5. а) До чого Павло прирівняв збір і чому ця ілюстрація є влучною? б) Яким, згідно з Павловою ілюстрацією, повинно бути наше ставлення один до одного?
4 Єгова довірив цим «дарам у вигляді людей» певну владу в зборі. Звичайно, старійшини не повинні зловживати нею, але вони знають, наскільки легко недосконалим людям потрапити в таку пастку. Тож як старійшини повинні розцінювати свою роль в отарі? Розгляньмо ілюстрацію, котру навів апостол Павло. Обговоривши, для чого Єгова дав «дари у вигляді людей», Павло пише: ‘У любові в усьому зростаймо в Нього, а Він — Голова, Христос. А з Нього все тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю’ (Ефесян 4:15, 16). Як бачимо, Павло прирівнює збір — як старійшин, так і всіх інших членів — до людського тіла. Чому ця ілюстрація є влучною?
5 Людське тіло складається з багатьох різних членів, але має лише одну голову. Однак ніщо в тілі — жодний м’яз, жодний нерв, жодна вена — не є зайвим. Кожний член у ньому — цінний і так чи інакше сприяє здоров’ю та красі всього тіла. Те саме можна сказати і про збір: він складається з багатьох різних членів, однак кожний з них — молодий чи старий, міцний чи кволий — може так чи інакше сприяти загальному духовному здоров’ю та красі збору (1 Коринтян 12:14—26). Ніхто не повинен вважати себе занадто незначним. З іншого боку, ніхто не повинен вважати себе вищим від інших, оскільки всі ми — як пастирі, так і вівці — є частиною тіла і маємо лише одну голову — Христа. За допомогою цього прикладу Павло змальовує чудовий образ збору, в якому кожний з нас повинен виявляти до інших любов, турботу й повагу. Усвідомлюючи суть цієї ілюстрації, старійшини зможуть дотримуватися смиренного, зрівноваженого погляду на свою роль у зборі.
6. Як, незважаючи на свій авторитет апостола, Павло виявляв смиренний дух?
6 Ці «дари у вигляді людей» не намагаються контролювати життя або віру своїх співпоклонників. Павло, наприклад, хоча й мав авторитет апостола, проте смиренно писав коринтянам: «Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно» (2 Коринтян 1:24, Хом.). Павло не хотів контролювати віру або спосіб життя своїх братів. Фактично він навіть не вважав це потрібним; він висловив свою впевненість у тому, що брати й сестри вже є вірними і належать до організації Єгови, бо бажають робити те, що правильно. Тому суть Павлових слів (а говорив він про себе й свого партнера у роз’їзному служінні Тимофія) зводилася до наступного: «Наша робота — співпрацювати з вами, аби служіння Богові приносило вам радість» (2 Коринтян 1:1). Який смиренний дух!
7. Що усвідомлюють смиренні старійшини стосовно своєї ролі в зборі і в чому вони впевнені щодо своїх співпрацівників?
7 Сьогодні «дари у вигляді людей» мають таку ж саму роботу. Вони є ‘співпрацівниками — нам на радість’. Смиренні старійшини усвідомлюють, що не вони вирішують, скільки інші можуть робити в служінні Богові. Хоча пастирі й можуть заохочувати братів розширити або поліпшити своє служіння, однак пам’ятають: служіння Богові має походити з охочого серця. (Порівняйте 2 Коринтян 9:7). Старійшини впевнені, що коли їхні співпрацівники будуть радісні, то віддаватимуть служінню всі свої сили. Тому вони від усього серця прагнуть допомагати своїм братам ‘служити Господеві з радістю’ (Псалом 100:2).
Допомагайте всім служити з радістю
8. Як старійшини можуть допомагати своїм братам служити Єгові з радістю?
8 Старійшини, як ви можете допомогти своїм братам служити з радістю? Ви можете заохочувати їх власним прикладом (1 Петра 5:3). Показуйте свою ревність і радість у служінні: це може заохотити інших до наслідування вашого прикладу. Хваліть інших за щиросерді зусилля (Ефесян 4:29). Сердечна й щира похвала допомагає іншим почуватися корисними й потрібними. Вона викликає в овець бажання служити Богові якнайліпше. Уникайте негативних порівнянь (Галатів 6:4). Такі порівняння швидше знеохочують, ніж спонукують до поліпшення. Крім того, кожна вівця в Єгови — неповторна, вона має свої особливі обставини й здібності. Подібно до Павла, висловлюйте впевненість у своїх братах. Любов «вірить у все», тож було б добре вірити, що наші брати люблять Бога й хочуть йому догоджати (1 Коринтян 13:7). Коли ви ‘випереджаєте один одного пошаною’, то допомагаєте їм виявляти свої найліпші сторони (Римлян 12:10). Будьте впевнені: коли вівці підбадьорені та відсвіжені, більшість із них робитиме все можливе в служінні Богові, і це приноситиме їм радість (Матвія 11:28—30).
9. Який погляд на співстарійшин допоможе кожному з них служити з радістю?
9 Коли ти, старійшино, смиренно дивитимешся на себе як на ‘співпрацівника’, це допоможе і тобі служити з радістю та цінувати унікальні дари, котрі мають співстарійшини. Кожний з них має власні таланти й здібності, які може використовувати на благо збору (1 Петра 4:10). Один може бути обдарованим учителем. Інший — умілим організатором. Третій, можливо,надзвичайно доступний, бо має сердечний і співчутливий характер. По суті, ні один старійшина не виявляє всі ці дари однаковою мірою. Але якщо старійшина має якийсь особливий дар,— скажімо, дар навчання,— то чи стає він вищим від іншого старійшини? Аж ніяк! (1 Коринтян 4:7). З іншого боку, немає жодних підстав відчувати заздрість через дар, котрий має інший, або вважати себе непридатним, коли іншого старійшину хвалять за якусь здібність. Не забувай: ти також маєш певні дари і Єгова їх бачить. Він може допомогти тобі розвинути ці дари та використовувати їх на благо твоїх братів (Филип’ян 4:13, Хом.).
‘Слухайтесь та коріться’
10. Чому цілком доречно виявляти вдячність за «дари у вигляді людей»?
10 Коли ми отримуємо якийсь дар, то цілком доречно висловити подяку. «Вдячними будьте!» — говориться в Колосян 3:15. А що можна сказати про «дари у вигляді людей» — той дорогоцінний дар, який нам дав Єгова? Звичайно, перш за все ми вдячні Єгові, щедрому Дарівнику. А якщо говорити про «дари у вигляді людей», як ми можемо показати, що цінуємо їх?
11. а) Як ми можемо показувати свою вдячність за «дари у вигляді людей»? б) Що означають слова «слухайтесь» та «коріться»?
11 Ми можемо довести свою вдячність за «дари у вигляді людей», коли з готовністю зважатимемо на їхні засновані на Біблії поради та рішення. Біблія радить нам: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм,— вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи,— бо це для вас не корисне» (Євреїв 13:17). Зауважте: ми повинні не лише ‘слухатись’ тих, хто бере провід, але й ‘коритися їм’. Грецьке слово, перекладене як «коріться», буквально означає «піддавайтеся». Коментуючи значення слів «слухайтесь» та «коріться», біблеїст Р. С. Г. Ленський пише: «Людина слухається тоді, коли згідна з тим, що їй кажуть робити, переконана в правильності й корисності цього; людина піддається... коли її погляд протилежний». Коли ми розуміємо й погоджуємось із керівництвом тих, хто бере провід, то їх неважко слухатись. А що, коли ми не розуміємо причини прийняття певного рішення?
12. Чому нам слід підкорятися, або піддаватися, навіть тоді, коли ми не до кінця розуміємо причини прийняття якогось рішення?
12 Саме тоді, мабуть, і треба підкоритися, або піддатися. Чому? По-перше, потрібно вірити, що ці духовно кваліфіковані чоловіки всім серцем цікавляться нашим добробутом. Зрештою, старійшини повинні дати Єгові звіт за овець, ввірених їхній опіці, і вони добре про це знають (Якова 3:1). Крім того, варто пам’ятати, що ми, можливо, не знаємо всіх конфіденційних фактів, на підставі яких старійшини прийняли обґрунтоване рішення (Приповістей 18:13).
13. Що допоможе нам коритися, коли старійшини виносять якісь судові рішення?
13 А як можна коритись, коли виносяться якісь судові рішення? Слід визнати: це не завжди легко, особливо коли вирішують позбавити спілкування зі збором особу, котру ми любимо,— родича чи близького друга. У цьому випадку також ліпше поступитися й погодитись із судовим рішенням «дарів у вигляді людей». Вони можуть об’єктивніше оцінити ситуацію, ніж ми; крім того, вони, мабуть, ліпше обізнані з фактами. Нерідко подібні рішення коштують цим братам величезних зусиль і переживань; авжеж, ‘судити для Господа’ — це надзвичайно серйозна відповідальність (2 Хронік 19:6). Вони роблять усе можливе, аби бути милосердними, оскільки пам’ятають, що Бог «вибачливий» (Псалом 86:5). Але старійшини також повинні підтримувати чистоту в зборі, і Біблія наказує, щоб для цього вони позбавляли спілкування нерозкаяних правопорушників (1 Коринтян 5:11—13). У багатьох випадках правопорушник погоджується з прийнятим рішенням. Можливо, щоб опам’ятатися, йому потрібне саме таке покарання. І коли ми, його улюблені особи, підкоряємось рішенню старійшин, то цим можемо допомогти правопорушнику винести з покарання пожиток (Євреїв 12:11).
«Ставтеся до них з якнайбільшою повагою»
14, 15. а) Чому, згідно з 1 Солунян 5:12, 13, старійшини заслуговують нашої поваги, тобто уважності? б) Чому можна сказати, що старійшини ‘тяжко трудяться серед нас’?
14 Ще одна можливість показати свою вдячність за «дари у вигляді людей» — це ставитися до них з повагою, тобто уважністю. У своєму листі до збору в Солуні Павло заохочував тамтешніх братів: «Шануйте тих, хто тяжко трудиться серед вас, керуючи вами і навчаючи вас у Господі. Любіть їх і ставтеся до них з якнайбільшою повагою за труди їхні» (1 Солунян 5:12, 13, СМ). ‘Тяжко трудяться’... Хіба ж не влучно цей вираз описує працю відданих старійшин, котрі безкорисливо віддають всі свої сили для нашого з вами блага? Замислимось на хвилинку над тим важким тягарем, котрий несуть ці дорогі брати.
15 Багато з них — це сімейні люди, котрі повинні працювати на світській роботі, аби матеріально забезпечувати своїх домочадців (1 Тимофія 5:8). Деякі старійшини мають дітей, а ті потребують часу й уваги свого батька. Очевидно, йому доводиться допомагати їм з домашніми завданнями; він також має відводити час на корисні розваги, щоб діти могли дати вихід своїй кипучій енергії (Екклезіяста 3:1, 4). І найбільш важливе — він дбає про духовні потреби членів своєї сім’ї, регулярно проводячи сімейне вивчення Біблії, співпрацюючи з ними в польовому служінні та беручи їх на християнські зібрання (Повторення Закону 6:4—7; Ефесян 6:4). Не забуваймо, що на додаток до таких звичайних для багатьох з нас обов’язків старійшини мають чимало інших: готувати пункти на зібрання, робити пастирські відвідини, дбати про духовний добробут збору і, коли необхідно, розглядати судові справи. Деякі з них виконують додаткові обов’язки, пов’язані з районними та обласними конгресами, будівництвом Залів Царства та працею Комітетів зв’язку з лікарнями. Справді, ці брати ‘тяжко трудяться’!
16. Опишіть, як ми можемо виявляти повагу до старійшин.
16 Як ми можемо виявляти до них повагу? У біблійній приповісті говориться: «Слово на часі своєму — яке воно добре!» (Приповістей 15:23; 25:11). Як видно з цього вірша, слова щирої подяки та підбадьорення можуть показати старійшинам, що ми не сприймаємо їхню тяжку працю за належне. Ми також повинні бути поміркованими в тому, чого від них сподіваємось. З одного боку, ми повинні без жодних вагань звертатися до них за допомогою. Часом наше ‘серце тривожиться’, і нам потрібно біблійного підбадьорення, керівництва або поради від людини, яка ‘здібна навчати’ Божого Слова (Псалом 54:5, Дзьоба [55:5]; 1 Тимофія 3:2). При цьому слід пам’ятати, що час, який нам у стані приділити старійшина, не є необмеженим, адже він не може нехтувати потребами власної сім’ї та інших членів збору. Необхідно бути ‘спочутливими’ до цих працьовитих братів і не ставити до них надмірних вимог (1 Петра 3:8). Натомість цінуймо хоча б той час та увагу, яку вони в межах розумного можуть нам приділити (Филип’ян 4:5, НС).
17, 18. Чим жертвують багато дружин старійшин і як ми можемо показати, що не сприймаємо цих вірних сестер як належне?
17 А що можна сказати про дружин старійшин? Хіба не заслуговують і вони нашої поваги? Зрештою вони діляться своїми чоловіками зі збором. Нерідко це вимагає від них певних жертв. Іноді, замість того щоб провести вечір у сімейному колі, старійшинам доводиться вирішувати зборові питання. У багатьох зборах вірні християнські жінки з готовністю йдуть на такі жертви, аби їхні чоловіки могли піклуватися про овець Єгови. (Порівняйте 2 Коринтян 12:15).
18 Як ми можемо показати, що не сприймаємо жертв цих вірних християнських сестер як належне? Відповідь ясна: не вимагаючи надто багато від їхніх чоловіків. Але також не забуваймо про силу простих слів вдячності. У Приповістей 16:24 говориться: «Приємні слова — щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості». Розгляньмо це на прикладі. Після християнського зібрання одна подружня пара підійшла до старійшини: вони хотіли поговорити з ним про свого сина-підлітка. Поки старійшина розмовляв з цими батьками, його дружина терпеливо чекала збоку. Після бесіди мати підійшла до дружини цього старійшини й сказала: «Я хочу подякувати тобі за час, який віддав твій чоловік, аби допомогти нашій сім’ї». Ці прості, приємні слова вдячності до глибини душі зворушили дружину старійшини.
19. а) Які обов’язки вірно виконують старійшини як група? б) Що повинен постановити кожний з нас?
19 Єгова дав старійшин, котрі мали доглядати за його вівцями, і це є одним із ‘добрих дарів’ Єгови (Якова 1:17). Ці чоловіки зовсім не є досконалими; як і кожний з нас, вони допускаються помилок (1 Царів 8:46). Проте як група, старійшини, котрі служать у зборах по всьому світі, вірно виконують покладені на них Єговою обов’язки, а саме: виправляють, збудовують, об’єднують та захищають отару. Тож нехай кожний старійшина постановить і надалі з ніжністю піклуватися про овець Єгови, стаючи завдяки цьому даром, або благословенням, для своїх братів. І нехай кожний з нас рішучо постановить виявляти вдячність за ці «дари у вигляді людей», будучи слухняними й покірними їм, а також виявляючи повагу за їхню тяжку працю. Як же ми можемо бути вдячні, що Єгова у своїй любові дав нам чоловіків, котрі кажуть його вівцям: «Наша робота — допомагати вам служити Богові з радістю!»
Як би ви відповіли?
◻ Чому збір можна влучно прирівняти до тіла?
◻ Як старійшини можуть допомагати своїм братам служити Єгові з радістю?
◻ Чому нам слід не лише слухатись, але й коритись тим, хто бере провід?
◻ Як ми можемо виявляти до старійшин повагу, тобто уважність?
[Ілюстрація на сторінці 16]
Старійшини, хваліть інших за щиросерді зусилля.
[Ілюстрація на сторінці 17]
Своїм ревним прикладом у проповідуванні старійшини можуть допомогти членам сім’ї та іншим служити з радістю.
[Ілюстрації на сторінці 18]
Ми цінуємо наших працьовитих старійшин!