Вони виконували волю Єгови

Марія обирає «найкращу частку»

У ЧАС Ісуса єврейські жінки зазнавали значних обмежень через рабинські традиції. Наприклад, їх знеохочували вивчати Закон. Згідно з одним твердженням, цитованим у Мішні, «коли чоловік дає своїй дочці знання Закону, це те саме, що вчити її розпутства» (Сота 3:4).

В результаті цього багато жінок у Юдеї першого століття не були добре освічені. «Немає жодних доказів, що до Ісусового служіння єврейським жінкам дозволялося бути учнями великого вчителя, не говорячи вже про те, щоб подорожувати з таким учителем чи самим навчати когось, окрім своїх дітей»,— повідомляє словник «Анкор Байбл». Утискуючи права жінок, деякі релігійні провідники пішли ще дальше і навіть встановили правило, щоб чоловіки не розмовляли з жінками прилюдно!

Ісус нехтував такими безбожними поглядами. Він навчав як чоловіків, так і жінок, а серед його послідовників були і ті, і ті (Луки 8:1—3). Одного разу Марта і Марія запросили Ісуса в гості (Луки 10:38). Ці дві жінки були сестрами Лазаря, і всі троє були учнями й добрими друзями Ісуса (Івана 11:5). Ця сім’я могла бути відомою, тому що після смерті Лазаря багато людей прийшло потішити Марту і Марію. Те, що сталося в їхньому домі під час візиту Ісуса, стало цінним уроком не тільки для них, але також для нас.

Вчилися в ногах Ісуса

Зрозуміло, Марта і Марія дуже хотіли влаштувати для Ісуса пишний бенкет, і цілком можливо, що це відповідало їхнім достаткам. (Порівняйте Івана 12:1—3). Однак коли прибув їхній гість, Марія «сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його» (Луки 10:39). Жодні людські традиції не перешкодили б Ісусові навчати щиру жінку, яка прагнула вчитися! Можна собі уявити, як Марія сидить у ногах Ісуса, в позиції учня, цілком поглинутого слуханням того, що говорить Учитель. (Порівняйте Повторення Закону 33:3; Дії 22:3).

На відміну від Марії, Марта «була дуже заклопотана по господарству». Готуючи вишуканий обід, вона була зайнята роботою. Невдовзі Марта, розстроєна тим, що сама мусить робити всю роботу, тоді як її сестра сидить у ногах Ісуса, прийшла і перебила Ісусову розмову з Марією, можливо, навіть різко: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя всю роботу звалила на мене саму? Скажи їй, щоб допомогла мені» (Луки 10:40, СМ).

Прохання Марти само по собі не було поганим. Зрештою готування обіду для групи людей — важка праця, і цей тягар не повинен завжди лягати на плечі одної особи. Однак Ісус побачив у зв’язку з її словами нагоду дати цінний урок. «Марто, Марто,— сказав він,— турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне [«мало чого треба, хіба одного», Кравчук]. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї» (Луки 10:41, 42).

Ісус тут не говорив, що Марті бракує інтересу до духовних справ. Навпаки, він знав її як дуже благочестиву жінкуa. Безумовно, саме це й спонукало її запросити Ісуса. Проте своїм лагідним докором Ісус показав, що Марта, турбуючись про обід, пропускає рідкісну нагоду отримати особисте повчання від Божого Сина.

Правда, культура того часу підтримувала погляд, що вартість жінки визначається її навичками в хатній роботі. Але Ісусові слова показали, що жінки, як і чоловіки, могли сидіти в ногах Божого Сина й отримувати слова життя! (Івана 4:7—15; Дії 5:14). З огляду на це було б набагато ліпше, якби Марта подала лише кілька страв або навіть лише одну, але скористала з нагоди посидіти в ногах Учителя і повчитися від нього. (Порівняйте Матвія 6:25).

Урок для нас

Сьогодні серед тих, які відгукуються на Ісусове запрошення ‘брати воду життя дармо’ є і чоловіки, і жінки (Об’явлення 22:17). Одні, спонукані любов’ю, як Марта, з усіх сил служать потребам співвіруючих. Вони практичні й бистрі, і Єгова обіцяє винагородити їхню працю любові (Євреїв 6:10; 13:16). Інші більше нагадують Марію. Вони спокійні і задумливі. Їхнє прагнення роздумувати над Божим Словом допомагає їм бути міцно вкоріненими у вірі (Ефесян 3:17—19).

Обидва типи осіб необхідні в християнському зборі. Але в цілому всі повинні ‘обирати найкращу частку’, ставлячи на перше місце духовні справи. Розпізнаючи те, що ліпше, матимем схвалення і благословення Єгови (Филип’ян 1:9—11, Хом.).

[Примітка]