Вчитися кращої дороги любові

Косово, Ліван та Ірландія. Ці назви часто з’являлися в новинах за останні роки. В розумах людей вони пов’язуються зі сценами кровопролиття, бомбардувань та вбивств. Звичайно, конфлікти із застосуванням сили, викликані релігійними, расовими, етнічними чи іншими відмінностями, не є чимось новим. По суті, сторінки історії рясніють ними і вони принесли людству незліченні страждання.

АНАЛІЗУЮЧИ війни, які точилися протягом історії, багато людей дійшли висновку, що війни неминучі і що ненависть до інших природна. Але такі погляди цілком суперечать вченням Божого Слова, Біблії. Святе Письмо недвозначно стверджує: «Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» (1 Івана 4:8). Зрозуміло, що Творець хоче, аби люди любили одні одних.

Біблія також виявляє, що людина була створена за образом Божим (Буття 1:26, 27). Це означає, що людей наділено здатністю відображати Божі риси, найголовнішою з яких є любов. Оскільки це так, то чому людям протягом всієї історії не вдавалося виявляти любов до інших? Знову ж Біблія допомагає знайти відповідь. Це тому, що перша людська пара, Адам і Єва, збунтувалися проти Бога й згрішили. В результаті цього всі їхні нащадки успадкували гріх і недосконалість. У Римлян 3:23 пояснюється: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави». Бог наділив нас здатністю любити, але вона спотворена успадкованим гріхом і недосконалістю. Чи це означає, що люди не можуть більше любити одні одних? Чи є надія, що колись ми матимемо мирні, сердечні стосунки з ближніми?

Нам потрібно вчитися любити Бога

Бог Єгова знає, що люди, попри їхню недосконалість, здатні виявляти любов. Саме тому від усіх, хто бажає догоджати йому, він вимагає виявляти її настільки, наскільки вони можуть. Цю вимогу роз’яснив Божий Син Ісус Христос, коли його запитали про найбільшу заповідь в Законі, даному Ізраїлю. Він сказав: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Це найбільша й найперша заповідь». Тоді додав: «А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе». На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять» (Матвія 22:37—40).

Однак багато людей вважають, що дуже важко любити когось, кого не можна побачити. А ми, люди, не можемо бачити Бога Єгову, бо він Дух (Івана 4:24). Усе ж кожного дня ми відчуваємо на собі дію Божих чинів, оскільки багато добрих речей, від яких залежимо, створено ним. Апостол Павло вказав на цей факт, кажучи: «Не зоставив Себе [Бог] без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші» (Дії 14:17).

Хоча кожен так або інакше користає з дарів Творця, порівняно небагато людей вдячні йому за це. Отже, нам потрібно пам’ятати про всі добрі речі, які Бог робить для нас, і роздумувати над чудовими рисами, які виявляються в усіх його ділах. Це допоможе нам усвідомити надзвичайну мудрість і силу нашого Величного Творця (Ісаї 45:18). А над усе, це допоможе нам зрозуміти, яким сердечним Богом він є і що він не лише обдарував нас життям, але й зробив усе можливе, аби ми втішалися багатьма радощами життя.

Наприклад, подумайте про невичерпне розмаїття чудових квітів, які Бог створив на землі. Як чудово, що він також наділив нас здатністю бачити цю красу й отримувати від неї велике задоволення! Також Бог попіклувався про різноманітну їжу, аби ми могли жити. Яка ж дбайливість виявляється в тому, що він створив нас із відчуттям смаку, і ми отримуємо від їжі задоволення! Хіба це не яскраві докази того, що Бог справді любить нас і бажає нам лише найліпшого? (Псалом 145:16, 17; Ісаї 42:5, 8).

Крім того що Творець відкриває себе через «книгу природи», через своє Слово Біблію він виявляє нам, яким Богом він є. Біблія описує багато чудових учинків Бога Єгови в минулому й розповідає про численні благословення, які він обіцяє дати людству в недалекому майбутньому (Буття 22:17, 18; Вихід 3:17; Псалом 72:6—16; Об’явлення 21:4, 5). А головне, Біблія розкриває найбільший вираз Божої любові до людства: він віддав свого єдинородного Сина як Відкупителя за нас, аби ми могли звільнитися від неволі гріха й смерті (Римлян 5:8). Дійсно, чим більше ми дізнаємося про нашого велелюбного Творця, тим сильніші наші спонуки любити його з цілого серця.

Вчитися любити ближніх

За словами Ісуса, крім того щоб любити Бога цілим серцем, душею і розумом, нам слід любити ближніх, як самих себе. По суті, любов до Бога зобов’язує нас любити своїх ближніх. Апостол Іван пояснив: «Улюблені,— коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!» Далі він підкреслив: «Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить? І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!» (1 Івана 4:11, 20, 21).

Сьогодні ми живемо у світі, де більшість людей виявляє егоїзм; як передрікала Біблія, вони «самолюбні» (2 Тимофія 3:2). Тому, якщо ми хочемо навчитися кращої дороги любові, нам слід наполегливо докладати зусиль, щоб перемінитися відновою свого розуму й наслідувати нашого велелюбного Творця, а не егоїстичні погляди людей (Римлян 12:2; Ефесян 5:1). Бог навіть «добрий... до невдячних і злих» і «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних». Оскільки наш небесний Отець подає нам такий чудовий приклад, ми повинні старатися виявляти доброзичливість і допомагати всім. Цим можемо показати, що ми є синами нашого сповненого любові небесного Отця (Луки 6:35; Матвія 5:45).

Деколи такі добрі вчинки сприяють тому, що люди стають поклонниками правдивого Бога. Кілька років тому одна домогосподарка, яка є Свідком Єгови, старалася поділитись біблійною звісткою зі своєю сусідкою, але та різко відмовилась. Однак така реакція не знеохотила її. Навпаки, Свідок далі виявляла доброзичливість і намагалася допомагати тій сусідці. Якось вона допомогла їй переїхати в інший дім. Через деякий час попіклувалася, щоб хтось поїхав з нею в аеропорт зустріти її родичів. Пізніше сусідка погодилась на біблійне вивчення і з часом стала ревною християнкою, попри жорстоке переслідування з боку чоловіка. Дійсно, такі вияви любові заклали основу для вічних благословень.

Якщо ми чесні, то ви́знаємо, що Бог виявляє до нас любов не за наші чудові риси. Навпаки, він любить нас, хоча ми вчиняємо безліч помилок і прогріхів. З огляду на це ми також повинні вчитися любити своїх ближніх, незважаючи на багато їхніх недоліків. Якщо ми вчимося розпізнавати й цінувати добрі риси інших людей, а не вишукувати в них недоліки, то нам буде набагато легше любити їх. Наші почуття до них можуть навіть виходити за межі любові, керованої принципами, і включати в себе теплі почуття і ніжність, що існують між близькими друзями.

Нехай ваша любов зростає

Любов і дружбу необхідно розвивати й поглиблювати, а для цього необхідні такі риси, як щирість та чесність. Декотрі намагаються приховувати свої недоліки, щоб справляти добре враження на людей, з якими хочуть подружитися. А втім, такий спосіб дій часто призводить до зворотного ефекту, оскільки інші зрештою дізна́ються про справжній стан справ і така нечесність їх відштовхне. Тому не слід боятися дозволити іншим пізнати нас такими, якими ми є насправді, хоча й маємо недоліки, які намагаємося побороти. Це може допомогти зав’язати з ними дружбу.

Приміром, одна літня сестра у зборі на Далекому Сході має дуже низький рівень освіти. Однак вона ніколи не намагається приховувати цей факт від інших. Вона чесно визнає, наприклад, що не вміє пояснити, як на основі біблійних пророцтв та історії довести, що часи поган закінчилися в 1914 роціa. Проте вона подає такий чудовий приклад любові та щедрості до братів, а також ревності в служінні, що її ніжно називають перлиною збору.

У деяких культурах осуджується відверте виявлення прихильності; люди навчені дотримуватись формальної ввічливості у стосунках з іншими. Хоча завжди правильно бути ввічливими й уважними до інших, ми не повинні дозволяти, щоб ввічливість придушувала чи стримувала наші почуття до інших. Єгова не соромився виявляти прихильність до свого вибраного народу, стародавнього Ізраїлю, бо сказав: «Я вічним коханням тебе покохав» (Єремії 31:3). Подібно й апостол Павло сказав своїм співвіруючим у Солуні: «Бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам» (1 Солунян 2:8). Отже, Біблія вчить нас, що, розвиваючи щиру прихильність до ближніх, такі почуття добре виявляти, а не придушувати.

Потрібно постійних зусиль

Вчитися любити інших і виявляти любов до них — це постійний процес. Отже, потрібно багатьох зусиль — потрібно праці, щоб побороти власні недосконалості, а також протистояти сильному впливу цього позбавленого любові світу. Однак великі блага від цього варті будь-яких зусиль (Матвія 24:12).

Навіть у цьому недосконалому світі ми можемо мати ліпші взаємини з ближніми, а це приносить багато радості, мир і задоволення нам та іншим. Докладаючи таких зусиль, ми можемо виявитися достойними чудової надії на вічне життя в Божому новому світі. А найголовніше, навчаючись кращої дороги любові, ми можемо мати схвалення і благословення від нашого велелюбного Творця вже сьогодні і протягом цілої вічності!

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 10]

Християнську любов можна виявляти добрими вчинками.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 8]

UN PHOTO 186 226/M. Grafman