Що робити, коли настає знеохочення?

ЯК ДОЛАТИ знеохочення? Таке запитання поставили декільком роз’їзним наглядачам, які регулярно відвідують збори Свідків Єгови. Їхні відповіді можуть допомогти нам проаналізувати причини знеохочення та підібрати «ліки» від нього, оскільки воно може вразити будь-якого християнина.

Щоб подолати знеохочення, потрібно не тільки проаналізувати причини. Симптомами цього стану буває небажання молитися або проводити особисте вивчення, також нерегулярне відвідування зібрань, зникнення ентузіазму і навіть певна холодність у ставленні до співхристиян. Проте однією з найбільш явних ознак є спад ревності в благовісницькій праці. Тож дослідімо симптоми і можливі «ліки».

Знеохочення в благовісницькій праці

Ісус Христос знав про труднощі, пов’язані з дорученням робити учнів (Матвія 28:19, 20, Хом.). Він посилав своїх послідовників, як «овець між вовки», бо знав, що через проповідницьку діяльність вони зазнаватимуть переслідувань (Матвія 10:16—23). Однак для них це не було причиною знеохочення. По суті, переслідування часто зміцнює Божих слуг, які молитовно покладаються на Єгову (Дії 4:29—31; 5:41, 42).

Навіть коли Христові учні не зазнавали сильного переслідування, їх не завжди радо приймали (Матвія 10:11—15). Так само й сьогодні Свідкам Єгови не завжди легко проповідуватиa. Багато людей вважає, що віра в Бога — це особиста справа, про яку вони не бажають говорити. Інші не хочуть мати нічого спільного з релігійною організацією, до якої вони ставляться з певним упередженням. Немає сумніву, байдужість, брак добрих результатів та багато інших проблем можуть бути величезним джерелом знеохочення. Як подолати ці перепони?

Як отримати ліпші результати

Радість, яку ми маємо від служіння, частково пов’язана з отриманими результатами. Що ж тоді робити, аби наше служіння було пліднішим? Пам’ятаймо, що ми є «ловцями людей» (Марка 1:16—18). У стародавньому Ізраїлі рибалки ходили рибалити вночі, коли можна було спіймати найбільше риби. Нам також слід проаналізувати свою територію, щоб іти на «ловлення людей» тоді, коли більшість з них вдома і ліпше сприйматиме нашу звістку. Можливо, це ліпше робити ввечері, у вихідні або в інший час. За словами одного роз’їзного наглядача, такий метод практичний там, де люди працюють цілий день. Він зауважує, що вечірнє свідчення часто приносить чудові результати. Також завдяки свідченню по телефону та неформальному проповідуванню ми можемо порозмовляти з більшою кількістю людей.

Наполегливість у служінні приносить добрі результати. У Східній Європі та деяких африканських країнах праця проповідування про Царство добре розвивається, внаслідок чого там відбувається чудовий зріст. Так само було утворено багато зборів на територіях, які довгий час вважались неплідними, і навіть там, де вже багато разів проповідувалось. Але що робити, коли у вашій місцевості немає таких результатів?

Зберігайте позитивний склад розуму

Якщо ми чітко пам’ятатимемо про цілі, визначені Ісусом, це допоможе нам не знеохочуватись, коли в служінні стикаємося з байдужістю. Христос хотів, щоб його учні шукали достойних, а не здійснювали масове навернення. Він декілька разів вказував на те, що переважна більшість не прийме доброї новини, так само як більшість ізраїльтян не слухала пророків давнини (Єзекіїля 9:4; Матвія 10:11—15; Марка 4:14—20).

«Добру звістку про Царство» з вдячністю приймають люди, які «усвідомлюють свої духовні потреби» (Матвія 5:3, НС; 24:14, СМ). Вони хочуть служити Богові так, як він це визначив. Отже, результати нашої діяльності більше залежать від стану сердець людей, ніж від нашого вміння представляти звістку. Звичайно, нам слід докладати всіх зусиль, аби зробити добру новину привабливішою. Однак результати залежать від Бога, тому що Ісус сказав: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Івана 6:44).

Завдяки нашій благовісницькій праці ім’я Єгови стає відомим. Чи то люди слухають, чи ні, наша проповідницька діяльність сприяє освяченню святого імені Єгови. Крім того, займаючись благовісницькою працею, ми доводимо, що є Христовими учнями і маємо привілей брати участь у найважливішій місії, яка здійснюється в наш час (Матвія 6:9; Івана 15:8).

Знеохочення та стосунки

Причиною знеохочення можуть стати певні стосунки між людьми — чи то в сім’ї, чи то в зборі. Наприклад, може виникнути почуття, що нас не розуміють. Недосконалість співвіруючих теж іноді знеохочує. І знову-таки тоді дуже допомагає Святе Письмо.

«Усі брати» по цілому світі становлять велику духовну родину (1 Петра 2:17, Хом.). Але почуття належності до об’єднаного народу може згаснути, коли з’являються труднощі через конфлікти з іншими. Очевидно, що такі проблеми не оминали християн першого століття, оскільки апостол Павло неодноразово мусив нагадувати їм про необхідність жити в єдності. Наприклад, він напучував двох християнок, Еводію та Синтихію, залагодити непорозуміння між собою (1 Коринтян 1:10; Ефесян 4:1—3; Филип’ян 4:2, 3).

Як відновити щиру любов до наших братів та сестер, коли у нас виникла така проблема? Нагадуючи собі, що за них помер Христос і що вони, як і ми, виявляють віру в його викупну жертву. Також ми можемо мати на увазі, що багато наших братів готові наслідувати Ісуса Христа, ризикуючи заради нас своїм життям.

Декілька років тому в Парижі (Франція) молодий Свідок, не вагаючись, схопив валізку з бомбою, яку поклали коло Залу Царства. Він пробіг з нею по сходах декілька маршів, а тоді кинув у фонтан, де бомба вибухнула. Коли цього Свідка запитали, що спонукало його ризикувати своїм життям у такий спосіб, він відповів: «Я зрозумів, що життя усіх було в небезпеці. Тому подумав, що ліпше померти мені одному, ніж загинути всім»b. Яке ж благословення мати товаришів, котрі готові так ретельно наслідувати приклад Ісуса!

Крім того, ми можемо роздумувати про дух співпраці між Свідками Єгови, які були в концентраційних таборах під час Другої світової війниc. А зовсім недавно наші брати та сестри в Малаві вірно трималися своєї позиції, як і повинні робити правдиві християни. Хіба думка про те, що наші брати в місцевому зборі за несприятливих обставин поводилися б так само, не спонукує нас не звертати уваги на щоденні труднощі та натягнутість у стосунках або принаймні применшувати їх? Якщо розвиватимемо розум Христів, наші щоденні взаємини зі співвіруючими будуть джерелом відсвіження, а не знеохочення.

Знеохочення через особисті почуття

«Задовга надія — недуга для серця, а бажання, що здійснюється,— це дерево життя» (Приповістей 13:12). На думку деяких слуг Єгови, кінець цієї системи речей запізнюється. Подібно до багатьох невіруючих осіб, християни вважають, що часи, в яких ми живемо, є «тяжкими» (2 Тимофія 3:1—5).

А втім, на відміну від невіруючих, християни повинні радіти, коли бачать, що ці випробування є «знаком» Ісусової присутності, а це свідчить про те, що незабаром Боже Царство знищить цю злу систему речей (Матвія 24:3—14, НС). Навіть коли ситуація погіршується,— а так обов’язково відбуватиметься під час «великої скорботи»,— ці події є джерелом радості для нас, тому що вони оповіщають про прийдешній Божий новий світ (Матвія 24:21; 2 Петра 3:13).

Якщо християнин відкладатиме в думках втручання Царства в сьогоднішні справи, це спонукуватиме його присвячувати чимраз більше часу для гонитви за матеріальним. Коли він дозволить таким справам, як світська робота та розваги, забирати весь його час та енергію, йому важко буде добре виконувати свої біблійні обов’язки (Матвія 6:24, 33, 34). Така позиція веде до розчарування та знеохочення. Один роз’їзний наглядач зауважив: «Нереалістично намагатись створити в цій системі речей невдалу підробку нової системи».

Двоє найліпших «ліків»

Коли діагноз вже встановлено, як людині знайти добрі «ліки»? Особисте вивчення — один з найліпших наявних методів. Чому? «Воно нагадує нам, для чого ми маємо робити те, що робимо»,— зауважив один роз’їзний наглядач. Інший пояснив: «З часом проповідування просто задля виконання обов’язку може стати обтяжливим». Але добре особисте вивчення допомагає нам знову чітко побачити свою роль з наближенням часу кінця. Так само Святе Письмо неодноразово нагадує про потребу добре харчуватися духовно, щоб, виконуючи Божу волю, відчувати справжнє щастя (Псалом 1:1—3; 19:8—11; 119:1, 2).

Старійшини можуть допомогти іншим подолати знеохочення, роблячи підбадьорливі пастирські візити. Під час цих приватних візитів вони показують, що кожен з нас є цінною особою і займає важливе місце серед народу Єгови (1 Коринтян 12:20—26). Говорячи про співхристиян, один старійшина сказав: «Аби наголосити, наскільки вони є цінними, я нагадую їм про те, що вони здійснили в минулому. Вказую, що вони є вартісними в очах Єгови і що за них була пролита кров його Сина. Ця аргументація завжди добре сприймається. Якщо її ще й підтверджено обґрунтованими біблійними цитатами, знеохочені можуть ставити нові цілі, як, наприклад, молитися та вивчати разом сім’єю, а також читати Біблію (Євреїв 6:10).

Під час пастирських візитів старійшини повинні бути обережні, щоб у людей не складалося враження, ніби Богові неможливо догодити. Замість того вони можуть допомогти знеохоченим співпоклонникам побачити, що тягар, який несуть Ісусові послідовники, легкий. Тому наше християнське служіння є джерелом радості (Матвія 11:28—30).

Як перемагати знеохочення

Хоч би якими були причини, знеохочення — це лихо, з яким треба боротись. Однак пам’ятайте, що ми не одні ведемо таку боротьбу. Якщо відчуваємо знеохочення, приймаймо допомогу наших християнських товаришів, особливо старійшин. Роблячи так, ми можемо зменшити почуття знеохочення.

А понад усе — долаючи знеохочення, нам потрібно звернутися за допомогою до Бога. Якщо з молитвою покладатимемось на Єгову, він допоможе нам повністю перемогти знеохочення (Псалом 55:23; Филип’ян 4:6, 7). Хоч би що там було, ми є його народом і тому можемо поділяти почуття псалмоспівця, котрий співав: «Блаженний народ, що знає він поклик святковий,— Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого! Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю, бо окраса їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься» (Псалом 89:16—18).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 31]

Підбадьорливі пастирські візити сердечних старійшин можуть допомогти християнам подолати знеохочення.