Гора Афон — «свята гора»?
БІЛЬШ ніж 220 мільйонів членів православної церкви вважають, що гора Афон, яка здіймається в північній Греції на півострові з дуже пересіченим рельєфом, є «найсвятішою горою в православному християнському світі». Багато з них палко прагнуть піти на прощу до «святої гори» Афон. Що це за «свята гора»? Чому їй стали надавати такої значимості? І чи це «гора», де богобоязливі люди повинні шукати духовне керівництво та правдиве поклоніння?
Вислів «свята гора» таки з’являється в Біблії. Він пов’язаний зі святим, чистим та піднесеним поклонінням правдивому Богові, Єгові. У стародавньому Єрусалимі Сіонська гора стала «святою горою», коли цар Давид приніс туди ковчег угоди (Псалом 15:1; 43:3; 2 Самуїла 6:12, 17). Після того як на горі Морія було побудовано Соломонів храм, до назви «Сіон» включили також територію храму; отже, Сіон залишився Божою «святою горою» (Псалом 2:6; Йоіла 4:17). Оскільки Божий храм був у Єрусалимі, деколи це місто також називали Божою «святою горою» (Ісаї 66:20; Даниїла 9:16, 20).
А що сказати про наш час? Чи гора Афон або будь-яка інша вершина — «свята гора», до якої повинні збиратися народи, щоб поклонятися Богові в прийнятний спосіб?
Монастирська «свята гора»
Гора Афон розташована на східному кінці півострова Халкідікі на кінчику вузенької смужки землі, яка виступає в Егейське море на сході від сучасних Салонік. Це велична мармурова вершина, яка стрімко здіймається з моря на висоту 2033 метри.
Афон здавна вважають святим місцем. У своїх міфах греки говорили, що ця гора була домом богів, перш ніж вони перебралися на гору Олімп. Через якийсь час після смерті Константина Великого (четверте століття н. е.) Афон стала святим місцем християнських церков. Згідно з однією легендою, коло Афону через несподіваний шалений шторм зійшла на берег «діва» Марія, яка подорожувала на Крит в супроводі євангеліста Івана, щоб відвідати Лазаря. Зачарована красою гори, вона попросила її в Ісуса. Тому гора Афон також стала відома як «Сад святої діви». Вже в середині Візантійського періоду весь скелястий виступ називали Святою горою. Цю назву офіційно було прийнято й затверджено в середині XI століття постановою імператора Константина IX Мономаха.
Через нерівний рельєф та ізольованість Афон є місцем, яке саме заохочує вести тут аскетичне життя. Ця гора століттями приваблювала релігійних чоловіків усього православного світу — греків, сербів, румунів, болгар, росіян та інших, які побудували тут багато монастирів разом зі своїми церквами та общинами. Приблизно 20 з них уціліло.
Гора Афон сьогодні
Сьогодні Афон — це автономна область, статут якої було затверджено 1926 року. Після багатьох років спаду число монахів, що тут проживають, тепер зросло до більше ніж 2000 чоловік.
Кожен монастир має свій комплекс, що складається з ферм, каплиць та житлових приміщень. Найвища святиня пустельників розташована в поселенні Кароулія, яке притулилося на запаморочливо стрімких скелях аж на вершечку гори Афон. Тут до групи окремих хатин можна дістатись лише заплутаними стежками, камінними східцями та за допомогою ланцюгів. На Афоні монахи й досі дотримуються стародавнього літургічного щоденного розпорядку й живуть за Візантійським годинником (за яким день починається із заходом сонця) та Юліанським календарем (за яким рік починається на 13 днів пізніше від Григоріанського).
Хоча кажуть, що це релігійне місце є «святим» завдяки жінці, упродовж 1000 років монахи та пустельники, які тут жили, перетворили весь цей півострів на заборонену зону для будь-якої істоти жіночого роду — чи то людини, чи тварини, а також для будь-якого скопця чи безбородого чоловіка. Нещодавно заборону щодо безбородих та деяких самиць тварин було скасовано, але жінкам і досі суворо заборонено наближатись ближче ніж на 500 метрів до берега Афону.
«Свята гора» для всіх
Чи Афон — це «свята гора», до якої повинні приходити для поклоніння богобоязливі християни? Коли Ісус розмовляв із самарянкою, яка вірила, що Богові слід поклонятись на горі Ґарізім, він чітко показав, що жодна буквальна гора більше ніколи не буде призначена місцем для поклоніння Богові. «Надходить година, коли ні на [Ґарізім], ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви»,— сказав Ісус. Чому? «Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Івана 4:21, 24).
Вказуючи на наш час, пророк Ісая передрік, що символічна «гора дому Господнього [«Єгови», НС]» буде ‘міцно поставлена на шпилі гір’ і ‘піднята понад згір’я’ і в символічному розумінні люди з усіх народів полинуть до неї (Ісаї 2:2, 3).
Чоловіків та жінок, які хочуть мати з Богом стосунки, котрі він схвалює, запрошується поклонятись Єгові «в дусі та в правді». Мільйони людей по всьому світі знайшли свою дорогу до ‘гори Єгови’. Вони, як і багато інших, поділяють почуття однієї жінки, грецького юриста, яка сказала про Афон: «Я сумніваюся, що духовність існує лише за високими стінами або в монастирях». (Порівняйте Дії 17:24).
[Рамка на сторінці 31]
Віддавна схований скарб
Протягом століть афонські монахи нагромадили скарб, який, за підрахунками, має 15 000 рукописів. Кажуть, декотрі рукописи датуються ще четвертим століттям, так що ця колекція є однією з найцінніших у світі. Окрім старих картин, ікон, скульптур та виробів з металу, вона має сувої, цілі книги, листки Євангелія, псалми та гімни. За деякими обчисленнями, на горі Афон зберігається четверта частина світової колекції грецьких рукописів, хоча багато з них ще треба правильно каталогізувати. У 1997 році вперше в історії монахи дозволили виставити в Салоніках деякі їхні скарби.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 31]
Telis/Greek National Tourist Organization