Наш дорогоцінний спадок. Що він означає для тебе?
«Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготовлене вам від заснування світу» (МАТВІЯ 25:34, Дерк.).
1. Що отримують люди в спадщину?
КОЖНА людина свого часу отримала щось у спадок. Одні успадкували можливість провадити матеріально забезпечене життя, інші — убозтво. Деколи, перебуваючи під впливом пережитого або почутого, люди передавали наступним поколінням ненависть до інших етнічних груп. Але кожен з нас має принаймні одну спільну річ: усі ми отримали в спадщину від першої людини, Адама, гріх. І цей спадок рано чи пізно призводить до смерті (Екклезіяста 9:2, 10; Римлян 5:12).
2, 3. Який спадок Єгова мав намір дати нащадкам Адама і Єви і чому вони його так і не отримали?
2 Однак ще на світанку історії наш люблячий небесний Отець Єгова запропонував людству зовсім інший спадок — вічне, досконале життя в Раю. Життя наших перших батьків, Адама і Єви, мало, так би мовити, досконалий, безгрішний початок. Бог Єгова дав людству чудовий дар — планету Землю (Псалом 115:16). Посаджений ним Едемський сад був зразком того, як згодом мала виглядати вся земля. Єгова також дав нашим прабатькам чудове й захопливе завдання: народжувати дітей, дбати про землю з усім її рослинним і тваринним світом, а також розширити межі Раю по всій земній кулі (Буття 1:28; 2:8, 9, 15). У виконанні цієї праці їм мали допомагати їхні нащадки. Який же чудовий спадок могли їм передати Адам і Єва!
3 Проте, аби втішатися цими благами, Адам і Єва, а також їхні нащадки, повинні були підтримувати добрі стосунки з Богом. Вони мали виявляти до нього любов і слухняність. Однак першій людській парі забракло вдячності за все, що дав їм Бог, і вони не послухались його заповідей. У результаті вони втратили і райський дім, і надію на чудове майбутнє, обіцяне Богом. Тепер їм більше не було чого залишити своїм нащадкам (Буття 2:16, 17; 3:1—24).
4. Як ми можемо отримати спадок, занапащений Адамом?
4 Та Єгова у своєму милосерді подбав про те, аби нащадки першої пари могли отримати спадок, занапащений Адамом. Як? У призначений Богом час Його власний Син, Ісус Христос, віддав за нащадків Адама своє досконале людське життя. Таким чином Христос немовби відкупив усіх людей. Але вони не отримують спадку автоматично. Для цього необхідно мати стан Божого схвалення, якого можна досягнути, віруючи у спокутну цінність Ісусової жертви та виявляючи віру своєю слухняністю (Івана 3:16, 36; 1 Тимофія 2:5, 6; Євреїв 2:9; 5:9). Чи ти своїм способом життя виявляєш вдячність за цей дар?
Спадок, переданий через Авраама
5. Як Авраам виявив цінування своїх взаємин з Єговою?
5 Виконуючи свій намір щодо землі, Єгова особливим чином поставився до Авраама. Бог наказав цьому вірному чоловікові вийти зі своєї країни та піти в землю, яку Він мав йому показати. Авраам охоче підкорився. Після прибуття до тієї землі цей чоловік довідався від Єгови, що не він сам, а його нащадки отримають її у спадок (Буття 12:1, 2, 7). Як Авраам на це зреагував? Прагнучи, аби його нащадки отримали обіцяний спадок, він був готовий служити Єгові на тому місці і в такий спосіб, як скаже Бог. Авраам служив Єгові в чужій землі ціле століття — аж до смерті (Буття 12:4; 25:8—10). А чи був би готовий на таке ти? Єгова назвав Авраама своїм «другом» (Ісаї 41:8).
6. а) Що показав Авраам своєю готовністю скласти в жертву рідного сина? б) Який дорогоцінний спадок міг передати своїм нащадкам Авраам?
6 Авраам чекав багато років, поки в нього з’явиться син, Ісак, і цілим серцем полюбив його. Коли хлопець був уже, очевидно, більш-менш зрілим чоловіком, Єгова наказав Аврааму взяти його та принести в жертву. Авраам не знав, що його вчинок буде прообразом тої викупної жертви, яку склав сам Бог, віддавши свого Сина, однак послухався і, якби не ангел Єгови, виконав би Божий наказ до кінця (Буття 22:9—14). Раніше Єгова згадував, що виконає дані Аврааму обітниці власне через Ісака. Отже, той вірний чоловік мав міцну віру й був переконаний: якщо буде необхідно, Бог зможе повернути Ісака до життя, хоча історія нічого подібного ще не знала (Буття 17:15—18; Євреїв 11:17—19). Оскільки Авраам не пожалів навіть власного сина, Єгова проголосив: «Всі народи землі будуть потомством [«Насінням», Ог., 1988] твоїм благословляти себе» (Буття 22:15—18). Це означало, що згадане в Буття 3:15 Насіння, тобто Месіанський визволитель, мав походити з родової лінії Авраама. Який же дорогоцінний спадок міг передати своїм дітям цей Божий друг!
7. Як Авраам, Ісак та Яків виявили вдячність за свій спадок?
7 Авраам не усвідомлював, яке значення мало все те, що тоді робив Єгова; не знали цього також ані його син Ісак, ані внук Яків, котрі стали «співспадкоємцями тієї ж обітниці». Але всі вони довіряли Єгові. Вони не пішли мешкати в жодному з тодішніх міст-царств, оскільки чекали чогось ліпшого — «міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець» (Євреїв 11:8—10, 13—16). Однак не всі нащадки Авраама усвідомлювали дорогоцінність отриманого завдяки йому спадку.
Приклади тих, хто знехтував спадком
8. Як Ісав показав, що не цінує свого дорогоцінного спадку?
8 Ісав, старший син Ісака, виявив брак цінування свого права первородства. Він не цінував святого. Тож якось, будучи голодним, Ісав продав право первородства своєму братові, Якову. За скільки? За хліб і одну порцію сочевичного варива! (Буття 25:29—34; Євреїв 12:14—17). Тому народ, через якого мали сповнитись Божі обітниці, дані Аврааму, пішов від Якова, котрому Бог дав нове ім’я — Ізраїль. Які можливості відкривались для ізраїльтян завдяки цьому особливому спадку?
9. Від чого були визволені нащадки Якова, тобто Ізраїлю, завдяки своєму духовному спадку?
9 Коли в землі, де жив Яків, настав голод, він разом зі своєю сім’єю переїхав до Єгипту. Там вони надзвичайно розмножились, але також потрапили в рабство. Та Єгова не забув своєї угоди з Авраамом. У свій призначений час він визволив синів Ізраїлю з неволі й сказав, що збирається ввести їх до «Краю, що тече молоком та медом» — тієї землі, яку він пообіцяв Аврааму (Вихід 3:7, 8; Буття 15:18—21).
10. Які надзвичайні події, пов’язані зі спадком синів Ізраїлю, розгорнулися коло кори Сінай?
10 По дорозі до Обіцяної землі Єгова зібрав синів Ізраїлю коло гори Сінай. Тоді він сказав їм: «Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). Коли народ добровільно й одностайно з цим погодився, Єгова дав їм Закон — те, чого він не робив для жодного іншого народу (Псалом 147:19, 20).
11. Чому духовний спадок синів Ізраїлю був надзвичайно коштовним?
11 Який же дорогоцінний духовний спадок отримав цей новий народ! Вони поклонялися єдиному правдивому Богу. Єгова визволив їх з Єгипту, і коли давав Закон коло гори Сінай, побачене там викликало в них глибоке почуття благоговіння. Їхній спадок ставав іще дорогоціннішим у міру того, як вони отримували через пророків подальші «Слова Божі» (Римлян 3:1, 2). Єгова доручив ізраїльтянам бути його свідками (Ісаї 43:10—12). Власне в їхньому народі мало з’явитися Месіанське Насіння. Закон скеровував увагу на це Насіння, допомагав ізраїльтянам його розпізнати, а також усвідомити, наскільки вони його потребують (Галатів 3:19, 24). Крім того, ізраїльська нація повинна була отримати можливість служити разом з Месіанським Насінням у ролі царства священиків і народу святого (Римлян 9:4, 5).
12. Чого так і не зазнали ізраїльтяни, увійшовши до Обітованої землі? Чому?
12 Єгова сповнив свою обітницю і ввів ізраїльтян в Обітовану землю. Однак, як пояснив згодом апостол Павло, з огляду на брак віри Обітована земля так і не стала для них справжнім місцем «відпочинку». Як народ, вони не ввійшли у «[Божий] відпочинок», оскільки не збагнули мети Божого дня відпочинку, котрий почався після створення Адама і Єви, а також не діяли згідно з цією метою (Євреїв 4:3—10).
13. Що занапастив ізраїльський народ своїм браком цінування духовного спадку?
13 Природний Ізраїль мав можливість дати повне число осіб, котрі разом з Месією складали б у Його небесному Царстві царство священиків та народ святий. Але він не цінував свій дорогоцінний спадок. Коли прийшов Месія, Його прийняв лише останок природних ізраїльтян. У результаті тільки незначна кількість представників цього народу увійшла до складу передреченого царства священиків. Царство було забране від природного Ізраїлю й ‘дане народові, що приносить плоди’ (Матвія 21:43). Що це за народ?
Спадок у небесах
14, 15. а) Як після смерті Ісуса народи почали благословляти себе через Авраамове «насіння»? б) Який спадок призначений для членів «Ізраїлю Божого»?
14 Народ, якому було дане Царство,— це «Ізраїль Божий», тобто духовний Ізраїль, до складу якого входить 144 000 зачатих духом послідовників Ісуса Христа (Галатів 6:16; Об’явлення 5:9, 10; 14:1—3). Деякі члени цієї групи були єврейського походження, однак більшість належала до язичницьких народів. Так сповнилась дана Аврааму обітниця Єгови про те, що через «Насіння» цього чоловіка мали поблагословитися всі народи (Дії 3:25, 26; Галатів 3:8, 9). Коли це пророцтво знайшло своє перше сповнення, Бог Єгова помазав людей з народів своїм святим духом і усиновив їх, так що вони також стали його духовними синами — братами Ісуса Христа, а разом з тим і другорядною частиною «насіння» (Галатів 3:28, 29).
15 Ісус перед своєю смертю склав з майбутніми членами цього нового народу (євреями за походженням) нову угоду, котра вступила в силу завдяки його крові. Оскільки учасники тієї угоди увірували в Ісусову жертву, Єгова мав намір ‘назавжди удосконалити’ їх (Євреїв 10:14—18, Дерк.). Бог міг тепер «визнати праведними» цих людей та простити їхні гріхи (1 Коринтян 6:11, НС). Отже, з цього погляду вони відповідають Адамові, коли той ще не згрішив. Однак ця група не житиме в земному раю. Ісус сказав, що приготує для них місце в небі (Івана 14:2, 3). Вони добровільно відмовляються від будь-яких перспектив, пов’язаних з майбутнім життям на землі, аби отримати ‘спадщину, заховану для них у небі’ (1 Петра 1:4). Що ці особи там робитимуть? Ісус пояснив: «Я вам заповітую Царство» (Луки 22:29).
16. Який чудовий привілей служіння очікує помазаних християн?
16 Будучи в небесах, Христові співправителі, наприклад, допомагатимуть усунути з землі всі сліди бунту проти верховної влади Єгови (Об’явлення 2:26, 27). І оскільки ці особи становлять другорядну частину духовного Авраамового насіння, вони братимуть участь у відновленні досконалого життя людям зі всіх народів (Римлян 8:17—21). Яким же дорогоцінним спадком вони володіють! (Ефесян 1:16—18).
17. Якою частиною свого спадку помазані християни можуть користуватися вже тут на землі?
17 Але спадок помазаних послідовників Ісуса — це не лише справа майбутнього. Ісус допоміг їм пізнати Єгову, єдиного правдивого Бога, так, як цього не зміг би зробити ніхто інший (Матвія 11:27; Івана 17:3, 26). Він словом і прикладом учив їх, що означає слухатись Єгову та ‘надіятись на Нього’ (Євреїв 2:13; 5:7—9). Ісус дав своїм помазаним учням знання правди про Божі наміри та запевнив, що святий дух допоможе їм ще повніше збагнути ці істини (Івана 14:24—26). Він глибоко закарбував у їхніх розумах і серцях важливість Божого Царства (Матвія 6:10, 33). Ісус також доручив їм завдання свідчити й робити учнями людей в Єрусалимі, Юдеї, Самарії та в найвіддаленіших куточках земної кулі (Матвія 24:14; 28:19, 20, Хом.; Дії 1:8).
Дорогоцінний спадок великого натовпу
18. Як сьогодні сповнюється обітниця Єгови, що всі народи мали благословитися через Авраамове «насіння»?
18 Імовірно, повне число духовного Ізраїлю, тобто «малої черідки» спадкоємців Царства, вже набране (Луки 12:32). Упродовж останніх десятиріч Єгова звертає особливу увагу на збирання великого натовпу людей зі всіх народів. Так у більшому масштабі сповняється його обітниця, згідно з котрою через Авраамове «насіння» мали поблагословити себе всі народи. Ці благословенні слуги Єгови також приносять Йому священне служіння та визнаю́ть, що їхнє спасіння залежить від віри в Агнця Божого, Ісуса Христа (Об’явлення 7:9, 10). Чи ви прийняли милостиве запрошення Єгови приєднатися до цього щасливого народу?
19. Якого спадку очікують благословенні вже тепер вихідці з народів?
19 Який дорогоцінний спадок Єгова пропонує тим, хто не належить до малої черідки? Звичайно, це не є спадщина в небі, а радше спадок, який Адам міг передати своїм нащадкам,— перспективу вічного, досконалого життя в раю, котрий з часом мав поширитись по цілій землі. Тоді настане світ, де «не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде» (Об’явлення 21:4). Отже, наступне заохочення з Божого натхненого Слова скероване особисто до вас: «Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй! Хай Господь буде розкіш твоя,— і Він здійснить тобі твого серця бажання! А ще трохи — й не буде безбожного... А покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим! Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:3, 4, 10, 11, 29).
20. В якому розумінні «інші вівці» отримують значну частину духовного спадку, призначеного для помазаних християн?
20 Ісусові «інші вівці» мають спадок у земних володіннях небесного Царства (Івана 10:16а). Хоча вони й не підуть до неба, проте отримують значну частину духовного спадку, який мають помазанці. Саме завдяки класу помазаного «вірного і мудрого раба» інші вівці змогли зрозуміти дорогоцінні обітниці, записані в Божому Слові (Матвія 24:45—47; 25:34, Дерк.). Сьогодні як помазанці, так і інші вівці знають єдиного правдивого Бога Єгову та спільно служать йому (Івана 17:20, 21). Обидві групи дякують Богові за спокутну цінність Ісусової жертви. Вони служать разом як одна отара під наглядом одного Пастиря, Ісуса Христа (Івана 10:16б). Усі вони належать до одного люблячого всесвітнього братства, а також мають спільний привілей бути Свідками Єгови та його Царства. Отже, якщо ти є присвяченим і охрещеним служителем Єгови, всі ці благословення входять і до твого духовного спадку.
21, 22. Як кожен з нас може показати, що від усього серця цінує свій духовний спадок?
21 Наскільки дорогоцінним цей духовний спадок є особисто для тебе? Чи ти цінуєш його настільки, щоб поставити виконання Божої волі на перше місце у своєму житті? Чи свідчить про це твоя слухняність пораді з його Слова та від його організації, щоб регулярно відвідувати всі зібрання християнського збору? (Євреїв 10:24, 25). Чи цей спадок настільки дорогоцінний для тебе, що ти продовжуєш служити Богу, незважаючи на труднощі? Чи твоє цінування настільки глибоке, що дає тобі сили протистояти будь-яким спокусам піти неправильним шляхом і в результаті занапастити цю спадщину?
22 Тож нехай кожен з нас усім серцем цінує даний Богом духовний спадок. Зосереджуймо свій погляд на нагороді — житті в Раю, котре Єгова обіцяє дати в майбутньому. А поки це сповниться, якомога повніше користаймо з тих духовних привілеїв, які Бог дає вже тепер. Якщо ми зосереджуватимемо ціле своє життя навколо взаємин з Єговою, то дамо незаперечний доказ того, що даний Богом спадок справді має для нас надзвичайну вартість. Нехай і наші голоси буде чути в спільному хорі тих, хто проголошує: «Я буду Тебе величати, о Боже мій, Царю, і благословлятиму Ймення Твоє повік-віку!» (Псалом 145:1).
Як би ви пояснили?
• Який спадок міг би передати нам Адам, якби залишився вірним і відданим Єгові?
• Як Авраамові нащадки ставились до переданого їм спадку?
• Що включає в себе спадок помазаних послідовників Христа?
• Який спадок мають члени великого натовпу і як вони можуть показати, що по-справжньому цінують його?
[Ілюстрації на сторінці 20]
Авраамові нащадки отримали обітницю дорогоцінного спадку.
[Ілюстрації на сторінці 23]
Чи ти цінуєш свій духовний спадок?