Чи варто вникати у віровчення інших релігій?

«БЛИЗЬКО року я ходив на християнські зібрання і з радістю розповідав іншим про Боже Царство,— каже Міґель, котрий тепер є Свідком Єгови в одній з південноамериканських країн.— Згодом я почав слухати релігійні радіопрограми й дивитися телевиступи різних проповідників, бо думав, що це допоможе мені ліпше зрозуміти людей, які сповідують інші релігії. Я усвідомлював, що вчення цих людей суперечать біблійним, але мене розбирала цікавість».

Хорхе, співвітчизник Міґеля, з ревністю навчав інших правильного способу поклоніння, проте згодом теж почав слухати передачі й переглядати програми релігійного змісту. «Треба знати погляди інших»,— любив казати Хорхе. Коли його запитували, чи слухання лжевчень не криє в собі якоїсь небезпеки, він відказував: «Ніщо не може підірвати віри того, хто знає біблійну правду». З огляду на вищесказане постає важливе запитання: «Чи варто прислухатись до інформації про інші віровчення?».

Як розпізнати правдивих християн

Після смерті апостолів постало багато форм лжехристиянства, яке осквернило правдиве поклоніння. Передбачивши, що так станеться, Ісус розповів про те, як відрізнити фальшиве християнство від правдивого. Спершу він попередив: «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині — хижі вовки», а після цього додав: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Матвія 7:15—23). Справжні послідовники Ісуса дотримуються його вчень і приносять добрі плоди, по яких їх можна легко розпізнати. Ці люди відвідують інших і розповідають їм про біблійну надію на Боже Царство так, як це робив свого часу Ісус. Йдучи за його прикладом, вони не втручаються в політику й не вплутуються у соціальні конфлікти. Справжні християни вважають, що Біблія — це Боже Слово, а все сказане в ній — правда. Вони знайомлять інших з Божим іменем. Крім того, християни не беруть участі у війнах, бо прагнуть виявляти любов, якої навчає Бог: вони ставляться одне до одного як брат до брата (Луки 4:43; 10:1—9; Івана 13:34, 35; 17:16, 17, 26).

Святе Письмо запевняє, що люди здатні побачити «різницю між праведником і безбожником, між тим, хто служить Богові, і тим, хто йому не служить» (Малахії 3:18, Хом.). Так як і християни першого сторіччя, теперішні правдиві поклонники об’єднані спільними поглядами і ділами (Ефесян 4:4—6). Тож якщо ви вже розпізнали групу справжніх християн, навіщо цікавитися віруваннями інших?

Стережіться лжевчителів

Біблія показує, що духовне занечищення лжевченнями загрожує людині навіть після пізнання правди. Ось як про це попередив апостол Павло: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів [«може знайтися такий, хто забере вас як свою здобич», НС] філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (Колосян 2:8). Яку ж яскраву картину малюють в уяві ці слова! Лжевчителі становлять реальну небезпеку, вони наче хижі звірі, котрі прагнуть викрасти й пожерти вас.

Це правда, що Павло звертав увагу на вірування інших. Одного разу він розпочав свою промову такими словами: «Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні. Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: «Незнаному Богові» (Дії 17:22, 23). Однак варто зауважити, що Павло не мав звички регулярно живити свій розум філософіями грецьких ораторів.

Одна справа ознайомлюватися з витоками та віруваннями фальшивих релігій, а зовсім інша — живити ними своє мисленняa. Завдання годувати нас наукою зі свого Слова Єгова призначив «вірному і мудрому рабові» (Матвія 4:4; 24:45). Та й сам Павло писав: «Не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського. Чи ми дратуватимем Господа?» (1 Коринтян 10:20—22).

Декотрі лжевчителі колись були правдивими християнами, але згодом збочили на стежку гріха (Юди 4, 11). У цьому немає нічого дивного. Згадавши про «вірного і мудрого раба», який представляє групу помазаних християн, Ісус розповів про «злого раба», клас осіб, котрі ремствують: «Забариться пан мій прийти» — і починають бити своїх товаришів (Матвія 24:48, 49). Зазвичай такі особи та їхні прибічники не мають чітких учень, вони зацікавлені лише в тому, щоб руйнувати віру інших. Ось що написав про таких апостол Іван: «Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його!» (2 Івана 10; 2 Коринтян 11:3, 4, 13—15).

Усі, хто по-справжньому шукає правди, повинні з обережністю ставитися до тієї інформації, яку чують від прихильників різних віросповідань. З часом Бог поблагословить усіх щиросердих шукачів правди. У Біблії говориться: «Якщо будеш шукати [побожну мудрість], немов срібла, і будеш [її] ти пошукувати, як тих схованих скарбів,— тоді... знайдеш ти Богопізнання» (Приповістей 2:4, 5). А знайшовши за допомогою Біблії та християнського збору це знання про Бога і побачивши, як Єгова благословляє тих, хто ним керується, правдивий християнин перестає приділяти увагу релігійним лжевченням (2 Тимофія 3:14).

[Примітка]