Запитання читачів

У 1 Петра 4:3 написано, що деякі християни колись займалися «беззаконними ідолослужбами». Хіба ж усяке ідолопоклонство не є беззаконним і хіба Бог не засуджує та не забороняє всі його форми?

Справді, з Божого погляду, будь-яке ідолопоклонство є незаконним. Ті, хто шукає Божого схвалення, не можуть займатися ідолопоклонством (1 Коринтян 5:11; Об’явлення 21:8).

Але апостол Павло, згадуючи тут ідолопоклонство, здається, мав на увазі дещо інше. По-перше, серед багатьох старожитніх народів ідолопоклонство було загальноприйняте, і влада не стримувала його законом, тобто воно не заборонялося законом країни. Деякі форми ідолопоклонства навіть були частиною державної та урядової політики. Тому дехто, перед тим як стати християнином, брав участь в «ідолопоклонництві, яке не стримується законом» («Переклад нового світу» (англ.), видання 1950 року). Наприклад, відомо, що вавилонський цар Навуходоносор поставив золотого боввана, але слуги Єгови — Шадрах, Мешах та Авед-Неґо — відмовилися поклонятись йому (Даниїла 3:1—12).

По-друге, багато ідольських обрядів включали дії, що абсолютно суперечили будь-яким природним законам або відчуттю моралі, яке ми маємо завдяки вродженому сумлінню (Римлян 2:14, 15). Апостол Павло описав розбещені звичаї, що були цілком ‘протиприродні’ та ‘безсоромні’. Саме ці звичаї часто мали місце у релігійний обрядах (Римлян 1:26, 27). Чоловіки і жінки, котрі брали участь у беззаконному ідолопоклонстві, не звертали уваги на своє сумління: йшли проти закону людської природи. Безперечно, той, хто ставав християнином, був змушений залишити згубні звичаї.

Окрім того, Бог Єгова заборонив загальноприйняте серед неєвреїв ідолопоклонство, тому воно й назване беззаконним (Колосян 3:5—7)a.

[Примітка]