«Благословення Господнє — воно збагачає»

КОЖЕН з нас хоче мати благословення. У «Новому тлумачному словнику української мови» говориться, що благословенний — це «багатий, щедрий, життєдайний, щасливий». Оскільки Єгова є Дарівником «усякого доброго давання та дару досконалого», кожне тривале благословення походить від нашого люблячого Творця (Якова 1:17). Він виливає свої благословення на все людство, навіть на тих, хто не знає його. Ісус сказав про свого Отця, що Він «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Матвія 5:45). Однак особливе зацікавлення Єгова виявляє до тих, хто любить його (Повторення Закону 28:1—14; Йова 1:1; 42:12).

Псалмоспівець написав: «Господь... добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить» (Псалом 84:12). Служителі Єгови втішаються багатим, змістовним життям. Вони знають, що «благословення Господнє — воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою». У Біблії також говориться: «Благословенні від Нього [Єгови] вспадкують землю» (Приповістей 10:22; Псалом 37:22, 29). Яке ж це буде благословення!

А як ми можемо отримувати благословення від Єгови? По-перше, нам потрібно розвивати риси, які йому подобаються (Повторення Закону 30:16, 19, 20; Михея 6:8). У цьому нам допоможуть приклади трьох старожитніх служителів Єгови.

Єгова благословляє своїх служителів

Ной був видатним Божим слугою. У Буття 6:8 говориться: «Ной знайшов милість у Господніх очах». Чому? Цей чоловік виявляв слухняність. Біблія повідомляє: «Ной з Богом ходив». Він підтримував Божі праведні норми і слухався його наказів. У той час, коли насильство і розбещеність поглинули світ, Ной був спонуканий ‘зробити усе,— як звелів йому Бог, так зробив він’ (Буття 6:9, 22). У результаті Єгова наказав йому побудувати «ковчега, щоб дім свій спасти» (Євреїв 11:7). Завдяки цьому Ной і його сім’я, а через них і людський рід, пережили знищення того покоління. І Ной помер з надією на воскресіння для вічного життя на райській землі. Які ж це були рясні благословення!

Авраам також мав риси, які подобались Єгові. Це насамперед віра (Євреїв 11:8—10). Авраам залишив зручне життя в Урі, а згодом і в Харані, оскільки мав віру в обіцянку Єгови, що його насіння розмножиться і стане благословенням для всіх народів (Буття 12:2, 3). Хоча його віра випробовувалася роками, Авраам зрештою був винагороджений: у нього народився син Ісак. Через нього Авраам став прародичем Божого вибраного народу Ізраїля, а також Месії (Римлян 4:19—21). Більш того, він є «отцем усіх віруючих» та був названий «другом Божим» (Римлян 4:11; Якова 2:23; Галатів 3:7, 29). Яке ж змістовне життя провадив Авраам і як щедро він був поблагословлений!

Пригадаймо ще одного вірного чоловіка, Мойсея. Варто підкреслити його визначну рису — високе цінування духовних речей. Мойсей полишив усі багатства Єгипту і «був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євреїв 11:27). Проживши 40 років у мідіянському краї, Мойсей вже в похилому віці повернувся до Єгипту. Аби звільнити своїх братів з полону, він став перед фараоном, що мав тоді найбільшу владу на землі. Мойсей пережив десять кар, розділення Червоного моря та знищення військ фараона. Єгова послужився ним, щоб дати закон Ізраїлю, а також зробив його посередником угоди, яку Він уклав з цим новим народом. Протягом 40 років Мойсей вів ізраїльтян по пустелі. Він мав справжню мету в житті й чудові благословення у служінні Богові.

Сучасні благословення

Ці три приклади доводять, що життя тих, хто служить Богові, по-справжньому змістовне. Коли люди Єгови розвивають такі риси, як послух, віра, цінування духовних речей, вони отримують щедрі благословення.

Які ж благословення отримуємо ми? Подумайте: тоді як мільйони людей загальновизнаного християнства страждають від духовного голоду, ми можемо ‘сяяти через доброту Єгови’ (Єремії 31:12, НС). Через Ісуса Христа та «вірного і мудрого раба» Єгова щедро постачає духовну поживу, яка допомагає нам залишатися на «дорозі, що веде до життя» (Матвія 7:13, 14; 24:45; Івана 17:3). Ще одне велике благословення — це наше християнське братство. Зібрання чи інші зустрічі зі співпоклонниками, які виявляють любов та з усіх сил намагаються вдягнути «нову особистість», є джерелом справжнього щастя (Колосян 3:8—10; Псалом 133:1). Однак найбільше благословення для нас — це дорогоцінна можливість розвивати особисті взаємини з Богом Єговою, а також іти слідами його Сина Ісуса Христа (Римлян 5:1, 8; Филип’ян 3:8).

Роздуми про такі благословення допоможуть нам усвідомити, наскільки цінним є наше служіння Єгові. Можливо, ми розмірковували над притчею, яку розповів Ісус про подорожнього купця, котрий шукав дорогоцінні перлини. Ісус сказав про цього чоловіка: «Як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її» (Матвія 13:46). Напевно, саме так ми ставимося до стосунків з Богом, до можливості служити йому, до християнського братства, до надії та всіх інших благословень, пов’язаних з нашою вірою. У нашому житті немає нічого ціннішого.

Як можна віддячити за доброту Єгови

Оскільки ми визнаємо Єгову як Дарівника усякого доброго дару, наші серця спонукують нас виявляти вдячність за благословення, які ми отримуємо. А як виявляти таку вдячність? Один із способів — це допомагати іншим людям, аби й вони могли втішатися такими ж благословеннями (Матвія 28:19). У понад 230 країнах світу Свідки Єгови відвідують своїх сусідів, щоб надати їм саме таку допомогу. Для цього вони використовують свої обмежені можливості — час, сили й матеріальні засоби. І все це для того, щоб інші «прийшли до пізнання правди» (1 Тимофія 2:4).

Розгляньмо приклад піонерів з Ґлендейла (Каліфорнія, США). Щосуботи вранці вони долають відстань 100 кілометрів туди й назад, щоб відвідати державну в’язницю. Хоча ці піонери можуть проводити лише кілька годин з в’язнями, однак вони не знеохочуються. Один з них говорить: «Яке ж задоволення служити у такій незвичайній території. Ми робимо це з величезною радістю. У нас стільки зацікавлених, що ледве встигаємо поспілкуватися з усіма. Тепер вивчаємо Біблію з п’ятьма особами і ще чотири попросили про біблійне вивчення».

Ревні християнські служителі щасливі, що можуть безоплатно виконувати цю рятівну працю. Вони наслідують Ісуса, який сказав: «Ви дармо дістали, дармо й давайте» (Матвія 10:8). Мільйони людей по світі зайняті таким же безкорисливим служінням, на яке відгукується чимало щиросердних осіб, котрі згодом самі стають учнями. Лише за останніх п’ять років 1,7 мільйона присвятили своє життя Єгові. Аби цей зріст далі продовжувався, необхідно випускати Біблії та біблійні публікації, також будувати нові Зали Царства та інші місця для зібрань. А звідки беруться кошти на усі ці потреби? Вся ця робота відбувається виключно завдяки добровільним пожертвам.

Через важкі економічні умови в деяких частинах світу багато хто докладає неабияких зусиль, щоб забезпечити свої сім’ї хоча б найнеобхіднішим. Як повідомляється у журналі «Нью саєнтист», один мільярд людей витрачає щонайменше 70 відсотків доходу сім’ї лише на їжу. У такому становищі перебуває чимало наших братів і сестер. Без допомоги співвіруючих вони попросту не мали б можливості отримувати християнські публікації або будувати зручні Зали Царства.

Звичайно, це не означає, що інші повинні носити їхній тягар. Але вони потребують підтримки. Коли Мойсей заохочував ізраїльтян робити матеріальні пожертви, щоб виявити Єгові вдячність за його благословення, він сказав: «Кожен принесе дар руки своєї, за благословенням Господа, Бога свого, що дав Він тобі» (Повторення Закону 16:17). Тому, коли Ісус побачив вдову, яка жертвувала у храмі «дві лепті», він похвалив її перед своїми учнями. Вона дала все, що у неї було (Луки 21:2, 3). Подібно християни з обмеженими можливостями роблять усе, що в їхніх силах (Луки 21:2, 3). А якщо існує якась потреба, вона компенсується пожертвами співхристиян, які матеріально більш забезпечені (2 Коринтян 8:13—15).

Коли ми відповідаємо на благословення Єгови таким способом, важливо мати правильні спонуки (2 Коринтян 8:12). Павло написав: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтян 9:7). Коли ми жертвуємо за велінням нашого серця, то підтримуємо ріст Божої організації та водночас збільшуємо свою радість (Дії 20:35).

Участь у праці проповідування й добровільні пожертви — це два способи, якими можна віддячитись Єгові за його благословення. А як же підбадьорює те, що Єгова прагне злити свої благословення на більшу кількість щирих людей, котрі ще, можливо, і не знають його (2 Петра 3:9). Тому продовжуймо використовувати всі свої можливості у служінні Богові, щоб знаходити людей щирого серця і допомагати їм розвивати такі риси, як послух, віра і вдячність. Ми матимемо велику радість, коли допоможемо цим людям ‘скуштувати й побачити, який добрий Господь’ (Псалом 34:8).

[Рамка на сторінці 28]

Способи, в які дехто вирішує давати

ПОЖЕРТВИ НА ВСЕСВІТНЮ ПРАЦЮ

Багато людей виділяють певну кількість грошей для того, щоб вкинути їх у скриньку «Пожертви на справи Царства». Щомісяця збори надсилають ці пожертви до місцевого філіалу Товариства.

БЛАГОДІЙНЕ ПЛАНУВАННЯ

Крім грошових існують ще інші види пожертв на служіння Царству, а саме — благодійне планування. Під поняттям «благодійне планування» мається на увазі, що жертводавець повинен вжити ряд заходів. Ось деякі з них:

Страхування. Товариство може виступати в ролі бенефіціарія особистого страхуванняa.

Нерухомість. Придатну для продажу нерухомість можна пожертвувати Товариству, склавши договір даруванняb.

Заповіти та договори доручення. Майно чи гроші можна заповісти Товариству через офіційно оформлений заповіт. Товариство також може виступати в ролі бенефіціарія управління майном за дорученням.c

[Примітки]