«Добрий від Господа має вподобання»

УСЯКЕ життя походить від Бога (Псалом 36:10). Так, «ми Ним живемо і рухаємось і існуємо» (Дії 17:28, Філ.). Чи ж наше серце не переповнюється вдячністю, коли ми роздумуємо про нагороду, яку Бог дає тим, хто підтримує з ним близькі взаємини? Адже «дар Божий — вічне життя» (Римлян 6:23). Наскільки ж важливо шукати вподобання Єгови!

Псалмоспівець запевняє нас, що «Господь дає милість» (Псалом 84:12). Але кому він дає її? Сьогодні люди часто виявляють милість іншим з огляду на освіту, багатство, колір шкіри, походження і таке інше. А Бог? Цар стародавнього Ізраїлю Соломон відповідає: «Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь» (Приповістей 12:2).

Безсумнівно, Єгові подобаються добрі, тобто чеснотні, люди. Чеснотами доброго є такі риси, як самодисципліна, справедливість, смирення, співчуття і розважливість. Його думки — праведні, слова — підбадьорливі, учинки — справедливі й корисні. Перша частина 12-го розділу книги Приповістей показує, як доброта має впливати на наше щоденне життя, і вказує на користь, яку приносить ця риса. Розгляд тих віршів зробить нас ‘мудрими, щоб чинити добро’ (Псалом 36:4). А застосування цих розумних порад допоможе отримати Боже схвалення.

Необхідне настановлення

Соломон зазначає: «Хто любить навчання [«наставлення», Дерк.], той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний» (Приповістей 12:1). Добра людина прагне настановлення, щоб поліпшуватись. Вона відразу застосовує поради, які отримує на християнських зібраннях чи від когось особисто. Слова у Святому Письмі та в біблійних публікаціях, немов стрекала погонича, спонукують її дотримуватися правильного шляху. Вона шукає знання і використовує його, щоб вирівняти свої стежки. Дійсно, хто любить настановлення, той також любить пізнання.

Окрім настановлення від інших, правдивим поклонникам необхідна також самодисципліна! Можливо, ми хочемо мати глибші знання зі Святого Письма, прагнемо бути ефективнішими у християнському служінні і стати ліпшими вчителями Божого Слова (Матвія 24:14; 28:19, 20). Але щоб ці бажання здійснились, потрібна самодисципліна. Ця риса необхідна також в інших сферах життя. Наприклад, сьогодні видається безліч матеріалу для того, щоб збуджувати аморальні бажання. Чи ж не правда, що потрібно самодисципліни, аби стримувати своє око від непристойних зображень? Крім того, оскільки «нахил людського серця лихий від віку його молодого», неморальні думки можуть легко зародитися в потаємних закутках розуму (Буття 8:21). Щоб не плекати такі думки необхідна самодисципліна.

Той, хто ненавидить докір,— не любить ні настановлення, ні знання. Особа, яка піддається грішній схильності ненавидіти докір, опускається до рівня нерозумної тварини, яка не знає моральних норм. Мусимо опиратися такій схильності.

Корінь, що не захитається

Добра людина, звичайно ж, не може бути неправедною, чи несправедливою. Отже, щоб здобути схвалення Єгови, необхідна також праведність. Цар Давид співав: «Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!» (Псалом 5:13). Зіставляючи стан праведного зі станом безбожного, Соломон каже: «Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається» (Приповістей 12:3).

Може здаватися, що безбожні процвітають. Розгляньмо слова псалмоспівця Асафа: «А я,— мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої». Але чому? Асаф відповідає: «Бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних» (Псалом 73:2, 3). Але коли він увійшов у Божу святиню, то зрозумів, що Бог поставив їх на слизькому (Псалом 73:17, 18). Будь-які позірні успіхи безбожних — тимчасові. Тож навіщо їм заздрити?

На відміну від них людина, яка має схвалення Єгови, стоїть твердо. Соломон, використовуючи метафору, каже: «Корінь же праведних не захитається» (Приповістей 12:3). Невидимі корені гігантського дерева, такого, як каліфорнійська секвоя, можуть охоплювати півтора гектара, і вони надійно утримують його у час повені чи урагану. Височенна секвоя здатна витримати навіть сильний землетрус.

Подібно до тих коренів у родючому ґрунті, нашим розумам і серцям потрібно заглиблюватися у Боже Слово і всотувати з нього життєдайні води. Таким чином віра стає глибоко вкоріненою і міцною, а надія — певною і непохитною (Євреїв 6:19). Тож ми не будемо як ті, що «хитаються й захоплюються від усякого вітру [фальшивої] науки» (Ефесян 4:14). Звичайно, ми можемо зазнати впливу буремних випробувань і навіть тремтіти, сподіваючись лиха. Але наш ‘корінь не захитається’.

«Жінка чеснотна — корона для чоловіка свого»

Можливо, ви чули такий вислів: «За кожним чоловіком, який досягає успіху, стоїть добра дружина». Підкреслюючи, що для чоловіка велике значення має підтримка дружини, Соломон каже: «Жінка чеснотна — корона для чоловіка свого, а засоромлююча — мов та гниль в його костях» (Приповістей 12:4). Слово «чеснотна» містить багато граней доброти. До чеснот доброї дружини, описаної в 31-му розділі Приповістей, належить працьовитість, вірність і мудрість. Дружина з такими рисами є короною для свого чоловіка, бо її добра поведінка приносить йому честь і підносить його в очах інших. Вона ніколи честолюбно не домагається свого і не конкурує з ним, щоб отримати визнання. Навпаки, вона є доповненням і помічницею для свого чоловіка.

А як жінка може стати «засоромлюючою» і які наслідки цього? Причиною може бути її ганебна поведінка: від сварливості до перелюбу (Приповістей 7:10—23; 19:13). Такими діями дружина тільки руйнуватиме свого чоловіка. Вона буде «мов та гниль в його костях». Згідно з одним довідником, це означає, що вона «доводить його до краху, як та хвороба, котра ослаблює кістяк тіла». В іншій праці говориться: «Сучасним відповідником цього виразу може бути рак — хвороба, яка поступово виснажує сили людини». Нехай же християнські дружини намагаються отримувати Боже схвалення, виявляючи риси чеснотної жінки.

Від думок до дій, від дій до наслідків

Думки ведуть до дій, а дії — до наслідків. Соломон показує зв’язок між думками і діями, порівнюючи праведного з безбожним. Він каже: «Думки праведних — право [«справедливість», Дерк.], підступні заміри безбожних — омана. Безбожних слова — чатування на кров, а уста невинних урятовують їх» (Приповістей 12:5, 6).

Думки добрих людей морально чисті і настроєні на справедливе й праведне. Оскільки праведні керуються любов’ю до Бога і до ближніх, їхні наміри добрі. Безбожні ж натомість керуються егоїстичними спонуками. Тому їхні заміри — методи досягнення цілей — підступні. Їхні дії віроломні. Вони не вагаються закладати пастку на невинного, наприклад, висуваючи у суді фальшиві звинувачення. Їхні слова — «чатування на кров», тому що ці люди хочуть завдати шкоди своїм невинним жертвам. Невинні ж, знаючи про інтриги безбожних і маючи мудрість, необхідну, щоб поводитись обережно, здатні уникнути цієї небезпеки. Вони, можливо, навіть зможуть застерегти необережних і визволити їх від підступних замірів безбожних.

А яке майбутнє у праведних і яке — в безбожних? Соломон відповідає: «Перевернути безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти» (Приповістей 12:7). Згідно з одним довідником, дім «означає господарство і все цінне для людини, все, завдяки чому вона справді може жити». Це слово може навіть означати сім’ю і нащадків праведного. У всякому разі суть цієї приповісті зрозуміла: праведний стоятиме непохитно під час скрути.

Скромному ліпше

Підкреслюючи цінність розважливості, цар Ізраїлю каже: «Хвалять людину за розум [«розважливі уста», НС] її, а кривосердий стає на погорду» (Приповістей 12:8). Розважлива людина не дозволяє, щоб слова злітали з її уст поспішно. Вона думає, перш ніж говорити, і має мирні стосунки з іншими, бо «розважні уста» спонукують її уважно вибирати слова. Коли така людина стикається з нерозумними чи провокаційними запитаннями, вона «слова свої стримує» (Приповістей 17:27). Її хвалять, і вона подобається Єгові. Наскільки ж розважлива особа відрізняється від «кривосердого», в якого викривлені погляди походять з викривленого серця!

Так, розважлива людина отримує похвалу, але наступна приповість вчить нас теж цінувати скромність. Там говориться: «Ліпше простий, але роботящий на себе [«що має слугу», НС], від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений» (Приповістей 12:9). Соломон, здається, каже, що ліпше бути скромною людиною з невеликими статками — мати лише одного слугу,— аніж, домагаючись високого соціального статусу, витрачати на це засоби, потрібні на предмети першої необхідності. Яка ж хороша порада для нас — жити відповідно до свого достатку!

Урок доброти з сільського господарства

Використовуючи приклади з сільського господарства, Соломон дає два уроки доброти. Він каже: «Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке» (Приповістей 12:10). Праведний по-доброму обходиться зі своєю худобою. Він знає потреби тварин і турбується про них. Безбожний може говорити, що піклується про тварин, але його не хвилюють їхні потреби. Його спонуки егоїстичні, а його поводження з тваринами продиктовано тим, яку вигоду він може з них мати. Те, що така людина вважає належним доглядом за тваринами, насправді може бути жорстокістю.

Принцип доброго ставлення до тварин стосується також домашніх тварин. Як жорстоко було б брати тварин додому, а потім нехтувати їхніми потребами чи знущатись над ними, завдаючи їм зайвих мук! А якщо тварина сильно страждає від серйозної хвороби чи ушкодження, доброта може вимагати від нас припинити її життя.

Згадуючи ще одну реалію з сільського господарства — оброблення землі,— Соломон каже: «Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується». Дійсно, наполеглива, цілеспрямована робота приносить користь. «Хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму» (Приповістей 12:11). Через брак розсудливості чи розуміння «позбавлений розуму» займається марними, ризикованими і непевними комерційними справами. Уроки з цих двох віршів зрозумілі: будь милосердним і працьовитим.

Праведний процвітає

«Безбожний жадає ловити у сітку [«зазіхає на здобич», Хом.] лихих»,— каже мудрий цар (Приповістей 12:12а). Як безбожний робить це? Очевидно, прагнучи прибутку, набутого лихими методами.

Що можна сказати про того, хто добрий? Така особа любить настановлення, і вона міцно вкорінена у вірі. Вона праведна і справедлива, розважлива і смиренна, співчутлива і сумлінна. «А в праведних,— каже Соломон,— корень приносить плоди» (Приповістей 12:12б). «Корінь праведних тримається твердо»,— сказано в перекладі Хоменка. Така людина стійка і міцна. Справді, «добрий від Господа має вподобання». Тому «Надійся на Господа й добре чини» (Псалом 37:3).

[Ілюстрації на сторінці 31]

Подібно до здорового дерева, віра праведного міцно вкорінена.