Весілля, гідне пошани в очах Бога і людей

«У Кані Галілейській відбувалося весілля... Запросили туди також Ісуса з учнями» (ІВАНА 2:1, 2).

1. Що ми дізнаємося з розповіді про весілля в Кані, на якому був Ісус?

ІСУС, його мати й учні розуміли, наскільки радісними можуть бути гідні пошани весілля у членів Божого народу. На весіллі в Кані Христос навіть виконав своє перше, записане в Біблії, чудо, зробивши ту подію ще приємнішою (Івана 2:1—11). Ви, можливо, були на весіллі християн, які хочуть мати щасливе подружжя і служити Єгові. Або ви самі прагнете, щоб ваше весілля пройшло успішно, чи бажаєте зробити приємнішим весілля своїх друзів. Що для цього потрібно?

2. Що у Біблії говориться про весілля?

² Християни переконані, що тим, хто планує одружитись, дуже допомагають поради з Божого натхненого Слова (2 Тимофія 3:16, 17). Щоправда, Біблія не описує в деталях, яким саме має бути християнське весілля. І це зрозуміло, бо звичаї та вимоги закону в різних місцевостях і в різні часи відрізнялися. Наприклад, у стародавньому Ізраїлі не було офіційної весільної церемонії. У день весілля наречений брав наречену до свого чи до батькового дому (Буття 24:67; Ісаї 61:10; Матвія 1:24). Цей крок прилюдно засвідчував про укладення шлюбу. Тоді не проводили особливих весільних обрядів, які дуже поширені сьогодні.

3. Яку подію в Кані Ісус зробив ще радіснішою?

³ Ізраїльтяни вважали такий обряд укладенням подружжя, тобто шлюбом. Після цього гостей могли запросити на весільну гостину, подібну до тої, яка згадується в Івана 2:1. Багато перекладів Біблії передають цей вірш так: «Було весілля в Кані». Але слово, вжите тут в оригіналі, стосується гостини з нагоди одруження чи «весільного бенкету»a (Матвія 22:2—10; 25:10; Луки 14:8). На одному з таких весіль, у Кані, був присутнім Ісус, він зробив ту гостину ще радіснішою. Однак за часів Ісуса укладення шлюбу відбувалось зовсім не так, як сьогодні.

4. Які весільні церемонії вирішують мати деякі християни і чому?

⁴ Нині християни, які хочуть одружитись, повинні дотримуватися встановлених державою вимог, інакше їхній шлюб не зареєструють. Це може бути скромна церемонія, яку проводить суддя, мер міста чи релігійний служитель, уповноважений владою. Дехто запрошує на неї своїх родичів або християнських друзів, котрі були б свідками одруження чи просто розділили б їхню радість (Єремії 33:11; Івана 3:29). Не всі християни вирішують влаштувати велику весільну гостину, яка вимагала б значних приготувань та фінансових витрат. Вони воліють мати невелике частування і запрошують лише найближчих друзів. Хоч би якими були наші вподобання, ми мусимо поважати рішення інших зрілих християн, чиї погляди на весілля можуть відрізнятися від наших (Римлян 14:3, 4).

5. Чому багато християн хоче мати весільну промову і яка її особливість?

⁵ Більшість християнських подружніх пар просить, щоб на їхньому весіллі була виголошена біблійна промоваb. Вони знають, що шлюб заснував Єгова і дав у своєму Слові мудрі поради, як зробити подружнє життя успішним і щасливим (Буття 2:22—24; Марка 10:6—9; Ефесян 5:22—33). Наречені бажають, аби на цій радісній події були присутні їхні друзі та родичі. Як же нам ставитися до різних державних законів, процедур і звичаїв, поширених у нашій місцевості? У цій статті ми обговоримо декотрі церемонії одруження, які існують у різних країнах. Деякі з них можуть сильно відрізнятись від знаних нам церемоній або від того, що є звичним для нашої місцевості. Ми теж побачимо, яке ставлення до весілля важливо мати Божим слугам, а також які принципи варто застосовувати при підготовці до цього свята.

Гідний пошани шлюб — належно зареєстрований

6, 7. Чому ми повинні знати офіційні вимоги щодо одруження і як треба до них ставитись?

⁶ Єгова дав початок шлюбу. А втім, відповідальність укладати шлюби беруть на себе людські уряди. Дотримуватися встановлених ними вимог правильно, бо Ісус сказав: «Тож віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Марка 12:17). Подібно радив апостол Павло: «Нехай кожна душа підкоряється тим, хто посідає вищу владу, бо вся влада від Бога і та відносна влада, яку вони мають,— саме від нього» (Римлян 13:1; Тита 3:1).

⁷ У більшості країн «кесар», тобто органи влади, встановлює конкретні норми щодо того, хто має право вступити в шлюб. Тому двоє християн, які згідно з вимогами Біблії можуть одружитися, повинні сумлінно дотримуватись місцевих законів. Це може бути вимога отримати дозвіл від уповноваженого державою представника і зареєструвати укладення шлюбу. Коли кесар Август наказав зробити перепис, Йосип з Марією виконали цю постанову і пішли до Віфлеєма, «щоб записатися» (Луки 2:1—5).

8. Коли шлюб християн стає дійсним в очах Бога і чого вони уникають?

⁸ Коли двоє християн укладають шлюб, дотримуючись вимог закону, то в Божих очах цей союз є дійсний. Тому Свідки Єгови не мають потреби повторювати ані офіційних церемоній, ані шлюбних обітниць, скажімо, на 25-ту чи 50-ту річницю одруження (Матвія 5:37). (У деяких релігіях вважають, що зареєстрований державою шлюб є недійсним доти, доки священик або релігійний служитель не виконає певний обряд чи не проголосить пару чоловіком і дружиною). Уряди багатьох країн уповноважують когось зі Свідків Єгови реєструвати шлюби. Тоді весільну церемонію разом з промовою можна провести в Залі Царства. Це місце поклоніння буде відповідним для промови про сімейний устрій, який започаткував Бог Єгова.

9. а) Що може вирішити християнська пара, коли шлюб реєструється в державній установі? б) У чому повинні пересвідчитись старійшини перед весільною промовою?

⁹ За законами багатьох країн шлюби реєструють у державній установі, наприклад у мерії міста, або в іншому місці але у присутності призначеного службовця. Біблійну промову в Залі Царства християнам виголошують зазвичай того ж чи наступного дня після офіційної реєстрації. (Вони не відкладають біблійну промову на довгий час, бо хочуть засвідчити, що їхній шлюб є законним в очах Бога і людей, у тому числі християнського збору). Молода пара, яка хоче мати біблійну промову в певному Залі Царства, спочатку повинна отримати дозвіл від службового комітету збору, який користується тим залом. Старійшини переконаються, чи пара має добру репутацію і чи церемонія не буде відбуватися в час проведення зібрань збору або інших заходів (1 Коринфян 14:33, 40). Вони теж ознайомляться з планами щодо проведення церемонії в залі і вирішать, чи потрібно зробити відповідне оголошення про його використання.

10. Якою буде весільна промова, коли вимагається офіційно реєструвати шлюб?

¹⁰ Весільна промова, яку виголошуватиме старійшина, має бути теплою, сповненою поваги, а також духовно підбадьорливою. Після того як молоді зареєструють свій шлюб, промовець повідомить слухачів, що вони одружені згідно із законом «кесаря». Коли на реєстрації молода пара не давала шлюбних обітниць, вона може дати їх під час промовиc. Скласти обітниці перед Єговою і збором можна навіть тоді, коли це вже зроблено на офіційній церемонії. Тоді обітниці слід давати у минулому часі, аби показати, що молодята вже з’єднані «одним ярмом» (Матвія 19:6; 22:21).

11. Як реєструють шлюби у деяких країнах і як відповідно до цього треба пристосувати весільну промову?

¹¹ Закон деяких країн не вимагає реєстрації шлюбу в державних установах або призначеними службовцями. Шлюб вважається дійсним, коли молода пара дає певній посадовій особі підписаний реєстраційний документ. Їхнє свідоцтво про одруження заносять у реєстр. Після цього пара вважається законними чоловіком та дружиною, і цей день є датою їхнього шлюбу. Якщо молоді одружились таким чином, то, як згадувалось раніше, невдовзі після реєстрації шлюбу духовно зрілий брат може виголосити біблійну промову в Залі Царства. Промовець повідомить присутніх, що цей шлюб вважається законним, бо вже є зареєстрований. Обітниці складатимуть згідно з порадами в абзаці 10 і примітці. Усе це сприятиме тому, що присутні в Залі Царства радітимуть разом з молодими і також отримають пожиток від порад з Божого Слова (Пісня над піснями 3:11).

Шлюб, заснований на звичаях, та цивільний шлюб

12. Що таке шлюб, заснований на звичаях, і що радиться зробити після укладення такого шлюбу?

¹² У деяких країнах подружні пари укладають шлюби, засновані на звичаях (інколи їх називають племінними шлюбами). Це не просто життя на віру двох осіб чи незареєстрований шлюб, який, хоч і визнається в певних місцевостях, не є цілком законнимd. Ідеться про одруження, засноване на звичаях, що прийняті у племені або на якійсь території. Це може бути сплата і прийняття викупу за наречену, без чого одруження не вважатимуть офіційним, а отже воно не відповідатиме біблійним вимогам. З погляду уряду цей шлюб є дійсним, законним і накладає відповідні зобов’язання. Зазвичай такий шлюб реєструють і пара отримує свідоцтво про одруження. Цей документ служитиме захистом для подружжя та їхніх дітей або для дружини, якщо вона овдовіє. У зборі можуть заохочувати тих, хто уклав шлюб, заснований на звичаях, якомога швидше його зареєструвати. Очевидно, навіть під Мойсеєвим Законом велись офіційні записи про шлюби і народження дітей (Матвія 1:1—16).

13. Що доцільно згадати у весільній промові після укладення шлюбу, заснованого на звичаях?

¹³ Наречені, офіційно об’єднані в шлюбі, заснованому на звичаях, стають чоловіком і дружиною. Як уже зазначалось, після укладення такого законного шлюбу для християн можуть виголосити весільну промову в Залі Царства, під час якої вони складуть шлюбні обітниці. Промовець повідомить, що пара вже одружена згідно із законом «кесаря». Таку промову виголошують лише один раз. Оскільки укладається один законний шлюб, заснований на звичаях (або племінний шлюб), тому має бути лише одна біблійна промова. Її належить виголошувати якомога швидше після реєстрації, бажано в той же день. Це додасть гідності християнському шлюбу в очах інших людей.

14. Що варто робити християнам, коли можна укласти і цивільний шлюб, і шлюб, заснований на звичаях?

¹⁴ У місцевостях, де шлюб, заснований на звичаях, офіційно визнаний, можна також укласти цивільний (або державний) шлюб. Зазвичай цивільний шлюб укладає державний представник. Тоді молода пара може дати обітниці і зареєструвати своє подружжя. Деякі християнські пари віддають перевагу цивільному шлюбу. Немає потреби укладати два види шлюбу, бо і цивільний шлюб, і шлюб, заснований на звичаях, має законну силу. У такому разі потрібно також застосувати поради з абзаців 9 і 10 щодо весільної промови і обітниць. Головне, щоб пара одружилась у спосіб, гідний в очах Бога і людей (Луки 20:25; 1 Петра 2:13, 14).

Виявляйте пошану в своєму подружжі

15, 16. Як під час одруження можна виявляти пошану?

¹⁵ Коли в родині перського царя виникла проблема, головний радник Мемухан дав мудру пораду: «[Хай] всі жінки віддадуть честь своїм чоловікам» (Естер 1:20). Християнські подружжя не потребують наказів людських правителів, бо дружини самі хочуть виявляти честь своїм чоловікам. Християнські чоловіки теж віддають дружинам пошану і хвалять їх (Приповістей 31:11, 30; 1 Петра 3:7). Не потрібно чекати багато років, щоб виявляти пошану. Шанувати одне одного треба з самого початку, від дня весілля.

¹⁶ Таку пошану під час весілля мають виявляти не лише наречений і наречена. Християнський старійшина повинен виголошувати весільну промову, спрямовану до наречених, також із пошаною. З поваги до них, промовець не буде багато жартувати або часто цитувати народні прислів’я. Він теж не говоритиме про молодят щось таке, від чого вони або слухачі могли б засоромитись. Брат буде виголошувати промову підбадьорливо і з теплотою, зосереджуючись на Засновнику подружжя та Його чудових порадах. Промова, виголошена з гідністю, сприятиме тому, що весілля принесе честь Богу Єгові.

17. Чому християнам слід дотримуватись державних вимог щодо весільних церемоній?

¹⁷ У цій статті ми обговорили багато вимог закону щодо весільної церемонії. Можливо, деякі з них не стосуються вашої країни. Однак слід пам’ятати, що Свідків Єгови, організовуючи весілля, мають виявляти повагу до державних законів, тобто вимог «кесаря» (Луки 20:25). Павло радить: «Віддавайте належне усім: хто вимагає податок — тому податок... хто пошану — тому пошану» (Римлян 13:7). Отже, християни від самого дня весілля повинні виявляти пошану до шлюбу, який є Божим устроєм.

18. Що християни зазвичай організовують після урочистої церемонії і де міститься необхідна інформація на цю тему?

¹⁸ Зазвичай після урочистої церемонії християни організовують частування, гостину або весільний бенкет. Колись на подібній весільній гостині був навіть Ісус. Як поради з Біблії можуть допомогти нам організувати гостину так, щоб вона принесла честь Єгові, а для молодят і християнського збору була приємною і відсвіжною? Це питання ми обговоримо в наступній статтіe.

[Примітки]

Чи ви пригадуєте?

• Чому ми маємо знати державні та біблійні вимоги щодо весільної церемонії?

• Що організовується для християнської пари невдовзі після офіційної реєстрації їхнього шлюбу?

• Чому весільну промову виголошують у Залі Царства?

[Ілюстрація на сторінці 18]

У стародавньому Ізраїлі в день весілля наречений брав наречену до свого чи до батькового дому.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Християни можуть попросити, аби після укладення шлюбу, заснованого на звичаях, для них виголосили промову в Залі Царства.