Стародавні знахідки підтверджують достовірність Біблії

БІБЛІЯ — це натхнене Боже Слово (2 Тимофія 3:16). Усі згадані в ній люди, місцевості, релігійні та політичні події давніх часів не вигадані, а реальні. Достовірність Біблії не залежить від археологічних відкриттів, хоча такі знахідки підтверджують правдивість цієї книги і допомагають ліпше її зрозуміти.

Під час розкопок археологи здебільшого знаходять уламки посуду. У ті давні часи в країнах Близького Сходу, у тому числі Єгипті та Месопотамії, часто використовували гончарні вироби, як недорогий матеріал для письма. На них, як сьогодні на папері, записували різні розрахунки, контракти та документи про купівлю-продаж тощо. Це могло бути лише одне слово або ж кілька рядків чи навіть колонок. Писали здебільшого фарбами.

Археологічні розкопки, які проводилися в Ізраїлі, виявили багато черепків із написами, зробленими у біблійні часи. Особливо цікавими є три колекції черепків, датовані VII—VIII століттями до н. е. Вони підтверджують деякі історичні факти, викладені в Біблії. Це самарійська, арадська та лахішська колекції. Подивімося, чим особлива кожна з них.

Самарійська колекція

Самарія була столицею десятиплемінного північного царства Ізраїлю до 740 року до н. е. (тоді місто захопили ассирійці). Про виникнення Самарії сказано в 1 Царів 16:23, 24: «У році тридцятому й першому Аси, царя Юдиного [947 рік до н. е.], над Ізраїлем зацарював... Омрі... І купив він від Шемера гору Шомерон за два таланти срібла, і забудував гору, і назвав ім’я міста, яке збудував, іменем пана тієї гори: Шомерон [Самарія]». За часу панування Риму місто стали називати Себаста. Але в VI столітті н. е. воно зникло.

У 1910 році під час розкопок Самарії група археологів знайшла черепки, що датуються VIII століттям до н. е. На них були записи про доставку олії та вина до Самарії з поблизьких країв. Стосовно цієї знахідки у одній книжці сказано: «У 1910 році знайдено 63 черепки... Цю знахідку доречно названо однією з найважливіших збірок епіграфічного [писаного] матеріалу, яка дійшла до нас з часів стародавнього Ізраїлю. Особлива цінність колекції полягає в тому, що в ній згадано багато імен окремих ізраїльтян, цілих родів та чимало географічних назв» («Ancient Inscriptions—Voices From the Biblical World»). А як ці імена підтверджують достовірність біблійної оповіді?

Коли ізраїльтяни здобули Обіцяну землю і кожне плем’я отримало свій наділ, Самарія припала племені Манасії. Згідно з Ісуса Навина 17:1—6, ділянки землі в цій території дісталися десятьом родам Манасії, які походили від його внука Ґілеада. Це роди Авіезера, Хелека, Азріїла, Шехема і Шеміда. Шостий син Ґілеада, Хефер, не мав онуків, але в нього було п’ять внучок — Махла, Ноа, Хоґла, Мілка, і Тірца. Кожна з них теж отримала ділянку землі (Числа 27:1—7).

У самарійській колекції черепків згадано сім родових імен — п’яти синів Ґілеада та двох Хеферових внучок, Хоґли і Ноа. Одна праця зазначає: «Родові імена, які збереглися на самарійських черепках, стали додатковим доказом того, що Манасіїні роди посідали саме ту територію, про яку і говорила Біблія» («NIV Archaeological Study Bible»). Тож ці черепки підтвердили біблійні дані про племена Ізраїля.

Крім того, самарійська колекція засвідчила, що Боже Слово правдиво описує релігійну ситуацію, яка існувала в Ізраїлі. У той час, коли на цих черепках робилися написи, поклоніння Єгові було занечищене поклонінням ханаанському богові Ваалу. Пророча книга Осії, яка також писалась у VIII столітті до н. е., передрікала, що Ізраїль покається і звертатиметься до Єгови: «Чоловіче мій»,— а не: «Мій ваале» (Осії 2:18, 19). Ось значення деяких імен, написаних на самарійських черепках: «Ваал — мій батько», «Ваал співає», «Ваал — могутній», «Ваал пам’ятає». Поклоніння Ваалу було тоді настільки поширеним, що багато імен ізраїльтян містило форму його імені.

Арадська колекція

Арад — стародавнє місто, розташоване в напівпустелі Неґев, що лежить на півдні від Єрусалима. Під час розкопок Арада було знайдено рештки шести ізраїльських фортець різних періодів: від часів Соломонового правління (1037—998 рр. до н. е.) аж до часу зруйнування вавилонянами Єрусалима 607 року до н. е. В Араді також знайшли черепки з написами, зробленими в біблійні часи. Арадська колекція є однією з найбільших. До неї входить понад 200 предметів з написами єврейською, арамейською та іншими мовами.

Деякі черепки підтверджують біблійні повідомлення про священицькі роди. Наприклад, на одному черепку згадуються «сини Корахові (Кореєві)». (Дивіться Вихід 6:24 та Числа 26:11). Із заголовків до Псалмів 42, 44—49, 84, 85, 87 і 88 видно, що ці Псалми «синів Кореєвих». На арадських черепках містяться й інші імена священицьких родин, а саме Пашхура і Меремота (1 Хронік 9:12; Ездри 8:33).

Цікаво, що серед руїн фортеці, яка була зведена незадовго перед зруйнуванням Єрусалима, археологи знайшли черепок із зверненням до начальника фортеці. В одній книжці подано уривок цього звернення: «Мій пане Еліашіб. Нехай Ягве [Єгова] подбає про твоє благополуччя... Щодо справи, про яку ти наказав попіклуватися, то вже все залагоджено — він у храмі Ягве» («The Context of Scripture»). Науковці вважають, що тут йдеться про Єрусалимський храм, збудований за часів Соломона.

Лахішська колекція

Стародавнє укріплене місто Лахіш лежало за 43 кілометри на південний захід від Єрусалима. У 1930 році під час розкопок там було знайдено багато черепків, серед яких принаймні 12 — це листи. Їх названо «дуже важливими... адже вони допомагають зрозуміти, яка політична ситуація та яке безладдя панували в Юдеї, коли вона готувалась до неминучого нападу [вавилонського царя] Навуходоносора».

Найцікавішим є листування підлеглого офіцера з Яошем, очевидно, воєначальником у Лахіші. Мова цих листів схожа на мову пророка Єремії, який жив приблизно в ті роки. Розгляньмо, як листи підтверджують правдивість біблійного опису тих нелегких часів.

У Єремії 34:7 пророк описує, як «військо вавилонського царя воювало з Єрусалимом та зо всіма позосталими містами Юдиними, з Лахішем та з Азекою, бо вони залишилися серед Юдиних міст містами твердинними». Автор одного з лахішських листів, схоже, описує ті самі події. Ось уривок листа: «Ми бачимо [вогняний] знак від Лахіша... але не бачимо знаків Азеки». На думку вчених, ці слова вказують, що Азека була вже завойована вавилонянами, а Лахіш ще мали взяти. Цікава деталь у цьому уривку про знак вогнем. В Єремії 6:1 (Кул.) йдеться саме про такий знак.

Інший лахішський лист також вважається доказом правдивості слів пророків Єремії та Єзекіїля, які писали про намагання юдейського царя знайти підтримку Єгипту в повстанні проти Вавилону (Єремії 37:5—8; 46:25, 26; Єзекіїля 17:15—17). У листі сказано: «Тепер твій слуга отримав таку звістку: полководець Коніягу, син Елнатана, рушив на південь, щоб увійти до Єгипту». Науковці вважають, що це було намагання заручитися військовою підтримкою Єгипту.

Також на черепках з лахішської колекції міститься багато імен з книги Єремії, як-от: Нерея, Яазанія, Ґемарія, Елнатан і Гошая (Єремії 32:12; 35:3; 36:10, 12; 42:1). Невідомо, чи ці імена належать саме тим людям, про яких згадується в Біблії. Але оскільки Єремія жив у той самий час, то цілком можливо, що йшлося власне про них.

Важлива особливість трьох колекцій

Самарійська, арадська та лахішська колекції доводять достовірність записаної в Біблії інформації, а саме імена родів, географічні назви, релігійні та політичні події тих часів. До того ж усі колекції мають одну особливість.

У написах з арадської та лахішської колекцій вживається така фраза: «Нехай Єгова дасть вам мир». У семи лахішських листах 11 разів згадується ім’я Єгова. Більш того, багато єврейських імен, написаних на черепках цих трьох колекцій, містять коротку форму Божого імені. Тож факти засвідчують, що стародавні ізраїльтяни часто вживали Боже ім’я.

[Ілюстрація на сторінці 13]

На черепку з Арада міститься звернення до чоловіка на ім’я Еліашіб.

[Відомості про джерело]

Photograph © Israel Museum, Jerusalem; courtesy of Israel Antiquities Authority

[Ілюстрація на сторінці 14]

Боже ім’я в лахішському листі.

[Відомості про джерело]

Photograph taken by courtesy of the British Museum