Чи ваші плани узгоджуються з Божою волею?

У ЛІСАХ на заході Північної Америки часто можна побачити світло-сірого співочого птаха. Це кедрівка колумбійська. Щороку, готуючись до холодних зим, вона збирає приблизно 33 000 насінин і ховає їх у 2500 різних місць. Запасаючись їжею, це створіння керується вродженою мудрістю (Приповістей 30:24).

Людина наділена ще більш дивовижними здібностями. З усіх земних створінь Бога Єгови тільки вона може вчитися на власному досвіді і враховувати його, будуючи свої плани. А як зауважив мудрий цар Соломон, у серці людини «багато задумів» (Приповістей 19:21, Хом.).

Втім людські плани спираються головно на припущення. Наприклад, складаючи плани на завтрашній день, ми виходимо з того, що цей день настане і ми будемо живі. Перше припущення цілком обґрунтоване, а от друге менш певне. Недаремно учень Яків написав: «Не знаєте, що́ з вами буде завтра» (Якова 4:13, 14).

Бог Єгова не має таких обмежень. Він знає «кінець від початку» і здійснює всі свої наміри. Бог стверджує: «Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню» (Ісаї 46:10). А що, коли плани людей суперечать Божому наміру?

Якщо наміри людей розходяться з Божими

Близько 4000 років тому люди почали будувати Вавилонську вежу, оскільки не хотіли розселятися по цілій землі. Вони казали: «Місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі» (Буття 11:4).

Однак у Бога був інший намір. Він наказав Ноєві і його синам: «Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю» (Буття 9:1). Як Бог розстроїв плани неслухняних вавилонян? Єгова сплутав їхню мову, щоб вони не могли розуміти одне одного. Чим це закінчилось? «Розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі» (Буття 11:5—8). Ті, хто будував вежу, були змушені визнати: коли людські плани розходяться з Божим наміром, то «виповниться тільки задум Господній» (Приповістей 19:21). Який урок ви можете взяти для себе?

Нерозсудливість багатого чоловіка

Навряд чи хтось сьогодні планує закласти вежу. Проте чимало людей старається закласти великий рахунок у банку і нагромадити достатньо матеріальних цінностей, аби забезпечити собі безтурботну старість. Звичайно, людині притаманно тішитись плодами своєї праці. Це підтвердив цар Соломон, написавши: «Як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром,— це дар Божий» (Екклезіяста 3:13).

Однак ми несемо відповідальність перед Богом за те, як використовуємо цей дар. Майже 2000 років тому Ісус підкреслив це, навівши такий приклад: «В одного багатого чоловіка земля рясно вродила. Тож він почав міркувати собі: “Що мені робити? Я ж не маю куди зібрати свій урожай”. І сказав він: “Ось що зроблю: поруйную свої комори й побудую більші, зберу туди все своє збіжжя і все добро та скажу своїй душі: «Душе, маєш багато добра на довгі роки. Відпочивай, їж, пий і веселися»”» (Луки 12:16—19). Хіба не було мудрим те, що планував зробити багатий чоловік? Адже він, подібно до кедрівки, згаданої на початку цієї статті, намагався запастись їжею на майбутнє.

Річ у тім, що той чоловік мав неправильний склад розуму. Ісус далі сказав: «Бог промовив до нього: “Нерозумний, цієї ночі твою душу зажадають від тебе. Кому ж тоді дістанеться все, що ти наскладав?”» (Луки 12:20). Чи не суперечить приклад Ісуса словам Соломона, який говорив, що праця та її добрі плоди є дарами від Бога? Зовсім ні. Що ж тоді хотів сказати Ісус? Він пояснив: «Так буває з тим, хто нагромаджує скарби для себе, але не є багатий у Божих очах» (Луки 12:21).

Ісус прагнув показати, що, складаючи свої плани, нам потрібно зважати на волю Єгови. Заможний чоловік міг бути багатим у Божих очах, якби старався набувати мудрості і розвивати відданість Богу та любов до нього. Однак зі слів багатого чоловіка можна зробити висновок, що його це не цікавило. Крім того, він не згадав ані про бідних, які могли б збирати залишки його врожаю, ані про жертву для Єгови. У його житті не було місця для несамолюбних вчинків і для духовних цілей. Він планував своє майбутнє, враховуючи лише власні виго́ди й бажання.

Чи ви помітили, що сьогодні багато людей мають такі ж цілі в житті, як і заможний чоловік з прикладу Ісуса? Незалежно від того, багаті ми чи бідні, дуже легко потрапити на гачок матеріалізму і дозволити нашим бажанням та щоденним клопотам заглушити потребу в духовному. Як уникнути цієї пастки?

У пастці «нормального» життя

А що, коли, на відміну від багатого чоловіка з прикладу Ісуса, вам доводиться боротись з економічними труднощами? Одружені особи мусять забезпечувати свою сім’ю всім необхідним і по можливості дати дітям елементарну освіту. Неодружені також повинні працювати, щоб не бути тягарем для інших. Усе це варте зусиль (2 Фессалонікійців 3:10—12; 1 Тимофія 5:8).

І все ж таки праця і задоволення щоденних потреб — так зване нормальне життя — можуть спонукати людину забути про Божу волю. Ісус сказав: «Як було за днів Ноя, так буде і під час присутності Сина людського. Подібно як у дні до потопу люди їли, пили, женилися й виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і не звертали уваги, поки не прийшов потоп та не змів їх усіх, так буде і під час присутності Сина людського» (Матвія 24:37—39).

Перед потопом люди вели, здавалося, звичайне життя. Але їхня помилка була в тому, що вони «не звертали уваги» на Божий намір знищити злий світ. Вони вважали життя, яке вів Ной, ненормальним. Однак коли прийшов потоп, стало очевидним, що саме спосіб життя Ноя і його сім’ї був наймудрішим.

Існує чимало доказів того, що ми живемо в час кінця (Матвія 24:3—12; 2 Тимофія 3:1—5). Невдовзі Боже Царство потовче цю систему і покінчить з нею (Даниїла 2:44). Під його правлінням земля перетвориться на рай. Боже Царство також усуне хвороби і смерть (Ісаї 33:24; Об’явлення 21:3—5). Усі земні створіння житимуть у мирі і матимуть вдосталь їжі (Псалом 72:16; Ісаї 11:6—9).

Але перш ніж Єгова почне діяти, його служителі мають проповідувати добру новину «по цілій населеній землі на свідчення всім народам» (Матвія 24:14). Згідно з наміром Бога близько семи мільйонів Свідків Єгови несуть іншим звістку про Царство понад 400 мовами у 236 країнах і територіях.

Для когось спосіб життя Свідків Єгови може видаватись дивним і навіть безглуздим (2 Петра 3:3, 4). Як і ті, хто жив до потопу, більшість людей сьогодні повністю поглинуті щоденними клопотами. Вони вважають неврівноваженими усіх, хто відмовляється жити так, як це прийнято в суспільстві. Однак з погляду людей, котрі довіряють Божим обіцянкам, життя, зосереджене на служінні Богові, якраз і є найбільш урівноваженим.

Тож, незалежно від свого достатку, було б мудро час від часу переглядати плани на майбутнє. Запитуйте себе: «Чи узгоджуються мої плани з Божою волею?»

[Ілюстрація на сторінці 11]

Коли людські плани не узгоджуються з Божим наміром, слід пам’ятати, що «виповниться тільки задум Господній»

[Ілюстрація на сторінці 12]

Складаючи плани, багатий чоловік з прикладу Ісуса не брав до уваги Божої волі