Випуск 128-го класу школи «Ґілеад»

Місіонери «робитимуть учнями людей з усіх народів»

«ЩОБ люди з усіх народів почули добру новину, деякі християни залишили сім’ю та рідну домівку і поїхали проповідувати в інші країни». Цими словами Дейвід Сплейн, член Керівного органу Свідків Єгови, задав тон захопливій духовній події.

Тринадцятого березня 2010 року близько 8000 людей зібралося на випуск 128-го класу біблійної школи «Ґілеад» Товариства «Вартова башта». На програму приїхали гості з 27 країн. Серед них були друзі майбутніх місіонерів та члени їхніх родин.

«Учні не могли просто сидіти вдома»

Ведучий, Дейвід Сплейн, почав програму з обговорення Ісусового наказу: «Тож ідіть та робіть учнями людей з усіх народів» (Матвія 28:19, 20). Він наголосив, що Ісус звелів своїм послідовникам іти до людей. У день П’ятидесятниці 33 року н. е. до Єрусалима прибуло чимало мешканців Месопотамії, Північної Африки і багатьох країв, котрі належали Римській імперії. Там вони почули добру новину. Але «учні не могли просто сидіти вдома і чекати, поки до них прийдуть люди з усіх народів,— сказав промовець.— Вони йшли проповідувати у найвіддаленіші куточки землі» (Дії 1:8).

Дейвід Сплейн продовжив: «Ісус не лише казав їм, що робити, він учив їх, як це робити. Ісус не просто казав їм молитися, він навчав їх молитися; не просто велів проповідувати, а навчав, як проповідувати; не лише казав їм бути добрими вчителями, а показував, як навчати вміло та ефективно».

Звертаючись до батьків майбутніх місіонерів, ведучий процитував слова, якими Ісус підбадьорив своїх учнів: «Я буду з вами всі дні, аж до закінчення цієї системи» (Матвія 28:20). Дейвід Сплейн запевнив присутніх у тому, що Ісус дбатиме про випускників там, де вони служитимуть.

«Ідіть і хваліться»

Ентоні Морріс, член Керівного органу, заохотив клас: «Ідіть і хваліться». Він пояснив, що хваління може бути доречним і недоречним. Недоречно хвалитися собою. Але хвалитися так, як описано в 1 Коринфян 1:31, цілком доречно. У цьому вірші сказано: «Той, хто хвалиться, нехай хвалиться Єговою». Ентоні Морріс промовив: «Ось чим треба хвалитися — тим, що розуміємо і знаємо Бога Єгову. Усі ми маємо високу честь — носити це святе ім’я і бути одним зі Свідків Єгови» (Єремії 9:23).

Щоб показати, наскільки важливо розповідати всім про ім’я Єгови, промовець навів приклад одного місіонера з Африки. Цей місіонер разом з дружиною їхав виголосити біблійну промову. На контрольно-пропускному пункті молодий солдат навів на брата зброю і запитав, хто він. Його дружина, пригадавши навчання у школі «Ґілеад», прошепотіла чоловікові на вухо: «Скажи йому, що ти Свідок Єгови і їдеш виголосити біблійну промову». Він послухався, і їх пропустили. А наступного дня подружжя почуло по радіо, що президент країни наказав усім військовим шукати вбивць, які називали себе місіонерами. Тож, назвавшись Свідками Єгови, а не місіонерами, ця пара уникнула лиха. Ентоні Морріс завершив промову такими словами: «Приїхавши туди, куди вас призначили, ідіть і хваліться. Поки Єгова послуговується вами, хваліться всім тим, що він невдовзі зробить. Так ви принесете йому вічну славу».

«Чи виконаєте ви свою місію?»

Такою була тема виступу Джеффрі Джексона, члена Керівного органу і колишнього місіонера. Він запитав: «Що ми маємо на увазі, коли називаємо когось місіонером?». Далі промовець пояснив: слово «місіонер» походить від латинського виразу, що стосується особи або групи осіб, які отримали особливе доручення. Місія Свідків Єгови — проповідувати добру новину і допомагати іншим духовно. У цьому ми беремо приклад з Ісуса, який завжди чітко пам’ятав про свою місію. Він сказав римському намісникові Понтію Пилату: «Я для того народився і прийшов у світ, щоб свідчити про правду» (Івана 18:37).

Джеффрі Джексон спонукав випускників поміркувати над біблійною розповіддю про падіння Єрихона. Упродовж шести днів ізраїльські воїни прокидалися рано-вранці, одягали озброєння, обходили місто довкола, а потім поверталися в табір. «З людського погляду їхня місія була дивною та безглуздою»,— сказав промовець. Він пояснив, що деякі воїни могли думати: «Та це ж марнування часу!». Сьомого дня ізраїльтяни за Божим наказом обійшли місто сім разів і після цього здійняли гучний бойовий клич. Що тоді сталось? Мури Єрихона враз завалилися! (Ісуса Навина 6:13—15, 20).

Промовець звернув увагу присутніх на чотири уроки з цієї розповіді. 1) Необхідно виявляти послух. Треба робити все так, як сказав Єгова, не покладаючись на власне розуміння. 2) Вкрай важливо довіряти Єгові. «Завдяки вірі впали мури Єрихона», вони не впали завдяки облоговим знаряддям (Євреїв 11:30). 3) Слід бути терпеливим. З часом благословення Єгови «прийдуть на тебе» (Повторення Закону 28:2). 4) Не здавайтесь. Ніколи не забувайте про свою місію. Джеффрі Джексон підсумував промову такими словами: «Пам’ятаючи про ці уроки, ви виконаєте своє доручення на славу і хвалу Єгові».

Інші пункти програми

«Глибоко цінуйте Біблію та її Автора». Цю промову виголосив Максвелл Ллойд, член комітету філіалу США. Він нагадав випускникам: «Біблія повинна бути для вас живою книгою». Максвелл Ллойд заохотив їх: «Не дозвольте, щоб ваша любов до Єгови згасла». Він також порадив не очікувати, що люди відразу розумітимуть біблійні істини; вчитися пояснювати їх просто, щоб вони були зрозумілі учням; виявляти смирення і не показувати людям, що ми знаємо більше від них; навчати учнів своїм прикладом: нехай вони бачать, як глибоко ми цінуємо Біблію.

«Подивіться на круків». Цю тему розкрив Майкл Бернетт, викладач Школи і колишній місіонер. Він сказав, що інколи нас непокоять тривожні думки. Але варто пам’ятати слова Ісуса: «Подивіться на круків, які не сіють, не жнуть... але Бог їх годує» (Луки 12:24). Згідно з Закон-угодою, круки були нечистими і непридатними для їжі птахами. Вони вважалися гидотою (Левит 11:13, 15). І все ж Єгова годував їх. «Тож коли в майбутньому вас охоплять якісь страхи — промовив Майкл Бернетт,— подумайте про круків. Якщо Єгова турбується про нечистих і огидних птахів, то тим більше він піклуватиметься про людей, які є чистими в його очах».

«Я нічим не скривдив тебе». Марк Нюмер, інший викладач, заохотив присутніх поміркувати над прикладом Ісуса про робітників у винограднику. Одні працювали цілий день, інші лише годину. Але всі отримали однакову платню. Ті, котрі працювали довше, почали скаржитися. У відповідь одному з них господар сказав: «Я нічим не скривдив тебе. Хіба ти домовлявся зі мною не про денарій? Бери своє і йди» (Матвія 20:13, 14). Чого це нас вчить? Ніколи не порівнюймо себе з іншими. «Порівнюючи себе з іншими, ви втратите радість,— сказав Марк Нюмер.— Це навіть може спонукати вас залишити цей надзвичайно цінний вид служіння». Промовець нагадав випускникам, що Ісус керує духовними жнивами і тому має право вирішувати, як винагородити своїх послідовників. Якщо Єгова та Ісус захочуть виявити комусь особливу прихильність, то цим не зроблять вам жодної кривди. Зосереджуйтесь на своїх благословеннях і не дозволяйте, щоб «платня», яку отримують інші, відвертала вашу увагу від завдання, дорученого Єговою.

Інтерв’ю та випадки зі служіння

У вільний від уроків та підготовки час студенти Школи проповідували разом з місцевими зборами. Сем Роберсон, викладач Школи, взяв інтерв’ю у кількох випускників. Ось що розповіла Алессандра Кірхлер. Якось вона зустріла жінку, занепокоєну тим, що її син курить. Наступного разу Алессандра знову прийшла до тієї жінки і принесла номер «Пробудись!», в якому обговорювалась проблема куріння. Хоча нікого не було вдома, студентка залишила журнал. Згодом їй вдалося застати жінку, і та запросила Алессандру до будинку. Жінка подякувала за журнал і додала: «Я часто роздумувала, чого мене хоче навчити Бог, даючи всі ці випробування». Алессандра пояснила їй: Біблія не вчить, що Бог спричиняє проблеми (Якова 1:13). Тепер та жінка і її син охоче вивчають Біблію.

Мелвін Джонс з відділу служіння взяв інтерв’ю у колишніх випускників: Йона Сомеруда, котрий служить в Албанії, Марка Андерсона, котрий служить в Кенії, та Джеймса Хіндерера, котрий служить у відділі теократичних шкіл. Усі вони погодились, що на школі «Ґілеад» студенти, незалежно від свого походження і місцевості, в якій служили, не просто досліджують біблійні істини, але й вчаться того, як застосовувати набуті знання у житті.

Після цього один з випускників зачитав зворушливий лист подяки від цілого класу. Джон Барр, найстарший член Керівного органу, якому вже 96 років, закінчив програму випуску молитвою. Він попросив Єгову благословити працю 128-го класу школи «Ґілеад».

[Таблиця/Карта на сторінці 31]

СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ПРО КЛАС

8 кількість представлених країн

54 кількість студентів

27 кількість подружніх пар

35,2 середній вік

19,1 середня кількість років у служінні Єгові

13,8 середня кількість років у повночасному служінні

[Карта]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Випускників школи призначили у 25 країн, які вказано на карті.

КРАЇНИ ПРИЗНАЧЕННЯ

АЛБАНІЯ

АРУБА

БОЛІВІЯ

ГАЙАНА

ГАНА

ГВАТЕМАЛА

ГВІНЕЯ

ГОНДУРАС

ДОМІНІКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА

ЕКВАДОР

ІНДОНЕЗІЯ

КАМБОДЖА

КОСОВО

КОТ Д’ІВУАР

ЛАТВІЯ

ЛІБЕРІЯ

МАДАГАСКАР

МОНГОЛІЯ

НАМІБІЯ

НІКАРАГУА

ПАРАГВАЙ

РУАНДА

РУМУНІЯ

СЕРБІЯ

ТАЙВАНЬ

(ТЕРИТОРІЯ, ЯКУ ПРИЗНАЧИТЬ ФІЛІАЛ В АВСТРАЛІЇ)

[Ілюстрація на сторінці 30]

Випускники відтворюють випадок зі служіння

[Ілюстрація на сторінці 31]

128-й клас «Ґілеаду», біблійної школи Товариства «Вартова башта»

Ряди пронумеровано, починаючи з переднього, а імена подано у порядку зліва направо.

1) Е. Келлер; І. Остопович; С. Якобсен; М. Ар’яс; І. Дікманн; Дж. Танака; К. Харада.

2) Л. Камачо; А. Кірхлер; С. Родрігес; Б. Ворд; К. Треналоне; В. Вікторія; Ф. Окслі; К. Нґуєн.

3) О. Окслі; А. де Діос; Ш. Ліндстрем; Дж. Аллен; Т. Мідс; Дж. Воддінгтон; Е. Вікторія.

4) Х. Харада; А. Ліндстрем; І. Орсіні; Д. Лоуг; Т. Міссуд; С. Бержерон; Г. Камачо; Т. Ворд.

5) В. Кірхлер; Х. Нґуєн; І. Кремер; С. Бюрго; Н. Тітмас; К. де Діос; А. Родрігес; М. Воддінгтон.

6) Дж. Дікманн; К. Аллен; Р. Тітмас; Ж. Ар’яс; Е. Бержерон; Дж. Келлер; Ф. Остопович; Ф. Бюрго.

7) К. Танака; Дж. Кремер; Р. Якобсен; Дж. Треналоне; Дж. Лоуг; Д. Мідс; Д. Міссуд; А. Орсіні.