Виявляймо ревність у правдивому поклонінні
«Жниво дуже велике, а робітників мало» (МАТВ. 9:37).
1. Як би ви описали нагальність?
ВАМ, скажімо, потрібно, щоб хтось до кінця дня обов’язково переглянув якийсь документ. Що ви робите? Ви ставите на ньому позначку «Терміново!» Вам призначено важливу зустріч, але ви запізнюєтесь. Що ви робите? Ви кажете водієві: «Будь ласка, швидше, я поспішаю. Це терміново!» Тож коли вам потрібно щось зробити, а час збігає, ви напружені та збуджені. У вас підвищується рівень адреналіну, і ви намагаєтеся діяти якомога швидше і настійніше. Ось у цьому й полягає нагальність!
2. Яка справа сьогодні є найбільш нагальною для правдивих християн?
2 Сьогодні для правдивих християн жодна справа не є нагальнішою за працю проповідування доброї новини про Царство і підготовки учнів серед людей з усіх народів (Матв. 24:14; 28:19, 20). Цитуючи Ісуса, учень Марко написав, що ця праця повинна виконатися, «перш ніж прийде кінець» (Марка 13:10). І так, звісно, має бути. Ісус сказав: «Жниво дуже велике, а робітників мало». Жнива не можуть чекати; їх слід завершити до закінчення сезону (Матв. 9:37).
3. Як багато хто відгукується на нагальну потребу проповідувати?
3 Оскільки вкрай важливо проповідувати, нам варто присвячувати служінню якомога більше часу, сил і уваги. Як чудово, що багато хто саме так і чинить! Дехто спростив своє життя, щоб служити повночасно як піонер чи місіонер або трудитися в одному з домів Бетелю. У цих служителів багато роботи. Вони йдуть на численні жертви, і їм доводиться долати чимало труднощів. Все ж Єгова рясно їх благословляє. І ми раді за них. (Прочитайте Луки 18:28—30). Інші не можуть влитися в лави повночасних проповідників. Але вони відводять якнайбільше часу на рятівну працю, допомагаючи, приміром, своїм дітям отримати спасіння (Повт. 6:6, 7).
4. Чому декому складно далі усвідомлювати нагальність теперішнього часу?
4 Як бачимо, нагальність зазвичай пов’язана з остаточним терміном, тобто кінцем, чогось. Ми живемо в час кінця і про це свідчить багато доказів, біблійних та історичних (Матв. 24:3, 33; 2 Тим. 3:1—5). А втім, жодна людина не знає, коли настане кінець. Свого часу Ісус детально пояснив «ознаку», яка мала позначити «закінчення цієї системи». Він чітко сказав: «А про день той чи годину не знає ніхто: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Батько» (Матв. 24:36). Однак деяким особам складно рік за роком далі усвідомлювати нагальність теперішнього часу, особливо якщо вони роблять це вже довго (Прип. 13:12). Чи тобі іноді теж важко це дається? Що допоможе нам розуміти, наскільки невідкладним є доручення, яке ми отримали від Бога Єгови та Ісуса Христа?
Берімо приклад з Ісуса
5. Як Ісус показував у служінні, що усвідомлює нагальність справи?
5 Ісус Христос, безумовно, є найвидатнішим прикладом людини, яка усвідомлювала нагальність служіння Богові. Ісусові це вдавалося, наприклад, завдяки тому, що він мав багато чого зробити лише за три з половиною роки. Попри такий короткий час Ісус здійснив у правдивому поклонінні більше, ніж будь-хто інший. Він виявив ім’я свого Батька і його намір, проповідував добру новину про Царство, викривав лицемірство і фальшиві вчення релігійних провідників, а також обстоював верховну владу Єгови навіть перед лицем смерті. Ісус не шкодував зусиль, подорожуючи краєм, і при цьому навчав, підтримував та зцілював людей (Матв. 9:35). Ніхто й ніколи не робив стільки за такий короткий час. Ісус докладав максимум зусиль у своїй праці (Ів. 18:37).
6. На чому зосереджувалося Ісусове життя?
6 Що спонукало Ісуса невтомно виконувати служіння? З Даниїлового пророцтва він, мабуть, знав, скільки часу Єгова відвів йому на цю працю (Дан. 9:27). Як зазначалось у пророцтві, Ісусове земне служіння мало закінчитись «за півтижня», тобто через три з половиною роки. Невдовзі після свого тріумфального в’їзду в Єрусалим навесні 33 року н. е. Ісус промовив: «Настав час прославитися Сину людському» (Ів. 12:23). Хоча Ісус знав про близькість своєї смерті, він не дозволив, щоб на цьому зосередилась вся його увага і щоб це стало головною причиною його невтомної праці. Натомість Ісус використовував кожну нагоду, щоб чинити волю свого Батька та виявляти любов до ближніх. Завдяки такій любові він збирав і навчав учнів, посилаючи їх проповідувати. Так вони могли продовжити працю, яку він почав, і виконувати ще більші діла, ніж виконував він. (Прочитайте Івана 14:12).
7, 8. Як учні поставилися до того, що Ісус очистив храм, і чому він це зробив?
7 Одна подія з життя Ісуса переконливо показала глибину його ревності. Це сталося на початку Ісусового служіння, в період Пасхи 30 року н. е. Ісус з учнями прийшов до Єрусалима і побачив у храмі «людей, які продавали биків, овець і голубів... і тих, хто сидів та розмінював гроші». Як зреагував Ісус і яке враження це справило на його учнів? (Прочитайте Івана 2:13—17).
8 Дії і слова Ісуса в тому випадку, безумовно, нагадали учням пророцтво з Давидового псалма: «Ревність до дому Твойого з’їдає мене» (Пс. 69:10). Чому? Тому що вчинок Ісуса був пов’язаний з великим ризиком і небезпекою. Адже за безсоромною торгівлею у храмі стояли тодішні релігійні провідники — священики, книжники та інші. Викривши і розладнавши їхні плани, Ісус протиставив себе тодішньому релігійному устрою. Як учні чітко усвідомили, він виявив «ревність до дому» Бога, а саме ревність у правдивому поклонінні. А що таке ревність? Чи вона відрізняється від нагальності?
Нагальність і ревність
9. Як можна описати «ревність»?
9 Згідно з одним словником, виявляти «ревність» означає бути «дуже ретельним, старанним у чому-небудь» і синонімами цього слова є за́пал, завзяття та ентузіазм. Звісно, Ісусове служіння можна описати всіма цими словами. Тому «Сучасний англійський переклад» передає вищенаведений вірш так: «Відданість твоєму дому, о Боже, палає в мені, наче вогонь». Цікаво, що в деяких східних мовах слово «ревність» складається з двох частин, які буквально означають «гаряче серце», так немовби серце горить. Тож не дивно, що учні, побачивши Ісусів вчинок у храмі, пригадали слова Давида. Що ж, так би мовити, запалило Ісусове серце і спонукало його до таких дій?
10. Яке значення має вжите в Біблії слово «ревність»?
10 Слово «ревність», згадане Давидом, походить від єврейського слова, що в інших частинах Біблії часто перекладається як «заздрісний», «ревнивий» або «ревнивість». «Переклад нового світу» деколи передає це слово виразом «вимагати цілковитої відданості». (Прочитайте Вихід 20:5; 34:14; Ісуса Навина 24:19). В одному біблійному словникові про це поняття сказано: «Воно часто вживається, коли йдеться про подружні стосунки... Так само як ревнивість чоловіка або дружини переконливо свідчить про виключні права, Бог заявляє і підтверджує свої права на тих, хто належить лише йому». Отже, в біблійному значенні ревність — це не просто завзяття й ентузіазм, притаманні, скажімо, багатьом спортивним фанатам. Давидова ревність була ревнивістю в позитивному розумінні, тобто він не допускав суперництва чи ганьби, з усіх сил намагався захистити добре ім’я або усунути завдану шкоду.
11. Що спонукало Ісуса виявляти ревність?
11 Учні правильно поєднали сказане Давидом з Ісусовим учинком у храмі. Ісус діяв активно не просто тому, що мав щось зробити до визначеного терміну, а тому, що був ревним, або ревнивим, щодо імені свого Батька і чистого поклоніння. Коли він бачив, як Боже ім’я ганьбиться і знеславлюється, то по праву виявляв ревність, тобто ревнивість, і намагався виправити ситуацію. Бачачи, як релігійні провідники гноблять і визискують простих людей, Ісус з ревності старався принести людям полегшення і сміливо засуджував деспотичних релігійних вождів (Матв. 9:36; 23:2, 4, 27, 28, 33).
Будьмо ревними в правдивому поклонінні
12, 13. Як духівництво християнських церков ставиться до а) Божого імені? б) Божого Царства?
12 Релігійна ситуація в наш час подібна до ситуації за днів Ісуса, а то й гірша. Наприклад, пригадаймо, що Ісус навчав своїх послідовників молитися насамперед про Боже ім’я: «Нехай освячується твоє ім’я» (Матв. 6:9). Чи релігійні провідники, особливо священнослужителі загальновизнаного християнства, навчають людей про Боже ім’я і про те, щоб освячувати, тобто шанувати, його? Ні, вони виставляють Бога в неправильному світлі, проповідуючи такі фальшиві вчення, як Трійця, безсмертя людської душі і пекло. Через це люди вважають Бога загадковою, незбагненною, жорстокою і навіть садистичною особою. Вони стягують докір на Бога скандалами і лицемірством. (Прочитайте Римлян 2:21—24). Крім того, ці провідники з усіх сил приховують особисте ім’я Бога, навіть усуваючи його зі своїх перекладів Біблії. Так вони перешкоджають людям наближатися до Бога і розвивати з ним тісні стосунки (Як. 4:7, 8).
13 Ісус навчав своїх послідовників молитися також про Боже Царство: «Нехай прийде твоє царство. Нехай виконується твоя воля як на небі, так і на землі» (Матв. 6:10). Хоча духівництво християнських церков часто повторює цю молитву, воно заохочує людей підтримувати політичні та інші людські організації. Крім того, священики принижують осіб, котрі намагаються проповідувати і свідчити про Боже Царство. Тому багато людей, які називають себе християнами, більше не говорять про Боже Царство і не вірять у нього.
14. Як священики християнського світу розбавляють Боже Слово?
14 У молитві до Бога Ісус чітко сказав: «Твоє слово — це правда» (Ів. 17:17). Поки Ісус ще був на землі, він повідомив, що призначить «вірного і розсудливого раба», аби той давав духовну поживу його народові (Матв. 24:45). Священики християнського світу твердять, що є вчителями Божого Слова. Але чи вони вірно виконують доручення Пана? Ні. Натомість вони кажуть, що записане в Біблії є байкою або міфом. Священики не годують паству духовною їжею, яка приносила б їй потіху і просвітлення, а влещують вуха парафіян людськими філософіями. До того ж вони розбавляють Божі моральні норми так званою новою мораллю (2 Тим. 4:3, 4).
15. Що ви думаєте про все вчинене духівництвом в ім’я Бога?
15 З огляду на усе вчинене — як вважається, в ім’я Бога Біблії — багато щирих людей розчаровуються, а то й повністю зневірюються в Богові і в Біблії. Вони стають жертвою в лабетах Сатани і його злої системи. Що ви відчуваєте, коли день за днем бачите певні події і чуєте про них? Чи ви, як служителі Єгови, відчуваєте спонуку робити все можливе, аби освячувати Боже ім’я, коли бачите, що воно ганьбиться і зневажається? Чи ви хочете потішати пригнічених щиросердих людей, коли спостерігаєте, як їх обманюють і визискують? Ісус розумів, що люди за його днів були «нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха», і не просто відчував до них жаль. Він «почав їх багато навчати» (Матв. 9:36; Марка 6:34). У нас є всі підстави, подібно до Ісуса, виявляти ревність у правдивому поклонінні.
16, 17. а) Що має спонукати нас докладати сил у служінні? б) Що ми розглянемо в наступній статті?
16 Коли ми саме так сприймаємо наше служіння, то слова апостола Павла в 1 Тимофія 2:3, 4 набувають для нас особливого значення. (Прочитайте). Ми наполегливо виконуємо служіння не лише тому, що живемо в останні дні, а й тому, що усвідомлюємо, в чому полягає Божа воля. Бог хоче, щоб люди пізнали правду, змогли поклонятися, служити йому й отримувати благословення. Нам варто докладати неабияких зусиль у служінні не тому, що час обмежений, а тому, що ми хочемо славити ім’я Бога і допомогти людям пізнати його волю. Ми виявляємо ревність у правдивому поклонінні (1 Тим. 4:16).
17 Як народ Єгови, ми маємо честь знати правду про Божий намір для людства і землі. Нам відомо, як допомогти людям знайти щастя і справжню надію на майбутнє. Ми можемо показати їм, як отримати порятунок у час прийдешнього знищення сатанинської системи (2 Фес. 1:7—9). Замість того щоб почуватись засмученими і знеохоченими через те, що день Єгови, здавалося б, запізнюється, радіймо, що ще маємо час виявляти ревність у правдивому поклонінні (Мих. 7:7; Ав. 2:3). Як нам розвинути таку ревність? Розгляньмо це в наступній статті.
Чи ви можете пояснити?
• Що спонукало Ісуса невтомно виконувати служіння?
• Що означає вжите в Біблії слово «ревність»?
• З огляду на які теперішні події ми хочемо бути ревними в правдивому поклонінні?
[Ілюстрація на сторінці 8]
Ісус зосереджувався на виконанні волі свого Батька і вияві любові до ближніх
[Ілюстрація на сторінці 10]
У нас є всі підстави виявляти ревність у правдивому поклонінні