Дари, гідні царя

ЩО Б ви подарували тому, хто займає дуже високе становище? У біблійні часи деякі прянощі ціною не поступалися золоту, тому їх вважали дарами, гідними царяa. Тож не дивно, що серед подарунків, які астрологи принесли «юдейському цареві», були запашні прянощі (Матвія 2:1, 2, 11).

Біблія також розповідає, що цариця Шеви подарувала царю Соломону «120 талантів золота, дорогоцінне каміння і дуже багато бальзаму. Ніхто ще не привозив такого бальзаму, який привезла Соломону цариця Шеви»b (2 Хронік 9:9). Інші царі на знак своєї прихильності теж присилали Соломонові бальзам (2 Хронік 9:23, 24).

Чому прянощі й похідні від них продукти були такими цінними і коштовними в біблійні часи? Тому що вони відігравали важливу роль у різних сферах життя: їх застосовували в косметичних цілях, під час релігійних обрядів і поховань. (Дивіться додаткову інформацію «Застосування прянощів у біблійні часи»). Висока вартість прянощів зумовлювалась не лише значним попитом на них, але й витратами на перевезення та збут.

ДОРОГА ПРЯНОЩІВ ЧЕРЕЗ АРАВІЙСЬКУ ПУСТЕЛЮ

У давнину деякі пряні рослини росли в Йорданській долині. Однак інші потрібно було привозити. У Біблії згадуються різноманітні прянощі та продукти, котрі з них отримували. До найвідоміших належать шафран, алое, бальзам, кориця, ладан і мирра, а також звичні приправи до їжі, як-от кмин, м’ята і кріп.

Де ж росли ці екзотичні прянощі? Алое, касію й корицю можна було знайти на території сучасних Китаю, Індії та Шрі-Ланки. Мирру і ладан добували з дерев і кущів, що росли в пустелях, які простягалися від півдня Аравії до Сомалі в Африці. А нард привозили тільки з індійських Гімалаїв.

Багато прянощів доставляли в Ізраїль через Аравію. Внаслідок цього у другому і першому тисячоліттях до н. е. Аравія була «могутнім монопольним перевізником товарів між Сходом і Заходом»,— сказано в одній книжці про прянощі («The Book of Spices»). Стародавні міста, фортеці й караван-сараї, знайдені в пустелі Негев, що на півдні Ізраїлю, позначають шляхи, якими мандрували торговці прянощами. Ці поселення, за повідомленням Центру світової спадщини ЮНЕСКО, також свідчать про «надзвичайно вигідну торгівлю... від південної Аравії до Середземномор’я».

Каравани, навантажені прянощами, регулярно перетинали Аравію, долаючи близько 1800 кілометрів (Йова 6:19). Біблія згадує про купців-ізмаїлівців, «які йшли з Гілеаду до Єгипту з караваном верблюдів, нав’ючених лабданумом, бальзамом та смолистою корою» (Буття 37:25). Саме їм сини Якова продали в рабство свого брата Йосипа.

«НАЙРЕТЕЛЬНІШЕ ПРИХОВУВАНА КОМЕРЦІЙНА ТАЄМНИЦЯ»

Аравійські купці впродовж століть тримали більшу частину торгівлі прянощами у своїх руках. Вони стали єдиними постачальниками таких прянощів з Азії, як касія і кориця. Щоб відбити в купців Середземномор’я охоту налагоджувати прямі торговельні зв’язки зі Сходом, араби поширювали небилиці про те, як небезпечно добувати прянощі. Правда про походження прянощів була «мабуть, найретельніше приховуваною комерційною таємницею усіх часів»,— зауважується у вищезгаданій книжці.

Які ж небилиці розповідали араби? Геродот, грецький історик п’ятого століття до н. е., згадував байки про страшних птахів, які будують свої гнізда з кори дерев кориці на недосяжних скелях. Аби добути цінні прянощі, за словами Геродота, збирачі клали біля підніжжя скелі великі шматки м’яса. Птахи жадібно забирали їх і несли у свої гнізда. Не витримуючи такої ваги, гнізда падали додолу. Тоді чоловіки швидко підбирали кору та продавали її купцям. Подібні історії набрали розголосу. Отож, через такі «вигадані небезпеки її [корицю] продавали за дуже високу ціну»,— сказано у тій же книжці.

Зрештою таємницю арабів було розкрито, і вони втратили монополію на торгівлю прянощами. Вже в першому сторіччі до н. е. єгипетське місто Александрія стало великим портом та осередком торгівлі прянощами. Коли моряки зрозуміли, що легше подорожувати Індійським океаном у період мусонних вітрів, римські кораблі почали вирушати з єгипетських портів до Індії. У результаті цього дорогоцінні прянощі стали доступніші і дешевші.

Сьогодні прянощі не настільки цінні, як золото. І навряд чи ми вважаємо їх дарами, гідними царя. Усе ж мільйони людей по цілому світі й далі використовують прянощі у парфумерії та медицині, а також як приправи до страв, які роблять їх запашними та смачними. Без сумніву, нині прянощі мають такий же попит, як і тисячі років тому.