Ми усі потребуємо розради

Пригадайте своє дитинство. Мабуть, ви не раз падали і з подряпаною рукою чи розбитим коліном бігли до мами. Вона відразу бралася вас потішати. Мама, напевно, промивала вам рану і тоді перев’язувала її бинтом. Вам було боляче до сліз, але її теплі слова та ніжні обійми потрохи стишували біль. У той період життя ви завжди знали, де знайти розраду.

Але ми дорослішаємо, і все змінюється. Проблеми стають чимраз більшими, а знайти розраду стає дедалі важче. Як не сумно, але труднощі дорослих вже не вирішити бинтовою пов’язкою і маминими обіймами. Ось кілька прикладів.

• Чи ви колись втрачали роботу? Для Хуліана новина про звільнення стала таким ударом, що він не міг прийти до тями. Його мучили запитання: «Як мені тепер забезпечувати свою сім’ю? Чому після стількох років, присвячених цій компанії, я раптом став непотрібним?»

• Можливо, ви пригнічені через крах вашої сім’ї. «Коли півтора року тому від мене несподівано пішов чоловік, я відчула невимовний смуток. Моє серце наче розірвалося навпіл,— пригадує Ракель.— Мені було нестерпно важко не лише емоційно, але й фізично. Я не знала, що буде завтра».

• Може, ви маєте серйозні проблеми зі здоров’ям, і прогнози, здається, не дуже втішні. Тоді вам, мабуть, добре знайомі почуття патріарха Йова, який в розпачі говорив: «Життя мені набридло, я не хочу більше жити» (Йова 7:16). І, напевно, вам не важко зрозуміти, чому Луїс, якому за 80, каже: «Іноді я просто чекаю смерті».

• А може, ви прагнете розради, бо смерть відібрала у вас близьку людину. «Коли я дізнався, що мій син загинув у авіакатастрофі, то спочатку не повірив,— розповідає Роберт.— А потім я відчув гострий біль, який Біблія порівнює з довгим мечем, що прошиває людину наскрізь» (Луки 2:35).

Навіть за таких нелегких обставин Роберту, Луїсу, Ракелі та Хуліану вдалося знайти розраду. Джерелом справжньої потіхи став для них Всемогутній Бог. Як він дає розраду? Чи може він стати джерелом потіхи і для вас?