Розвивайте співчуття до «усіляких людей»

КОЛИ Ісус навчав своїх учнів проповідувати добру новину, він визнав, що звістку про Царство не завжди прийматимуть (Луки 10:3, 5, 6). У служінні ми можемо зустріти людей, які гостро реагують на нашу звістку або навіть поводяться агресивно. Зрозуміло, що через таку реакцію нам іноді важко залишатися співчутливими до тих, кому ми проповідуємо.

Співчутлива людина бачить потреби і проблеми інших, проймається жалем до них і хоче їм допомогти. Однак якщо ми втрачаємо співчуття до тих, кого зустрічаємо в служінні, то можемо також втрачати ревність і наші зусилля не приноситимуть бажаних результатів. Але, розвиваючи співчуття, ми наче роздуваємо вогонь і наша ревність у служінні яскраво палає (1 Фес. 5:19).

Як нам розвивати співчуття навіть тоді, коли це нелегко робити? Розгляньмо три приклади, які можна наслідувати,— приклади Єгови, Ісуса та апостола Павла.

НАСЛІДУЙТЕ СПІВЧУТТЯ ЄГОВИ

Тисячоліттями люди знеславлюють ім’я Єгови. Усе ж він залишається «добрим навіть до невдячних і неправедних» (Луки 6:35). Його доброта виявляється в його терпеливості. Єгова хоче, щоб «усілякі люди врятувалися» (1 Тим. 2:3, 4). Хоча Бог ненавидить зло, він цінує людей і не хоче, щоб вони загинули (2 Пет. 3:9).

Єгова розуміє, як вміло Сатана засліплює очі невіруючим людям (2 Кор. 4:3, 4). Багатьох з дитинства навчають фальшивих вірувань і поглядів, через що їм важко прийняти правду. Єгова прагне допомогти таким людям. Звідки ми це знаємо?

Розгляньмо, як Єгова ставився до стародавніх ніневітян. Незважаючи на те, що вони чинили насилля, Єгова сказав Йоні: «Хіба я не повинен був пошкодувати Ніневію, це велике місто? У ньому ж понад 120 000 мешканців, які навіть не можуть відрізнити правильне від неправильного» (Йони 4:11). Єгова вважав ніневітян духовно бідними людьми і з милосердя доручив Йоні застерегти їх.

Подібно до Єгови, ми теж цінуємо людей. Ми наслідуємо його, намагаючись допомогти тим, хто слухає нас, навіть якщо вони навряд чи відгукнуться на правду.

НАСЛІДУЙТЕ СПІВЧУТТЯ ІСУСА

Ісус, як і його Батько, проймався жалем до людей, які мали духовні потреби. У Біблії сказано: «Дивлячись на натовпи людей, він проймався до них жалем, бо вони були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха» (Матв. 9:36). Ісус бачив корінь проблеми. Він розумів, що релігійні провідники навчали цих людей неправди і ставилися до них несправедливо. Ісус знав, що через різні перешкоди чимало людей, які його слухали, не стануть його послідовниками, але він продовжував «навчати їх багатьох істин» (Марка 4:1—9).

Якщо люди гостро реагують на нашу звістку, нам треба дивитися в корінь проблеми і запитувати себе, чому вони так поводяться. Дехто може ставитися негативно до Біблії або до християнства з огляду на погані приклади тих, хто називає себе християнином. Інші, можливо, чули неправду про наші вчення. А ще інші не слухають нас тому, що бояться глузування з боку рідних чи сусідів.

Деякі люди, котрих ми зустрічаємо в служінні, можуть не слухати нас тому, що зазнали емоційних травм. Місіонерка, на ім’я Кім, говорить: «В одній частині нашої території чимало людей стали жертвами війни, в якій втратили все своє майно. Вони не мають справжньої надії на майбутнє, почуваються розчарованими і не довіряють іншим. У цій місцевості ми регулярно стикаємося з тими, хто противиться нашій звістці. Якось під час проповідування на мене навіть напали».

Як Кім залишається співчутливою попри таке ставлення до себе? Вона пояснює: «Коли мене ображають, я намагаюсь не забувати слова з Прислів’я 19:11, де сказано: “Прониклива людина стримує свій гнів”. Роздуми про те, що довелося пережити людям у цій території, допомагають мені розвивати до них співчуття. До того ж не кожен, кого ми зустрічаємо, ставиться до нас вороже. У цій же території в нас є хороші повторні відвідини».

Ми можемо запитати себе: «Яка була б моя реакція на звістку про Царство, якби я був на місці тих, кому проповідую?» Наприклад, ми часто чуємо неправдиву інформацію про Свідків Єгови. Можливо, за таких обставин ми теж негативно реагували б на біблійну звістку і потребували б співчуття. Ісус наказав ставитися до інших так, як би ми хотіли, щоб вони ставилися до нас. Якщо ми пам’ятаємо цей наказ, то виявляємо до людей розуміння навіть тоді, коли це важко робити (Матв. 7:12).

НАСЛІДУЙТЕ СПІВЧУТТЯ ПАВЛА

Апостол Павло виявляв співчуття навіть до запеклих противників. Чому? Він не забував про своє власне минуле. Павло сказав: «Хоча раніше я був богозневажником, гонителем і зухвалою людиною, мені було виявлено милосердя, бо я поводився так через незнання і брак віри» (1 Тим. 1:13). Він розумів, що Єгова та Ісус виявили йому велике милосердя. Павло міг бачити колишнього себе в тих, кому проповідував.

Іноді Павло зустрічав людей, які непохитно трималися фальшивих учень. Як він на це реагував? Приміром, перебуваючи в Афінах, «він побачив, що це місто повне ідолів, і тому його дух скипів». Але Павло використав цю ситуацію, яка дуже його роздратувала, для того щоб дати добре свідчення (Дії 17:16, 22, 23). Він змінював свої методи проповідування, зважаючи на походження людей, «щоб всіма можливими способами врятувати хоча б декотрих» (1 Кор. 9:20—23).

Подібно до Павла, нам теж потрібно брати до уваги фальшиві вірування людей і розуміти, на що вони реагують негативно. Тоді ми зможемо вміло проповідувати їм «добру новину про щось ліпше» (Ісаї 52:7). Сестра, яку звати Дороті, каже: «У нашій території багатьох вчать, що Бог жорстокий і осудливий. Я хвалю таких людей за сильну віру в Бога, а потім звертаю їхню увагу на те, що говорить Біблія про любов Єгови і його обіцянки на майбутнє».

«ЗАВЖДИ ПЕРЕМАГАЙ ЗЛО ДОБРОМ»

Оскільки «останні дні» наближаються до кінця, ми усвідомлюємо, що дехто з тих, кому ми проповідуємо, чинитиме «дедалі більше зло» (2 Тим. 3:1, 13). Однак це не має впливати на наше співчуття і позбавляти нас радості. Єгова може дати нам сил, щоб ми «завжди перемага[ли] зло добром» (Рим. 12:21). Піонерка, на ім’я Джессіка, розповідає: «Я часто зустрічаю людей, яким бракує смирення і які принижують нас та сміються з нашої звістки. Це дуже прикро. Розпочинаючи розмову, я подумки молюсь до Єгови і прошу його, щоб він допоміг мені дивитися на людину так, як він. Завдяки цьому я не зосереджуюсь на своїх почуттях, а думаю, як допомогти людині».

Також нам варто підбадьорювати одновірців, з якими ми проповідуємо. Джессіка ділиться: «Якщо хтось з нас має поганий випадок у служінні, я намагаюсь не приділяти цьому багато уваги. Натомість я переводжу розмову на щось позитивне. Приміром, я говорю про хороші результати, які приносить наше служіння попри негативну реакцію деяких людей».

Єгові добре відомо, з якими труднощами ми стикаємося в служінні. Як же він, мабуть, радіє, коли ми наслідуємо його милосердя! (Луки 6:36). Звичайно, Бог не виявлятиме співчуття вічно. Ми можемо не сумніватися, що він знає, коли слід покласти край цьому злому світу. А поки що нам треба проповідувати, адже ця праця невідкладна (2 Тим. 4:2). Тож і далі з ревністю виконуймо своє служіння і виявляймо глибоке співчуття до «усіляких людей».