Звіщай добру новину тактовно
1 «Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Кол. 4:6). Яку ж чудову пораду дав апостол Павло! Нам варто пам’ятати про неї, коли ділимося правдою з іншими людьми (2 Кор. 6:3).
2 Під час служіння від дому до дому. Тактовність — це почуття міри, яке підказує, що́ зробити чи сказати, аби підтримувати добрі стосунки з іншими й не завдавати їм образи. Під час праці від дому до дому ми зустрічаємо людей, які посилаються на свою зайнятість. Якщо бачимо, що вони дійсно зайняті, то можемо коротко запропонувати літературу і сказати, що ми повернемося наступним разом, аби порозмовляти. Якщо ж, з нашого погляду, вони зовсім не зайняті, то можна сказати: «Тоді я говоритиму коротко». І упродовж приблизно хвилини стисло скажімо те, що мали намір обговорити.
3 Часом ми зустрічаємо неввічливих мешканців. Ми не хочемо нечемно їм відповідати і ‘не платимо нікому злом за зло’ (Рим. 12:17). Нам треба бути тактовними, беручи до уваги нагадування з Приповістей 15:1: «Лагідна відповідь гнів відвертає». Матеріал з брошурки «Як починати і вести біблійні розмови», сторінки 7—16, допоможе нам відповідати мешканцям лагідно й тактовно.
4 Під час повторних відвідин. Часто, приходячи до осіб, які взяли літературу, ми бачимо, що вони її і не розгортали. Ми бажаємо заохотити таких людей читати отриману літературу. Для цього можна було б тактовно показати їм цікаві запитання, на які даються відповіді в публікації. Це може викликати в них духовний апетит і спонукати досліджувати залишений їм надрукований матеріал.
5 Чимало з нас знає з власного досвіду, як після чіткої домовленості про повторні відвідини ми нікого не заставали вдома. Хоча це знеохочує і може забрати в нас час і сили, але коли зустрічаємося з такою людиною знову, то повинні, як і раніше, бути тактовними. Можна сказати, що нам шкода, що ми не застали її вдома, і згадати, що постараємось прийти ще раз і з радістю продовжимо біблійне обговорення.
6 Під час біблійних вивчень. Окремі особи не завжди підготовляються до вивчень. У такому випадку нам потрібно присвятити трохи часу на те, щоб показати їм, як слід підготовлятись. Або ми можемо вказати на декотрі думки, про які вони дізналися б завдяки попередній підготовці. Це допоможе проводити вивчення набагато швидше і зробити більший поступ.
7 Можливо, що людина, з якою ми вивчаємо, нерегулярно відвідує зібрання. Нам було б добре обговорити з нею біблійні вірші, такі, як Псалом 133:1 або Євреїв 10:24, 25, і запитати, як вона їх розуміє. Декотрі вісники досить швидко пізнали правду і через це можуть виявляти нетерплячість, займаючись з особами, які роблять поступ повільно. Проте ми хочемо нагадати, що люди не є однаковими, і тому нам потрібно виявляти до декотрих осіб більше терпіння.
8 Павло сказав Тимофію, що ‘раб Господній повинен бути привітним до всіх, що навчав би противників із лагідністю’ (2 Тим. 2:24, 25). Якщо такими треба бути в стосунках з «противниками», то з тими, хто виявляє зацікавлення й бажає вивчати, неодмінно слід поводитися лагідно й тактовно. Так само це стосується наших дітей та інших членів родини, з якими вивчаємо.
9 Звіщаючи добру новину під час праці від дому до дому, повторних відвідин або біблійних вивчень, нехай кожен з нас наслідує чудовий приклад Великого Вчителя, Ісуса, який сказав про себе: «Я лагідний і сумирний серцем» (Матв. 11:29, Хом.). Нам потрібно виявляти такі ж самі риси, будучи лагідними й тактовними в праці проповідування і роблення учнів.