Як я можу знайти охочих слухати?
1 У місті Филипи «прислуха́лася... жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином... Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив» (Дії 16:14). Чого вчить нас ця розповідь? Слухання відкриває людині шлях, щоб навчатися правди. Наш успіх у поширенні звістки про Царство головним чином залежить від охочості мешканця квартири слухати. Якщо ми знайшли охочих слухати, тоді порівняно легко викласти нашу звістку. Але знайти охочих слухати може бути важко. Що ми могли б зробити?
2 Перед тим як вирушити у служіння, нам слід звернути увагу на свій зовнішній вигляд і на ті речі, котрі ми будемо використовувати у служінні. Чому? Люди більш схильні слухати тих, хто виглядає поважно. Чи ми вдягнені зі смаком і в той же час скромно? Хоча у світі, можливо, популярно одягатися неохайно, ми уникаємо такої недбалості, тому що ми служителі, які представляють Боже Царство. Наш чистий і охайний зовнішній вигляд також позитивно свідчить про звістку Царства, яку ми проповідуємо.
3 Будьмо дружні та ввічливі. Незважаючи на те що сьогодні погляди міняються, багато людей усе ще поважають Біблію і ставляться прихильно до розмов на біблійні теми, які ведуться з повагою та по-дружньому. Тепла, щира посмішка може заспокоїти мешканця квартири і відкрити шлях до приємної розмови. Наша щирість і добрі манери повинні також виявлятися в нашій мові та поведінці, наприклад, слухаймо уважно, що говорить мешканець квартири.
4 Наша мета — ділитися біблійною надією з іншими. Пам’ятаючи про це, ми повинні слідкувати, щоб наша розмова була приваблива, а не задирлива чи визивна. Непотрібно марнувати час на суперечки з тим, хто явно противиться (2 Тим. 2:23—25). З великого числа різноманітних підбадьорливих і своєчасних вступів, які подає «Наше служіння Царству» і брошурка «Як починати і вести біблійні розмови», ми можемо вибрати якісь. Звичайно, їх потрібно добре приготувати, щоб ми могли говорити з теплотою і переконливістю (1 Петра 3:15).
5 Після перших наших відвідин небагато людей може точно пригадати собі, що са́ме ми говорили. Однак фактично кожен з них може пригадати манеру нашої розмови. Ми ніколи не повинні недооцінювати силу доброти й доброзичливості. Безперечно, на нашій території є багато вівцеподібних людей, котрі так само, як Лідія в першому столітті, охоче слухатимуть правду. Якщо будемо особливо уважними до свого зовнішнього вигляду і манери говорити, то це зможе заохотити щирих людей слухати Боже Слово й приймати його (Марка 4:20).