‘Пильно віддавайся’ своєму служінню
1 Ми знаємо, що під час перебування в Коринті апостол Павло виробляв намети. З цього можна дійти висновку, що та робота обмежувала його можливості проповідувати. Проте в Дії 18:5 повідомляється: «Павло слову віддався [«пильно віддався», УКУ], і він свідчив юдеям, що Ісус — то Христос». Чому Павло настільки віддавався проповідницькій діяльності? Хоча багато хто в Коринті вже став віруючим, Господь сказав, що в тому місті мало бути значно більше учнів (Дії 18:8—11). Чи в нас є подібна вагома причина пильно віддаватися своєму служінню? Так, бо ще можна знайти значно більше людей і навчити їх правди.
2 Присвяти більше часу служінню у квітні. Напевно, твоя мета — щомісяця активно проповідувати добру новину. Проте декотрі місяці особливо сприяють тому, щоб ми могли ‘пильно віддаватися’ цій діяльності. Це ж стосується і квітня, кульмінаційним пунктом якого є період Спомину. Чи особисті обставини дозволяють тобі бути допоміжним піонером або збільшити зусилля у служінні впродовж цієї весни? Багато вісників, які так роблять, відчувають на собі рясні благословення (2 Кор. 9:6). Якщо ти робиш все можливе, то пам’ятай, що Єгова задоволений твоїм щиросердним служінням (Луки 21:2—4). Хоч би якими були твої обставини, постав собі за мету ‘пильно віддаватися’ служінню у квітні. І не забувай здати звіт про своє проповідницьке служіння в кінці місяця, щоб твоя праця увійшла до загального звіту про діяльність народу Єгови.
3 Відвідуй нових осіб, які були на Спомині. На Спомині минулого року в Україні було 251 953 присутніх. Загальна кількість присутніх у цьому році ще невідома. Проте звіти показують, що існує чудовий потенціал для ще більшого «жнива» (Матв. 9:37, 38). Тому постарайся якнайшвидше відвідати зацікавлених, які були на Спомині, щоб допомогти їм духовно. Якщо такі відвідини відкладати, то може ‘прийти лукавий і вкрасти посіяне в їхніх серцях’ (Матв. 13:19). Ці негайні відвідини покажуть, що ти дійсно «пильно віддався» своєму служінню.
4 Продовжуй допомагати неактивним. Вже в лютому треба було докласти особливих зусиль, аби допомогти неактивним. Якщо до декотрих з них ще не приходили з пастирським візитом, то старійшини повинні відвідати їх задовго до кінця квітня. Старійшини намагатимуться визначити справжню причину проблеми, що є в кожної такої людини, і з’ясувати, як найліпше допомогти їй знову активно служити Єгові. Ця надана з любов’ю допомога виявляє, що старійшини як пастирі «отари Божої» серйозно ставляться до своєї відповідальності (1 Пет. 5:2, Дерк.; Дії 20:28). У статті з «Вартової башти» за 15 вересня 1993 року, сторінки 22 і 23, подано чудові поради, котрі можуть використовувати старійшини, коли в неактивних виникає одна з описаних там п’яти типових проблем. Якщо все буде добре, то у квітні певні вісники знову можуть стати активними в польовому служінні.
5 Допомагай більшій кількості людей стати неохрещеними вісниками. Чи твої діти відповідають вимогам, щоб бути новими вісниками доброї новини? А що сказати про тих, з ким ти вивчаєш Біблію? Якщо старійшини схвалять таких осіб, то чи квітень не був би для них чудовим часом розпочати проповідницьку діяльність? Коли людина робить поступ і з нею вже закінчено вивчати брошуру «Чого Бог вимагає» та книжку «Знання», то біблійне вивчення можна продовжити за допомогою іншої книжки: «Боже Слово» чи «З’єднані в поклонінні». Твоя мета — допомогти учню глибше зрозуміти правду, відповідати вимогам, щоб бути неохрещеним вісником, а пізніше — присвяченим і охрещеним Свідком Єгови (Еф. 3:17—19; 1 Тим. 1:12; 1 Пет. 3:21).
6 Твоя послідовність і щире зацікавлення людьми, з якими вивчаєш Біблію, може допомогти їм зрештою стати на дорогу правди. Один Свідок зустрів подружжя похилого віку, яке з радістю погодилося вивчати Біблію. Але вони відкладали вивчення впродовж трьох тижнів підряд. Кінець кінцем вивчення розпочалося. Потім це подружжя відмовлялося від зустрічей майже кожного другого тижня. Проте зрештою дружина зробила поступ і захотіла охреститися. «Коли вона це зробила,— згадує брат,— на її очах були сльози радості, від чого ми з дружиною також просльозилися». Яку ж велику радість ми отримуємо, коли ‘пильно віддаємося’ проповідуванню доброї новини!
7 Біблійне пророцтво та світові події вказують на те, що ми живемо на пізньому етапі часу кінця. Сьогодні всім членам Божого народу потрібно ‘пильно віддаватися’ проголошенню доброї новини іншим. Апостол Павло запевняє, що така праця, безсумнівно, «не марнотна у Господі» (1 Кор. 15:58).