Наше служіння — вияв співчуття
1 Ісус помічав, що натовпи людей, які слухали його навчання, «були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха» (Матв. 9:36). Він з ніжністю і сердечно навчав їх доріг Єгови, приносив їм потіху та співчутливо задовольняв їхні духовні потреби. Якщо ми роздумуємо про методи служіння Ісуса, то вчимося сприймати і думати так, як він.
2 Лише поміркуймо про те, як Ісус реагував, коли до нього наближалися доведені до відчаю люди (Луки 5:12, 13; 8:43—48). Він був чуйним до людей з особливими потребами (Марка 7:31—35). Ісус зважав на почуття інших і цікавився людьми. Він бачив серця людей (Луки 7:36—40). Справді, Ісус досконало віддзеркалював ніжне співчуття нашого Бога.
3 «Пройнявся до них жалем». Ісус не виконував своє служіння просто з почуття обов’язку. Він проймався жалем до людей (Марка 6:34). Подібно і ми не лише проголошуємо звістку про визволення, але й намагаємося врятувати дорогоцінне життя людей. Стараймося зрозуміти реакцію людей. Чому вони такі стурбовані та заклопотані? Можливо, ними нехтують та їх обманюють пастирі фальшивої релігії. Наше щире зацікавлення людьми може спонукати їх слухати добру новину (2 Кор. 6:4, 6).
4 Співчуття зворушує серце. Розгляньмо приклад. Одна жінка страждала через трагічну смерть своєї тримісячної донечки. Коли двоє Свідків постукали в її двері, вона запросила їх увійти. У неї був намір спростувати їхні докази, чому Бог допускає страждання. Однак пізніше жінка написала: «Свідки слухали мене з великим співчуттям. Коли вони прощалися зі мною, я почувалась набагато краще, тому погодилася зустрітись знову». Чи ви намагаєтеся виявляти співчуття до кожного, кого зустрічаєте в служінні?
5 Розвиваючи щире співчуття, ми зможемо потішати інших, а головне, прославляти Єгову — «Батька глибокого співчуття» (2 Кор. 1:3).