Завжди залишаймося Свідками
1. Чого ми вчимося з розповіді про Ісусове свідчення жінці біля колодязя?
1 Ісус уже багато годин ішов пішки. Він був змучений і хотів пити. Коли учні пішли купити їжі, він присів спочити біля колодязя на околиці самарянського міста. Ісус не прийшов до Самарії проповідувати, він лише прямував через цю місцевість до Галілеї, щоб там продовжити своє служіння. Але він використав можливість свідчити жінці, яка прийшла набрати води (Ів. 4:5—14). Чому Ісус це зробив? Він постійно залишався Божим Свідком, «свідком вірним і правдивим» (Об’яв. 3:14). Ми, як і Ісус, хочемо завжди бути Свідками Єгови (1 Пет. 2:21).
2. Як нам бути готовими свідчити неформально?
2 Будьте напоготові. Ми можемо бути готові свідчити неформально, беручи з собою літературу. Чимало вісників мають напоготові буклети і пропонують їх працівникам магазинів та заправок, а також іншим людям, яких зустрічають упродовж дня (Еккл. 11:6). Одна сестра, якій нерідко доводиться кудись їздити, завжди кладе собі в сумочку Біблію кишенькового формату і книжку «Чого вчить Біблія». Вона старається заговорити з пасажирами, що сидять поруч з нею.
3. Як можна починати розмови?
3 Зав’язуймо з людьми розмови. Коли ми свідчимо неформально, немає потреби відразу починати з біблійної теми. Ісус не завів розмови з жінкою біля колодязя, назвавшись Месією. Він просто попросив у самарянки попити, чим викликав у неї цікавість (Ів. 4:7—9). Одна сестра використовує подібний підхід, коли хтось запитує, чи їй подобається відзначати свята. Вона не відповідає, що не святкує, бо є Свідком Єгови, а каже: «Особисто я вирішила їх не святкувати». Заінтригований співрозмовник зазвичай питає чому, і це дає сестрі нагоду свідчити.
4. Чому слова з Матвія 28:18—20 спонукують тебе до дій?
4 Хоча Ісус завершив своє ревне земне служіння, він і далі дуже цікавиться працею проповідування. Вона виконується так, як це робив він (Матв. 28:18—20). Тому, подібно до нашого Взірця, Ісуса, ми є Свідками, котрі повсякчас готові прилюдно визнавати свою віру (Євр. 10:23).