Дві монетки малої вартості
Один з важливих способів, якими ми можемо підтримувати справи Царства,— це жертвувати кошти для всесвітньої праці проповідування. А що, коли ми самі ледве зводимо кінці з кінцями?
Якось Ісус побачив бідну вдову, яка кинула у скриньку в храмі лише дві монетки, які майже нічого не були варті. Любов до Єгови спонукала цю убогу жінку кинути «все, що мала, весь свій прожиток» (Марка 12:41—44). Зауваживши це, Ісус підкреслив, наскільки цінною в Божих очах була її пожертва. Так само і християни першого століття не вважали, що жертвувати кошти для служіння мають честь лише багаті християни. Апостол Павло згадав приклад македонських християн, які, «незважаючи на своє крайнє убозтво... почали впрошувати, навіть благати... про можливість передати свій щедрий дар» (2 Кор. 8:1—4).
Тому, жертвуючи лише «дві монетки, які майже нічого не... варті», завжди пам’ятаймо, що багато незначних пожертв утворюють велику суму. Коли ми даємо охоче від усього серця, це потішає нашого щедрого небесного Батька, адже він «любить того, хто дає з радістю» (2 Кор. 9:7).