«Будьте в мирі з усіма людьми»
1. Яку біблійну пораду слід застосовувати, коли ми у служінні зустрічаємо невдоволених людей?
1 Народ Єгови є миролюбним, і в служінні ми звіщаємо зокрема про мир (Ісаї 52:7). Але іноді ми зустрічаємо людей, яким не подобається, що ми приходимо до них додому. Що допоможе нам бути миролюбними за таких обставин? (Рим. 12:18).
2. Чому важливо бути проникливими?
2 Будьте проникливими. Деякі люди сердяться на нас, бо противляться правді. Але інші можуть бути роздратованими через те, що не пов’язане з нашою звісткою. Скажімо, ми прийшли невчасно. Або ж господар має особисті проблеми. Навіть якщо мешканець розсердився через добру новину, ми повинні пам’ятати, що він так поводиться, оскільки введений в оману (2 Кор. 4:4). Проникливість допоможе нам залишатися спокійними і не сприймати це як образу (Прип. 19:11).
3. Як ми можемо виявити свою повагу до господаря?
3 Виявляйте повагу. Багато людей, яких ми зустрічаємо під час служіння на своїй території, твердо переконані у своїх віруваннях (2 Кор. 10:4). Вони мають право вибирати, слухати нас чи ні. Ми не хочемо зневажати поглядів господаря або вивищувати себе. Якщо нас просять піти, слід виявити повагу і виконати прохання.
4. Що означає говорити ввічливо?
4 Говоріть ввічливо. Навіть коли нас образили, наша відповідь має бути лагідною і люб’язною (Кол. 4:6; 1 Пет. 2:23). Не втягуймося в суперечку, а намагаймося знайти спільну тему. Можливо, нам вдасться доброзичливо розпитати господаря про причину його заперечення. Щоб уникнути подальшої протидії, іноді найкраще припинити розмову (Прип. 9:7; 17:14).
5. Чому варто бути миролюбними в служінні?
5 Якщо ми є миролюбними, співрозмовник може запам’ятати нашу реакцію і послухати того, хто даватиме йому свідчення іншим разом (Рим. 12:20, 21). Навіть якщо співрозмовник здається непохитним у своїх поглядах, одного дня він може стати братом (Гал. 1:13, 14). Зберігаючи самовладання і виявляючи миролюбність, ми прославляємо Єгову і прикрашаємо наші вчення, незалежно від того, зацікавиться людина правдою чи ні (2 Кор. 6:3).