Наш Бог «щедрий на милосердя»

1. Як би ви описали милосердну людину?

ЯК БИ ви описали милосердну людину? Можливо, ви скажете, що вона добра, сердечна, співчутлива і щедра. Ви навіть можете пригадати Ісусову притчу про доброго самарянина. Чоловік з іншого народу повівся милосердно з євреєм, який став жертвою розбійників. Самарянин «пройнявся жалем» до пораненого чоловіка і з любов’ю попіклувався про нього (Луки 10:29—37). Ця притча звертає увагу на таку чудову рису, як милосердя. Воно є однією з граней любові Єгови, і ми кожного дня відчуваємо його на собі.

2. Як ще виявляється милосердя?

² А можливо, ви скажете, що милосердна людина — це та, що не карає винного. І ви також не помилитесь. Єгова милосердний до нас і в цьому розумінні. Псалмописьменник говорив: «Не за нашими гріхами він поводиться з нами» (Пс. 103:10). Все ж є ситуації, коли Єгова карає того, хто грішить.

3. Які запитання ми розглянемо в цій статті?

³ У цій статті ми знайдемо відповіді на три запитання: чому Єгова виявляє милосердя? Як милосердя пов’язане з покаранням? Що може допомогти нам виявляти милосердя? Подивімося, що про це говориться в Божому Слові.

ЧОМУ ЄГОВА ВИЯВЛЯЄ МИЛОСЕРДЯ?

4. Чому Єгова виявляє милосердя?

⁴ Єгова виявляє милосердя, тому що любить людей. Апостол Павло писав, що Бог «щедрий на милосердя». З контексту видно, що Павло говорив про милосердя, яке Бог виявив до помазанців (Еф. 2:4—7). Але Єгова милосердний не тільки до своїх помазаних служителів, але й до всіх людей. Давид писав: «Єгова добрий до всіх, його милосердя видно в усіх його ділах» (Пс. 145:9). Єгова любить людей і поводиться з ними милосердно завжди, коли для цього є підстави.

5. Звідки Ісус знає, що Єгова милосердний?

⁵ Ісус, як ніхто інший, знає, яким милосердним є Бог. Перед тим як прийти на землю, він провів з Батьком на небі не одну тисячу років (Присл. 8:30, 31). Він багато разів бачив, як його Батько виявляє милосердя до грішних людей (Пс. 78:37—42). Навчаючи інших, Ісус часто звертав увагу на цю прекрасну рису свого Батька.

6. Як Ісус змалював милосердя свого Батька?

⁶ У своїй зворушливій притчі про блудного сина, яку ми розглядали в попередній статті, Ісус яскраво змалював Боже милосердя. Молодий чоловік залишив батьківський дім і, «живучи розгульно, промарнував своє майно» (Луки 15:13). Через деякий час він розкаявся, впокорив себе і вирішив повернутися додому. Як його зустріне батько? Син не довго мучився здогадами. Ісус розповів: «Батько ще здалека побачив його і, пройнявшись жалем, побіг йому назустріч, обійняв його і поцілував». Батько не принижував сина — він милосердно простив його і прийняв у сім’ю. Блудний син дуже провинився перед батьком, але він щиро розкаявся, і батько його простив. Милосердний батько з Ісусової притчі представляє Єгову. Розповівши цю історію, Ісус показав, що Єгова охоче прощає грішників, які щиро каються (Луки 15:17—24).

7. Як мудрість Єгови пов’язана з його милосердям?

⁷ Єгова виявляє милосердя, тому що володіє безмежною мудрістю. На перший погляд мудрість не має нічого спільного з милосердям. Але в Біблії сказано: «Мудрість, що згори... повна милосердя і добрих плодів» (Як. 3:17). Саме мудрість спонукує Єгову виявляти милосердя до своїх дітей, адже, як люблячий Батько, він розуміє, наскільки вони цього потребують (Пс. 103:13; Ісаї 49:15). Вони недосконалі, але завдяки Божому милосердю мають надію на майбутнє. Тож завжди, коли на це є підстави, Єгова поводиться з людьми милосердно. Разом з тим, мудрість допомагає Єгові ніколи не переступати межу між милосердям і поблажливістю.

8. Що Єгова каже робити з нерозкаяними грішниками і чому?

⁸ А що, коли хтось у зборі свідомо грішить і не розкаюється? Єгова хоче, щоб ми «перестали товаришувати» з такою людиною (1 Кор. 5:11). Нерозкаяних грішників виключають зі збору. Це узгоджується з Божими праведними нормами і захищає вірних братів та сестер. Але декому важко зрозуміти, як милосердний Бог може когось так суворо карати. Розгляньмо це питання докладніше.

ВИКЛЮЧЕННЯ — ЦЕ ВИЯВ МИЛОСЕРДЯ

9, 10. Чому, згідно з Євреїв 12:5, 6, виключення — це вияв милосердя? Наведіть приклад.

⁹ Коли ми чуємо на зібранні оголошення про те, що людина, яку ми добре знаємо і любимо, вже не є Свідком Єгови, нам стає дуже сумно. В нас навіть можуть з’являтися сумніви, чи обов’язково її треба було виключати. Насправді ж виключення — це вияв милосердя. Бо якщо людину, яка заслуговує на покарання, не карати, то це не свідчитиме ані про мудрість, ані про милосердя, ані про любов (Присл. 13:24). Чи виключення може допомогти нерозкаяному грішнику змінитися? Так. Багато з тих, хто вчинив серйозний гріх, пізніше розповіли, що рішучі дії старійшин стали для них тим «ляпасом», який допоміг їм прийти до тями, змінити свою поведінку і повернутися в обійми Єгови. (Прочитайте Євреїв 12:5, 6.)

¹⁰ Розгляньмо приклад. Пастух помічає, що одна з його овець захворіла. Для того щоб вилікувати вівцю, пастух ізольовує її від отари. Але вівці живуть групами і непокояться, якщо їх відокремлювати одну від одної. Чи можна сказати, що пастух повівся з вівцею суворо і жорстоко? Звичайно, що ні. Він знає: якщо хвору вівцю залишити в отарі, то хвороба швидко пошириться на інших. Отже, ізолювавши одну вівцю, пастух захистив цілу отару. (Порівняйте Левіт 13:3, 4.)

11. а) Чим грішник подібний до хворої вівці? б) Що може допомогти виключеному одужати духовно?

¹¹ Християнина, який згрішив, можна порівняти до такої хворої вівці. Він хворіє духовно (Як. 5:14). Духовна хвороба, як і деякі фізичні недуги, може бути дуже заразною. Тому в окремих випадках грішника потрібно ізолювати від збору. Таке покарання свідчить про любов Єгови до вірних членів його отари. Можливо, воно також зворушить серце грішника і спонукає його розкаятися. Виключений може і далі приходити на зібрання, харчуватися духовно та зміцнювати свою віру. Він також може отримувати літературу для особистого користування та переглядати програми JW Broadcasting^®. У міру того як виключений буде робити поступ, старійшини даватимуть йому поради, щоб допомогти одужати духовно і знову стати Свідком Єговиb.

12. Як старійшинам виявити любов і милосердя до нерозкаяного грішника?

¹² Важливо пам’ятати, що зі збору виключають тільки нерозкаяних грішників. Старійшини ставляться до цього питання дуже серйозно. Вони знають, що Єгова карає «до належної міри» (Єрем. 30:11). Вони люблять братів і не хочуть зробити нічого, що завдало б їм духовної шкоди. Все ж іноді, щоб виявити любов і милосердя, старійшинам треба виключити грішника зі збору.

13. Чому одного християнина в Коринфі потрібно було виключити зі збору?

¹³ Розгляньмо, як Павло поставився до нерозкаяного грішника в коринфському зборі. Той чоловік жив з дружиною свого батька. Який сором! У минулому Єгова наказав стародавнім ізраїльтянам: «Якщо чоловік ляже з батьковою дружиною, то цим стягне ганьбу на свого батька. І чоловік, і ця жінка обов’язково мають бути покарані смертю» (Лев. 20:11). Звичайно, Павло не міг вимагати, щоб того християнина покарали смертю, але він наказав коринфянам виключити його зі збору. Розпусна поведінка цього чоловіка вже вплинула на збір. Це видно з того, що деякі брати і сестри не вважали її серйозним гріхом (1 Кор. 5:1, 2, 13).

14. Як Павло виявив милосердя до виключеного християнина і чому? (2 Коринфян 2:5—8, 11).

¹⁴ Через якийсь час Павло дізнався, що той грішник зробив значні зміни в житті. Він по-справжньому розкаявся. Хоча цей чоловік стягнув ганьбу на збір, Павло написав старійшинам, що він вже достатньо покараний. Апостол наказав їм «з готовністю простити й потішити цього чоловіка». Чому це треба було зробити? Павло пояснив: «Щоб його не охопив надмірний смуток». Павлові стало шкода того розкаяного брата. Апостол не хотів, щоб у нього опустилися руки і він перестав докладати зусиль, щоб отримати прощення. (Прочитайте 2 Коринфян 2:5—8, 11.)

15. Коли старійшини карають грішників, а коли поводяться з ними милосердно?

¹⁵ Наслідуючи Єгову, старійшини люблять братів і виявляють до них милосердя. Якщо необхідно, вони покарають грішника, а якщо є підстави повестися милосердно, вони обов’язково це зроблять. Старійшини розуміють різницю між милосердям і поблажливістю. Але милосердними повинні бути не лише старійшини.

ЯК НАМ УСІМ ВИЯВЛЯТИ МИЛОСЕРДЯ?

16. Як, згідно з Прислів’я 21:13, Єгова ставиться до тих, хто не виявляє милосердя?

¹⁶ Усі християни хочуть наслідувати милосердя Єгови. Чому? Одна з причин полягає в тому, що Єгова не слухає тих, хто не милосердний до інших. (Прочитайте Прислів’я 21:13.) Ніхто з нас не хотів би, щоб Єгова перестав відповідати на наші молитви. Тому ми не дозволяємо нашим серцям зачерствіти. Натомість ми хочемо прислуха́тись до «крику знедоленого» брата чи сестри. Ми також беремо до серця слова з Якова 2:13, де сказано: «Людина, яка не виявляє милосердя, буде суджена без милосердя». Усі ми потребуємо, щоб з нами поводились милосердно. Якщо ми це розуміємо, то будемо готові виявляти милосердя іншим. Особливо ми хочемо бути милосердними до розкаяного грішника, який повертається в збір.

17. Як Давид виявляв милосердя?

¹⁷ З біблійних розповідей ми дізнаємось, як виявляти милосердя і не бути суворими. Візьмімо для прикладу царя Давида. У багатьох ситуаціях він поводився милосердно. Хоча Саул хотів убити Давида, той був милосердний до помазаного Богом царя і ніколи не мстився йому (1 Сам. 24:9—12, 18, 19).

18, 19. У яких двох ситуаціях Давид повівся немилосердно?

¹⁸ Однак Давид не завжди виявляв милосердя. Наприклад, коли зухвалий Навал зневажив Давида і відмовився дати його людям їжу, Давид спалахнув гнівом і вирішив убити Навала та всіх чоловіків у його домі. І тільки завдяки швидким діям Авігаїл, довготерпеливої дружини Навала, Давид стримався від пролиття крові (1 Сам. 25:9—22, 32—35).

¹⁹ Одного разу пророк Натан розказав Давидові про багатого чоловіка, який вкрав у бідняка улюблену овечку. У гніві цар сказав: «Як живий Єгова, той, хто так вчинив, заслуговує смерті» (2 Сам. 12:1—6). Давид знав Мойсеїв закон і знав, що той, хто вкраде вівцю, повинен відшкодувати за неї вчетверо (Вих. 22:1). Але смертна кара за таку провину — надто суворий вирок. Розповівши цей приклад, Натан хотів вказати Давиду на його злочини, які були значно тяжчі. Зрештою Єгова поставився до Давида набагато милосердніше, ніж Давид до злодія з Натанового прикладу (2 Сам. 12:7—13).

20. Чого ми вчимося з прикладу Давида?

²⁰ Зверніть увагу: Давид засудив Навала і чоловіків з його дому до смерті, тому що піддався гніву. Пізніше він виніс смертний вирок багачу з Натанового прикладу. Як такий добрий і милосердний чоловік, як Давид, міг бути таким суворим? Пригадаймо, що відбувалося в Давидовому житті, коли до нього прийшов Натан. Цар вчинив серйозні гріхи і мав нечисте сумління. Який можна зробити висновок? Якщо людина схильна суворо засуджувати інших, то це означає, що з її духовним здоров’ям не все гаразд. Ісус застерігав своїх послідовників: «Перестаньте судити, щоб і вас не судили. Бо, яким судом судите ви, таким судитимуть і вас» (Матв. 7:1, 2). Тож не поводьмося суворо з іншими, а будьмо «щедрими на милосердя», як наш Бог.

21, 22. Як ми можемо виявляти милосердя?

²¹ Милосердна людина не просто відчуває жаль до інших — вона хоче щось для них зробити. Усі ми маємо бути уважні до потреб наших рідних, одновірців та наших сусідів. І в нас є багато нагод виявляти милосердя. Наприклад, когось ми можемо потішити. Комусь можемо принести їжу або якось по-іншому допомогти. Для того, кого поновили у зборі, ми можемо стати друзями. А з кимось можемо поділитися доброю новиною. Це один з найліпших способів виявити милосердя до ближнього (Йова 29:12, 13; Рим. 10:14, 15; Як. 1:27).

²² Якщо ми будемо спостережливими, то побачимо, що маємо безліч нагод виявляти милосердя. А виявляючи цю рису, ми потішаємо серце нашого небесного Батька, який є «щедрим на милосердя»!