Чи ви знаєте?

Чому в стародавньому Ізраїлі було прийнято платити викуп за наречену?

У БІБЛІЙНІ часи перед одруженням майбутній чоловік мав сплатити сім’ї нареченої викуп. Викупом за наречену могли бути якісь цінні речі, тварини або певна сума грошей. Іноді наречений мусив відпрацювати за майбутню дружину. Наприклад, так було у випадку Якова. Він, щоб одружитися з Рахіль, сім років працював на її батька (Бут. 29:17, 18, 20). Для чого ізраїльтяни дотримувались такого звичаю?

За словами біблеїстки Керол Меєрс, «викуп за наречену вважався компенсацією за дівчину, яка в сільській сім’ї виконувала багато роботи». Також викуп міг посприяти зміцненню дружніх стосунків між двома родинами. Маючи добрі взаємини, члени родин могли підтримувати одне одного у важкі часи. Крім того, сплата викупу засвідчувала, що дівчина заручена і скоро про її потреби буде дбати не батько, а чоловік.

Цей звичай не означав, що наречена була річчю, яку можна продати або купити. В одному довіднику говориться: «Те, що наречений мав заплатити за дівчину якусь суму грошей або дати щось рівноцінне такій сумі, робило шлюб в Ізраїлі схожим на торговельну операцію. Усе ж викуп за наречену був радше компенсацією для сім’ї, ніж платою за жінку» («Ancient Israel — Its Life and Institutions»).

Сьогодні в деяких країнах також існує звичай платити викуп за наречену. Коли в таких країнах Свідки Єгови видають свою дочку заміж, вони дотримуються принципу: «Нехай про вашу поміркованість знають усі» — і не вимагають занадто великого викупу (Філ. 4:5; 1 Кор. 10:32, 33). Так вони показують, що не є грошолюбними (2 Тим. 3:2). Крім того, якщо їхні вимоги помірковані, то майбутньому чоловіку не доведеться відкладати одруження або припиняти повночасне служіння, щоб заробити достатньо грошей для сплати викупу.

У деяких частинах світу розмір викупу за наречену регулюється законами держави. У такому разі Свідки Єгови дотримуються цих законів. Чому? Тому що Боже Слово наказує християнам «підкоря[тися] тим, хто посідає вищу владу» і дотримуватися державних законів, якщо вони не суперечать Божим (Рим. 13:1; Дії 5:29).