Організація, яка постійно рухається

У п’ятницю, 5 липня 2013 року, родина Бетелю в США почула цікаве оголошення. Член Керівного органу Ентоні Морріс сказав: «Вчора, 4 липня 2013 року, вдалось домовитися про продаж комплексу з шести будівель, що розташовані на Адамс-стрит, 117, та Сендс-стрит, 90, що в Брукліні. Згідно з договором, нам слід звільнити п’ять будівель до середини серпня цього року».

Ентоні Морріс пояснив, що пральня та хімчистка, розміщені на шостому та сьомому поверхах третьої будівлі, функціонуватимуть до середини 2014-го. «А з житлового будинку на Сендс-стрит, 90 плануємо виїхати в 2017 році»,— додав брат Морріс.

Продаж цих шістьох великих споруд пов’язаний з переміщенням всесвітнього центру Свідків Єгови з Нью-Йорка до Ворвіка, де ми придбали ділянку, площею 102 гектари. Однак підготовку до будівництва не можна було розпочинати без усіх необхідних дозволів.

У четвер, 18 липня, родина Бетелю з захопленням вислухала оголошення, яке зробив Марк Сандерсон, член Керівного органу: «Ми раді повідомити, що в середу ввечері, 17 липня, комітет містобудування Ворвіка одноголосно схвалив план забудови нового центру Свідків. Тепер, маючи це схвалення, ми можемо просити дозвіл на будівництво. Це схвалення ми отримали рівно через чотири роки після того, як придбали ділянку у Ворвіку. Крім того, останні події є чітким доказом благословення Єгови». Брат Сандерсон подякував усім за невтомну працю та ревні молитви. «Але за цей крок вперед у здійсненні переїзду до Ворвіка ми найбільше вдячні Єгові»,— зазначив він.

Невдовзі, в п’ятницю 26 липня, Ентоні Морріс зустрівся з тисячею бетелівців та добровольців з регіонального будівельного комітету в новій їдальні, спорудженій у Такседо, що неподалік Ворвіка. Після розгляду кількох підбадьорливих думок з Біблії брат Морріс звернувся до присутніх: «Я тримаю в руках документ, який ми щойно отримали. На ньому написано “Дозвіл на будівництво”». Почувши таку новину, зал вибухнув гучними аплодисментами. Далі брат Морріс зачитав уривок з цього першого важливого дозволу, який три години тому видала міська влада Ворвіка.

Що відбувається в Уоллкіллі, Ворвіку і Такседо?

Розбудова в Уоллкіллі почалася у серпні 2009 року, і відтоді на цьому проекті тимчасовими добровольцями служило приблизно 2800 братів і сестер. Проект розбудови охоплює новий житловий корпус, криту стоянку та офісне приміщення. Також проходить реконструкція одного з житлових корпусів, друкарні, пральні, залу, службового приміщення та центральної приймальні. Розбудову планується завершити до кінця 2015 року.

Тимчасом розпочалося будівництво майбутнього всесвітнього центру Свідків у Ворвіку. Пройшло лише кілька місяців, а брати вже працювали над підготовкою ділянки для будівництва, рили котлован під фундамент та встановлювали підземні комунікації. За зведення трьох будівель — автомайстерні, автостоянки для гостей та приміщення для майстерень — взялися під кінець 2013-го. Ці будівлі необхідні для того, щоб підтримувати в належному стані обладнання та майно будівельників і бетелівців. Після цього в 2014 році планується зведення житлових корпусів та офісного й службового приміщення.

Ділянка в Такседо, площею 20 гектарів, розташована приблизно за 10 кілометрів на північ від Ворвіка. «Ця територія є допоміжним майданчиком для будівництва майбутнього всесвітнього центру,— пояснює Кеннет Черніш з будівельного комітету.— Тут житиме дехто з добровольців, а також буде розміщена їдальня і зберігатиметься техніка й будматеріали». Щоб пришвидшити будівельні роботи в Такседо, залучили деякі регіональні комітети зі східної частини США.

Чимало добровольців, які співпрацюють з цими комітетами, з нетерпінням очікують можливості допомогти у будівництві майбутнього центру. Досвідчені брати та сестри служать тимчасовими добровольцями на цих проектах. Леслі Блондоу, яка разом з чоловіком Пітером допомагає встановлювати водопровідні і каналізаційні системи, говорить: «Така тісна співпраця зближує нас і залишає незабутні спогади».

А ось що каже Малларі Рашмор: «Зараз я співпрацюю з групою електриків у Такседо. Кожен день на будівництві є неповторним, адже всюди панує дух єдності та співпраці».

«Це незрівнянна честь працювати тут,— каже Квінзі Дотсон.— Я був готовий йти на жертви, але вони є нічим у порівнянні з благословеннями, які отримую».

«Я дуже щасливий, що беру участь у цьому будівництві,— зазначає Кеннет Черніш.— Брати і сестри виконують роботу швидко та якісно, і вона приносить їм справжнє задоволення».