Що таке пекло? Чи це місце вічних мук?

Відповідь з Біблії

У багатьох українських перекладах Біблії вживається слово «пекло» або «ад» (Псалом 16:10 a; Дії 2:27). Багато людей вірить, що пекло, як зображено на малюнку вище,— це місце, де грішники мучаться у вічному вогні. А що про це каже Біблія?

У цій статті:

Чи пекло — це місце вічних мук?

Ні. Єврейське слово шеол і грецьке слово гадес, які в багатьох Бібліях перекладені як «пекло» або «ад», насправді означають «могила», а саме спільна могила людства. Біблія вчить, що люди, які потрапляють в цю могилу, просто перестають існувати.

Померлі є у стані несвідомості, тому не відчувають болю. «Мертві не знають нічого... Бо немає роботи, помислу, пізнання і мудрості в аді, куди ти підеш» (Екклезіаста 9:5, 10, переклад Р. Турконяка, 2011). Там ніхто не стогне від болю. Натомість Біблія каже: «Нехай посоромляться безбожні — нехай замовкнуть в аді» (Псалом 31:17, переклад Р. Турконяка, 2003; Псалом 115:17).
Бог постановив, що плата за гріх — це смерть, а не муки в пеклі. Тому Адама, першу людину на землі, Бог попередив, що за непослух покарає смертю (Буття 2:17). Він ні слова не сказав про вічні муки в пеклі. Пізніше, коли Адам згрішив, Бог сказав: «Ти порох і до пороху вернешся» (Буття 3:19). Тобто Адам мав просто перестати існувати. Якби Бог справді збирався відправити його в пекло, то обов’язково згадав би про це. З того часу пройшло багато століть, але Бог не змінив покарання за порушення його законів. У Римлян 6:23 сказано: «Плата за гріх — смерть». Накладати додаткове покарання було б несправедливо, оскільки «той, хто помер, звільнився від гріха» (Римлян 6:7).
Богу огидна сама думка про те, щоб вічно когось мучити (Єремії 32:35). Таке покарання повністю суперечить біблійному вченню, що «Бог є любов» (1 Івана 4:8). Більше того, Бог хоче, щоб ми служили йому з любові, а не тому що боїмося вічно горіти в пеклі (Матвія 22:36—38).
Хороші люди теж були у пеклі. Вірні Богу люди, як-от Яків чи Йов, вірили, що після смерті підуть до пекла (Буття 37:35; Йова 14:13). Навіть про Ісуса Христа сказано, що після смерті він певний час був у пеклі (Дії 2:31, 32). Тож чітко зрозуміло, що у тих перекладах Біблії, де вжито слово «пекло», насправді мова йде про спільну могилу людстваb.

Хіба притча про багача і Лазаря не вчить про муки в пеклі?

Цю притчу розказав Ісус, її можна прочитати в Луки 16:19—31. Притча — це вигадана історія, мета якої навчити моральних чи духовних істин. Тож Ісусова розповідь про багача і Лазаря не є реальною історією (Матвія 13:34). Детальне пояснення цієї притчі можна прочитати у статті «Що означає притча про багача і Лазаря?».

Чи пекло символізує відчуження від Бога?

Ні. У Біблії чітко написано, що мертві перебувають у стані несвідомості (Псалом 146:3, 4; Екклезіаста 9:5). Тож вони не можуть усвідомлювати, що стали відлучені або відчужені від Бога.

Чи хтось повертався з пекла?

Так. Біблія розказує про дев’ятьох людей, які померли і були у спільній могилі людства (або у «пеклі», як перекладено в деяких Бібліях), а потім повернулися назад, коли їх воскресилиc. Якби вони були у пеклі при свідомості, то обов’язково розказали, що там відбувається. Але жоден з них ні слова не згадав про якісь муки чи взагалі про якісь відчуття. Чому? Тому що, як не раз сказано в Біблії, померлі перебувають у стані несвідомості, схожому на глибокий сон (Івана 11:11—14; 1 Коринфян 15:3—6).

a У багатьох перекладах Біблії українською мовою у Псалом 16:10 не вживається слово «пекло». Натомість перекладачі використали такі вирази як «підземна пропасть» (переклад П. Куліша, 1912), «підземна безодня» («Біблія з коментарями»), «царство мертвих» (переклад Д. Цоліна). А дехто просто писав шеол, тобто транслітерував єврейське слово (переклад І. Хоменка; переклад Р. Турконяка, 2016; переклад О. Гижі).

b Дивіться рамку «Слова, які вживаються в мові оригіналу».

c Дивіться 1 Царів 17:17—24; 2 Царів 4:32—37; 13:20, 21; Матвія 28:5, 6; Луки 7:11—17; 8:40—56; Івана 11:38—44; Дії 9:36—42; 20:7—12.

Біблійні уривки про пекло, тобто спільну могилу людства

Йова 14:13: «О, якби ти сховав мене у могилі [«пеклі», переклад М. Москаленка], укрив мене там... визначив для мене час і про мене згадав!»

Значення. Вірний чоловік Йов знав, що пекло, тобто спільна могила людства, звільнить його від страждань. Також він вірив, що Бог може забрати його звідти і знову повернути до життя.

Псалом 145:20: «Єгова охороняє всіх, хто любить його, а всіх неправедних він знищить».

Значення. Бог назавжди знищить злих людей. Він не буде тримати їх у пеклі, щоб вічно мучити.

Екклезіаста 9:10: «Усе, що в змозі робити твоя рука, роби з усіх сил, бо в могилі [«аді», переклад Р. Турконяка «Острозької Біблії»], куди ти йдеш, немає ні праці, ні задумів, ні знання, ні мудрості».

Значення. У пеклі, тобто могилі людства, померлі перебувають у стані несвідомості, тому не можуть страждати. Більш того, цими словами письменник звертався до всіх людей, у тому числі праведних.

Дії 2:31: «Передбачивши це, він сказав про воскресіння Христа, що душа Його не залишиться в пеклі, а тіло Його не побачить тління» (переклад Г. Деркача).

Значення. Після смерті Ісус пішов у пекло, тобто могилу людства.

Римлян 6:23: «Плата за гріх — смерть».

Значення. Повним та остаточним покаранням за гріх є смерть, а не вічні муки в пеклі.

Об’явлення 20:13: «І море віддало мертвих, що були в ньому, і смерть і пекло віддали мертвих, які були в них» (переклад Г. Деркача).

Значення. Ті, хто у пеклі,— мертві, вони не продовжують жити. Вони оживуть лише під час воскресіння.

Об’явлення 20:14: «Смерть і пекло вкинуто в озеро огняне» (переклад П. Куліша).

Значення. Коли воскресіння завершиться, пекло, або могила людства, опустіє. Тоді Бог знищить це місце назавжди, наче спалить у вогні. Смерті, яка з’явилася через гріх Адама, теж більше не буде (Римлян 5:12).

Слова, які вживаються в мові оригіналу

З цього списку можна побачити, що деякі перекладачі Біблії вживали слово «пекло» у тих місцях, де в мові оригіналу вживались слова з зовсім іншим значенням. Іноді вони робили це навмисно, щоб поширити вчення, що неправедні люди будуть не просто знищені, а зазнаватимуть вічних мук.

Шеол (єврейською שְׁאוֹל), гадес (грецькою ᾅδης)

Значення: спільна могила людства (Псалом 16:10; Дії 2:31).

Як перекладено: могила, пекло, глибінь земна, підземна пропасть (переклад П. Куліша); царство мертвих (переклад Д. Цоліна).
Геєна (грецькою γέεννα)

Значення: знищення назавжди (Матвія 5:30).

Як перекладено: геєнна (переклад І. Огієнка); пекло (переклад І. Хоменка).
Тартар (грецькою ταρταρόω)

Значення: стан повного приниження ангелів, які збунтувалися проти Бога (2 Петра 2:4).

Як перекладено: Тартар (Новий Заповіт сучасною мовою); пекло (переклад І. Хоменка); ад (переклад І. Огієнка).
Пір (грецькою πῦρ)

Значення: буквальний або символічний вогонь (Луки 17:29; Юди 23).

Як перекладено: вогонь; вогонь пекельний (Новий Заповіт сучасною мовою).

Історія вчення про пекло

Язичницьке походження. У вогняне пекло вірили стародавні єгиптяни. У їхній книжці про потойбічний світ («Амдуат»), датованій XVI століттям до н. е., говориться, що дехто «буде вкинений вниз головою в ями з вогнем; і... не вийде звідти, і... не зможе втекти від полум’я» («The Egyptian Heaven and Hell»).

Ранні християни не вчили про муки у пеклі. «У Н[овому] З[авіті] ніде не сказано, що ранні християни навчали про вогняне пекло» («A Dictionary of Christian Theology»).

Вплив грецької філософії. «Британська енциклопедія» прямо каже: «З середини II століття н. е. християни, які раніше навчались грецької філософії, почали додавати філософські вчення у християнство... Найбільше їм підходив платонізм [вчення Платона]». Серед його вчень було вчення про вогняні муки після смерті. «З усіх античних філософів саме Платон найсильніше вплинув на формування традиційного уявлення про пекло» («Histoire des enfers»).

Вченням про пекло виправдовували тортури. В період іспанської інквізиції мучителі, які спалювали єретиків на вогні, вважали, що вони просто дають їм «відчути, що таке вічний пекельний вогонь», щоб ті покаялися перед смертю (Jean Plaidy, The Spanish Inquisition). Так само королева Англії Марія I спалила живцем близько 300 протестантів. Згідно з деякими джерелами, вона казала: «Якщо душі єретиків будуть вічно горіти в пеклі, то що може бути доречнішим, ніж наслідувати взірець Божого покарання і спалювати їх вже тут на землі» (Alexander Tytler, Universal History).

Сучасні тенденції. Деякі релігійні групи пом’якшують вчення про пекло. Але не тому, що вважають це вчення фальшивим. Вони просто хочуть догодити членам своєї церкви (2 Тимофія 4:3). «Люди потребують співчутливого Бога, до якого можна пригорнутися... Говорити про гріх та провину у наш час не популярно»,— каже професор релігії та соціології Джексон Керролл.