Вони охоче пішли на жертви задля служіння у Гайані

«Радість, яку приносить служіння там, де є більша потреба, неможливо описати словами!» Так сказав Джошуа зі Сполучених Штатів, який певний час служив у Гайані. Таку ж радість відчуває багато Свідків, які служили у цій південноамериканській країніa. Яких цінних уроків можна навчитися від цих братів і сестер? Як ці уроки допоможуть підготуватися до нового завдання тим, хто хоче служити за кордоном?

Що їх спонукало?

До переїзду в Гайану брат Лінел проповідував у рідко опрацьовуваній території в своїй рідній країні, США. Він каже: «Нас, 20 вісників, призначили в сільську місцевість Західної Віргінії. Служіння і спілкування з братами та сестрами впродовж тих двох тижнів змінило моє життя! Я ще більше захотів робити для Єгови все, що в моїх силах».

Брат на ім’я Гарт та його дружина Еріка хотіли служити за кордоном і обрали Гайану. Чому? Еріка пояснює: «Ми знали одну подружню пару, яка туди переїхала. Їхній запал і любов до служіння спонукали нас теж переїхати». Гарт і Еріка провели там три щасливих роки, якими дуже дорожать. Гарт каже: «Ми скуштували служіння за кордоном і побачили, яке воно добре». Згодом вони пройшли навчання у школі «Гілеад» і тепер служать у Болівії.

Як вони готувалися?

Біблійні принципи заохочують нас вести просте життя (Євреїв 13:5). Також нам радиться порахувати витрати перед тим, як приймати важливі життєві рішення (Луки 14:26—33). Без сумніву, це стосується й рішення переїхати за кордон. Гарт пише: «До переїзду в Гайану нам з Ерікою треба було спростити життя. Для цього ми продали свій бізнес, будинок і всі непотрібні речі. На це пішло кілька років. Впродовж того часу ми не випускали з уваги нашої мети — переїхати в Гайану, тому щороку їздили туди».

Також варто подумати про те, як себе забезпечувати. Деякі вісники, котрі переїхали в інші країни, влаштовуються на роботу на новому місці, якщо це дозволяє законодавство. Інші виконують ту саму роботу, що й раніше, працюючи віддалено через комп’ютер. Ще інші на короткий час їздять на роботу до рідної країни. Наприклад, Пол і Шінейд з Ірландії їздили додому на роботу раз на рік. Завдяки цьому це подружжя прослужило в Гайані 18 чудових років, сім з яких — після народження донечки.

У Псалмі 37:5 сказано: «Довір свою дорогу Єгові, надійся на нього, і він тобі допоможе». Крістофер і Лорісса зі Сполучених Штатів регулярно молилися про свою мету служити за кордоном. На сімейному поклонінні вони обговорювали, що їм необхідно зробити, щоб переїхати, обдумували переваги і недоліки переїзду. Оскільки вони хотіли переїхати туди, де розмовляють їхньою мовою, то вибрали Гайану, де офіційною мовою є англійська.

Далі вони діяли за принципом, записаним у Прислів’я 15:22: «Коли немає обговорення, плани розладнуються, а коли багато порадників — здійснюються». Вони написали у філіал, який наглядає за нашою діяльністю у Гайаніb, і розповіли про свої обставини та бажання переїхати туди. Також вони розпитали про медичне обслуговування, клімат і звичаї в Гайані. Філіал відповів на їхні запитання і передав контактні дані раді старійшин з тої місцевості, куди вони хотіли переїхати.

Лінел, про якого згадувалось раніше, тепер служить у Гайані роз’їзним наглядачем. Перед тим як туди переїхати, він теж застосував принцип з Прислів’я 15:22. Він каже: «Я не лише збирав гроші на переїзд, але й спілкувався з тими, хто вже служив в іншій країні. Я радився щодо переїзду зі своєю родиною, старійшинами та районним наглядачем. І перечитав все з наших публікацій про служіння там, де більша потреба».

Багато тих, хто хоче служити в іншій країні, вирішують спершу її відвідати. Джозеф і Крістіна кажуть: «Спершу ми приїхали у Гайану на три місяці. Цього часу було достатньо, щоб зрозуміти, яке тут життя. Тоді ми повернулися додому, владнали всі свої справи і переїхали».

Як вони пристосувалися?

Щоб служіння за кордоном було успішним, потрібно мати саможертовний дух і бажання пристосовуватись до місцевих умов та звичаїв. Наприклад, ті, хто переїжджає у тропічні країни з холодніших місцевостей, часто дізнаються, що там дуже багато різних комах. Джошуа, слова якого наводились раніше, каже: «Така кількість жуків була для мене несподіванкою, і тут, в Гайані, вони якісь більші. Але з часом я до них звик. Теж дізнався, що жуків буде набагато менше, якщо регулярно прибирати в домі, мити посуд і виносити сміття».

Також потрібно звикнути до нових харчів і навчитися їх готувати. «Ми з сусідом по кімнаті просили братів і сестер навчити нас готувати з місцевих продуктів. Коли навчилися готувати якусь нову страву, то запрошували їх на частування. Це давало нагоду приємно провести час, ближче знайомитися і подружитися».

Ось що Пол і Кетлін розповідають про місцеві звичаї: «Треба було навчитися нових правил етикету, дізнатися, як одягатися в тропіках, адже з усім цим ми раніше не стикалися. Нам треба було смирення, щоб робити зміни і водночас не порушувати біблійних принципів. Те, що ми пристосувалися до місцевої культури, зблизило нас зі збором і допомогло у служінні».

Які благословення вони отримали?

Джозеф і Крістіна висловлюють думку, яку поділяє багато наших одновірців: «Благословення значно перевершують усі труднощі. Ми вийшли з зони комфорту, і це допомогло нам переоцінити свої пріоритети. Те, що колись було важливим, тепер таким не є. Кожна ситуація спонукувала нас робити для Єгови все, що в наших силах. Ми стали по-справжньому задоволені».

Еріка, слова якої наводились раніше, каже: «Служіння в території, де більша потреба, допомогло нам з чоловіком краще зрозуміти, що означає довіряти Єгові. Ми побачили, як він нас підтримує. Також новий досвід, який ми здобули, зміцнив наші стосунки».