Примітка

a Богові Єгові не потрібно робити нової угоди про царство з Ісусом, щоб він прийняв Давидів престол, бо Ісус по народженню увійшов у ту стародавню угоду про царство, яку Бог зробив із Давидом. Таким чином він стався Постійним Спадкоємцем Давидового царства. Але Божий обіт про вічного священика подібний до Мелхиседека є щось інше. Це є угода про небесне царство. Це є особиста угода про царство зроблена лише з Ісусом Христом. Отже тих двоє угод про царство не відносилися до ізраїльського народа або до Христових учнів, але лише до самого Ісуса Христа. З другого боку новий заповіт робиться через посередника, Ісуса Христа, з його 144,000 учнями. Ця нова угода з “святим народом” духовних ізраїльтянів виводить “царство священиків”, служити під Ісусом Христом, Царем-Священиком, подібний до Мелхиседека. Отже у Луки 22:28—30 Ісус призначив царство своїм учням. І нам треба розрізняти між угодами про царство, які відносяться лише до одної особи, Ісуса Христа, а новим заповітом, що відноситься до народа духовного Ізраїля. Ісус Христос стався Царем-Священиком на небі через обіт Бога Єгови, а не через нову угоду.