Примітка

a Коментуючи Павлове твердження, що любов довготерпить і є доброю, знавець Біблії Ґордон Фі пише: «У Павловому богослов’ї вони [довготерпіння й доброта] представляють дві грані ставлення Бога до людства (пор. Рим. 2:4). Божа велелюбна терпимість виявляється в тому, що Він стримує свій гнів і не виливає його на бунтівне людство; Божа доброта, з іншого боку, видна в тому, з якою неймовірною щедрістю він виявляє милосердя. Тому Павлів опис любові починається з цих двох рис особистості Бога, котрий через Христа виявляє стриманість і доброту до тих, хто заслуговує на Божий осуд».