Примітка

a Через недосконалість іноді ми своїми словами або вчинками кривдимо когось з наших братів і сестер. Що ми тоді робимо? Чи стараємося налагодити наші стосунки? Чи ми відразу просимо вибачення? Чи, може, ми думаємо, що коли хтось образився, то це його проблеми? А що, коли ми самі часто ображаємося? Чи ми виправдовуємо себе, мовляв, нічого не вдієш, такий я вже є? Чи, навпаки, розуміємо, що наша надмірна вразливість — це недолік, який треба виправляти?