Книга Єремії
20 А священик Пашху́р, син Імме́ра, головний управитель у домі Єгови, слухав, як Єремı́я пророкував усе це. 2 Тоді Пашху́р ударив Єремı́ю і посадив його в колодки+ у Верхній Веніями́новій брамі, що в домі Єгови. 3 Але наступного дня Пашху́р звільнив Єремı́ю з колодок. І Єремı́я сказав йому:
«Єгова дає тобі ім’я не Пашху́р*, а Маго́р-Міссавı́в*.+ 4 Бо так говорить Єгова: “Я наведу страх на тебе і на всіх твоїх друзів. Ти побачиш, як вони попадають від меча ворогів.+ Увесь народ Юди я віддам у руку вавилонського царя, і декого він забере у вигнання до Вавилону, а інших погубить мечем.+ 5 Усе багатство цього міста, увесь його набуток і всі дорогоцінності, а також скарби юдейських царів я віддам у руки їхніх ворогів.+ Вони розграбують усе це, захоплять і заберуть до Вавилону.+ 6 А ти, Пашху́ре, і всі твої домашні підете в полон. Ти підеш до Вавилону і там помреш. Там тебе поховають разом з усіма твоїми друзями, бо ти пророкував їм неправду”».+
7 Ти перехитрив мене, Єгово, перехитрив ти мене.
Ти виявився сильнішим за мене і переміг.+
Вони постійно насміхаються наді мною,
кожен глузує з мене.+
8 Як тільки почну говорити — кричу і проголошую:
«Насильство і знищення!»
Бо через слово Єгови я щодня зношу образи й глузування.+
Проте слово його було в моєму серці мов палючий вогонь, мов полум’я в моїх кістках.
І я змучився тримати його в собі,
не міг уже цього знести.+
10 Я чув, як люди обмовляли мене.
Довкола — жах!+
«Донесіть на нього, донесімо на нього!»
Кожен, хто нібито бажав мені миру, тільки й чекав, що я впаду:+
«Може, він зробить якусь дурницю,
тоді ми його подолаємо і помстимося йому».
11 Але Єгова був зі мною як грізний воїн.+
Тому мої гонителі спіткнуться і зазна́ють поразки.+
Вони засоромляться, бо не матимуть успіху.
Їхнє приниження буде вічним, його ніколи не забудуть.+
13 Співайте Єгові! Прославляйте Єгову!
Бо він визволив бідного* з рук злочинців.
14 Нехай буде проклятий день, коли я народився!
Хай не буде благословенний той день, коли мати привела мене на світ!+
15 Проклятий чоловік, який приніс добру звістку моєму батькові й сказав:
«Син у тебе народився, хлопчик!»
Як же зрадів тоді мій батько!
16 Нехай той чоловік стане мов міста, які Єгова зруйнував, не жалкуючи про це.
Нехай він чує голосіння вранці і сигнал тривоги опівдні.
17 Чому він не умертвив мене ще в материнській утробі?
Чому моя мати не стала для мене могилою,
чому не лишилась вагітною повік?+
18 Навіщо я вийшов з утроби?
Щоб бачити горе і смуток?
Щоб життя моє скінчилося в ганьбі?+