Другий лист до коринфян
4 Тож, оскільки ми через виявлене до нас милосердя виконуємо таке служіння, ми не падаємо духом. 2 Більш того, ми відкинули ганебні таємні вчинки. Ми не вдаємося до підступності та не розбавляємо Божого слова,+ а натомість рекомендуємо себе кожній людині*, виявляючи правду, і Бог цьому свідок.+ 3 Але якщо добра новина, яку ми звіщаємо, і закрита покривалом, то лише для тих, хто йде шляхом знищення,— 4 для невіруючих, яким бог цього світу*+ засліпив розуми,+ щоб їх не сягнуло сяйво* славної доброї новини про Христа,+ який є образом Бога.+ 5 Бо ми проповідуємо не про себе, а про те, що Ісус Христос — це Господь, а ми — раби, які служать вам задля Ісуса. 6 І сам Бог, який сказав: «Нехай з темряви засяє світло»,+ осяяв наші серця і через лице Христа освітив їх+ славним знанням про себе.
7 Проте скарб+ цей ми маємо в глиняних посудинах*,+ щоб було чітко видно, що силу, яка перевершує людську, ми отримали від Бога, вона походить не від нас.+ 8 В усьому нас утискають, але ми не загнані в кут, ми розгублені, але не залишені у безвиході*,+ 9 нас переслідують, але ми не покинуті,+ ми повалені, але не знищені.+ 10 У своєму тілі ми завжди зносимо смертельні страждання, завдані Ісусу,+ щоб і життя Ісуса виявилося в наших тілах. 11 Бо заради Ісуса нас, живих, знову й знову віддають на смерть,+ щоб і життя його виявилося в наших смертних тілах. 12 Отже, в нас діє смерть, а у вас — життя.
13 А оскільки ми маємо такий дух віри, про який написано: «Я вірив, тому й говорив»,+ ми також віримо, тому й говоримо, 14 знаючи, що той, хто воскресив Ісуса, воскресить з Ісусом і нас та поставить разом з вами перед ним.+ 15 Бо все це ради вас, аби щедра незаслужена доброта виявлялася ще рясніше, оскільки дедалі більше людей складають Богові подяку і цим несуть йому славу.+
16 Тож ми не падаємо духом. І, навіть якщо наше фізичне тіло нищиться, наша внутрішня людина, безумовно, день у день обновлюється. 17 Бо, хоча наші страждання* короткочасні й легкі, вони приносять нам славу, яка набуває дедалі більшої величі* і триватиме вічно.+ 18 Ми ж тим часом зосереджуємо погляд не на видимому, а на невидимому,+ бо видиме скороминуще, а невидиме вічне.