Лист до філіппійців
2 Отже, якщо ви, будучи в єдності з Христом, підбадьорюєте інших, якщо з любов’ю потішаєте їх, маєте духовну спільність*, сердечність і співчуття, 2 то доповніть мою радість: майте однакове мислення, однакову любов і цілковиту єдність*, будьте однодумні.+ 3 Не робіть нічого через схильність до суперечок+ або пихатість.+ Натомість будьте смиренними і вважайте одне одного вищим від себе,+ 4 дбаючи не лише про власні інтереси,+ а й про інтереси інших.+
5 Майте такий самий склад розуму, як і в Христа Ісуса:+ 6 він, хоча й був у Божому образі,+ навіть не допускав думки про те, щоб бути рівним Богу.+ 7 Навпаки, він відмовився від усього, прийняв образ раба+ і став людиною*.+ 8 Більше того, коли він прийшов як людина*, він упокорився і залишався слухняним навіть до смерті+ — смерті на стовпі мук*.+ 9 Саме тому Бог підніс його на вище становище+ і великодушно дав йому ім’я, вище від будь-якого іншого імені.+ 10 Він зробив це для того, щоб перед Ісусовим ім’ям схилилось кожне коліно — ті, хто на небі, хто на землі і хто під землею,+— 11 і щоб кожен язик відкрито визнав, що Ісус Христос — це Господь+ на славу Бога, нашого Батька.
12 Любі мої, ви завжди були і залишаєтесь слухняними, і не лише під час моєї присутності, але й тепер, коли мене немає поряд, причому робите це ще з більшою готовністю. Отже, продовжуйте так само зі страхом і тремтінням працювати над тим, щоб отримати спасіння. 13 Пам’ятайте: саме Бог, роблячи те, що йому до вподоби, зміцнює вас, щоб ви мали і бажання, і силу діяти. 14 Продовжуйте робити все без нарікань+ і суперечок.+ 15 Тоді будете бездоганними і невинними, непорочними дітьми Бога+ серед зіпсованого і збоченого покоління,+ в якому ви сяєте, немов світила у світі,+ 16 міцно тримаючись слова життя.+ Завдяки цьому я матиму підставу для радості в день Христа, бо знатиму, що біг і трудився недаремно. 17 А втім, навіть якщо я виливаюсь, немов виливна жертва,+ на жертву святого служіння, до якого вас спонукала віра, я тішуся і радію з усіма вами. 18 Так само і ви тіштесь та радійте зі мною.
19 Я ж сподіваюсь, якщо на це буде воля Господа Ісуса, незабаром послати до вас Тимофія,+ щоб, почувши новини про вас, я підбадьорився. 20 Адже я не маю більше нікого з таким складом розуму, хто б так щиро подбав про ваші потреби. 21 Бо всі інші дбають про власні інтереси, а не про інтереси Ісуса Христа. 22 Вам же відомо, як він себе зарекомендував: він, немов дитина+ з батьком, служив зі мною, поширюючи добру новину. 23 Тому саме його я хочу послати, тільки-но побачу, як складуться в мене обставини. 24 Більше того, я впевнений, що коли на це буде воля Господа, то і сам невдовзі прийду до вас.+
25 Але тепер вважаю за необхідне послати до вас Епафроди́та, мого брата, співпрацівника і соратника — вашого посланця, якого ви відправили служити моїм потребам.+ 26 Він прагне побачитись з усіма вами і дуже засмутився через те, що ви почули про його хворобу. 27 Він і справді захворів, навіть мало не помер. Проте Бог змилосердився над ним, і не лише над ним, але й наді мною, щоб я не журився ще більше. 28 Тому я хочу якнайшвидше послати його до вас, щоб, зустрівшись із ним, ви знову раділи, а я менше тривожився. 29 Отже, прийміть його сердечно, зі щирою радістю, як і заведено серед тих, хто служить Господу, і дорожіть такими людьми.+ 30 Бо він мало не помер за працю Христа*, ризикуючи своїм життям*, щоб підтримати мене за вашої відсутності, оскільки ви не могли послужити мені.+