Єремії

Ограблення й зруйнува́ння Єрусалиму

52 Седекія був віку двадцяти й одного року, коли зацарював. А царював він в Єрусалимі одина́дцять років; ім’я́ ж його матері — Хамутал, дочка́ Єремії з Лівни.

2 І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким.

3 Бо через Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, аж поки Він не відкинув їх від Свого обличчя. А Седекія відпав від вавилонського царя.

4 І сталося за дев’ятого року його царюва́ння, десятого місяця, десятого дня місяця прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, він та все вı́йсько його, на Єрусалим, і розта́борилися проти нього, і побудува́ли проти нього ва́ла навко́ло.

5 І ввійшло місто в облогу аж до одина́дцятого року царя Седекії.

6 Четвертого місяця, дев’ятого дня місяця настав вели́кий голод у місті, і не було хліба для наро́ду кра́ю.

7 І пробитий був про́лім у стіні міста, і всі вояки́ повтікали, і повихо́дили з міста вночі доро́гою брами між двома му́рами, що при царсько́му садку́, бо халдеї були при місті навко́ло. І пішли вони дорогою в степ.

8 А халдейське вı́йсько погналося за царем, та й догнали Седекію в єрихонських степа́х, а все його військо розпоро́шилося від нього.

9 І схопи́ли царя, і відвели́ його до царя вавилонського до Рівли в краю Хамата, і там його той засудив.

10 І цар вавилонський порı́зав Седекіїних синів на оча́х його, а також Юдиних зверхників він порізав у Рівлі.

11 А очі Седекії він ви́брав, і зв’язав його ланцюга́ми. І відвів його вавилонський цар до Вавилону, і посадив його до в’язни́ці аж до дня його смерти.

12 А п’ятого місяця, десятого дня місяця, — це дев’ятнадцятий рік царя Навуходоно́сора, вавилонського царя, — прийшов до Єрусалиму Невузар’адан, начальник царсько́ї сторожі, що ставав перед обличчям вавилонського царя.

13 І він спали́в Господнього дома та дома царе́вого, і всі доми́ в Єрусалимі, і спалив кожного великого дома огнем.

14 І мури навко́ло Єрусалиму порозбива́ло все халдейське вı́йсько, що було з начальником царсько́ї сторожі.

15 А з бідно́ти народу та решту наро́ду, що позостався в місті, і перебı́жників, що перебігли до вавилонського царя, і решту про́стого люду повиганя́в Невузар’адан, начальник царсько́ї сторожі.

16 А з бідноти кра́ю начальник царсько́ї сторожі позоста́вив де́кого за винарı́в та за рільникı́в.

17 А мідяні стовпи́, що в Господньому домі, і підстави, і мідяне́ море, що в Господньому домі, халдеї полама́ли, і поне́сли всю їхню мідь до Вавилону.

18 І го́рнята, і лопатки́, і но́жиці, і кропи́льниці, і ложки́, і ввесь мідяни́й по́суд, що ним служать, позабирали.

19 І миски́, і кади́льниці, і кропи́льниці, і го́рнята, і свічники́, і ложки́, і жерто́вні миски, і що було золоте — забрав золото, а що срібне — срібло взяв начальник царсько́ї сторожі.

20 Два стовпи́, одне море, дванадцять мідяни́х волів, що під підста́вами, що цар Соломон поробив був для Господнього дому, — не було й ваги для міді всіх цих речей!

21 А стовпи́ — вісімнадцять ліктів високість одно́го стовпа́, і шнуро́к на дванадцять лı́ктів оточував його, а грубина́ його — чотири пальці, всере́дині поро́жнявий.

22 І ма́ковиця на ньому — мідяна́, а високість однієї ма́ковиці — п’ять ліктів та мере́жка, і грана́тові я́блука на ма́ковиці навко́ло, усе мідь. І для другого стовпа́ — так само, і грана́тові я́блука.

23 І було грана́тових я́блук дев’ятдеся́т і шість на кожну сто́рону, усіх грана́тових я́блук на мере́жці навко́ло — сто.

24 І начальник царсько́ї сторожі взяв Сераю, головного священика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожı́в поро́га.

25 А з міста взяв він одного е́внуха, що був начальником над військо́вими, та се́меро чоловіка з тих, що бачать царе́ве обличчя, що були зна́йдені в місті, і писаря, зверхника військо́вого відділу, що записував наро́д кра́ю до військо́вого відділу, і шістдеся́т чоловіка з наро́ду кра́ю, що знахо́дилися в місті.

26 І позабирав їх Невузар’адан, начальник царсько́ї сторожі, і відвів їх до вавилонського царя, до Рівли.

27 І вдарив їх вавилонський цар, і позабива́в їх у Рівлі, у хаматовому кра́ї. І пішов Юда на вигна́ння з своєї землі!

28 Оце той наро́д, що вигнав Навуходоно́сор: у сьомому році — три тисячі й двадцять і три юдеї.

29 У вісімнадцятому році Навуходоносора вигнав він з Єрусалиму вісім сотень тридцять і дві душі.

30 У році двадцятому й третьому вигнав Невузар’адан, начальник царсько́ї сторожі, сім сотень сорок і п’ять душ юдеїв. Усіх душ — чотири тисячі й шість сотень.

31 І сталося за тридцятого й сьомого року вигна́ння Єгояки́ма, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцятого й п’ятого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарюва́ння, зми́лувався* над Єгояки́мом, Юдиним царем, і вивів його з дому ув’я́знення.

32 І він говорив з ним добре, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні.

33 І змінив в’язни́чну одежу його, і він за́вжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя.

34 А їжа його, їжа стала, видавалася йому від вавилонського царя, щоденне кожного дня, аж до дня його смерти, по всі дні його життя.