Чи ви вірите в реінкарнацію?

«ЧИ ТИ пам’ятаєш сусідську дівчину, в яку закохався колись тут, в Індії? — написав Мюкандбай своєму синові, котрий навчався в університеті в Сполучених Штатах Америки.— Через декілька тижнів вона вийде заміж. Я подумав, що тобі слід про це знати».

Чому батько написав це своєму синові? Декілька років перед тим Мюкандбай цілковито заборонив цим закоханим підліткам зустрічатись. Крім того, його син вже шість років навчався у вищому навчальному закладі в США. Весь той час він не підтримував з цією дівчиною жодного зв’язку, і Мюкандбай знав про це.

Чому ж батько так занепокоївся? Тому що Мюкандбай вірив у реінкарнацію, тобто перевтіленняa. У випадку, якби причина їхньої дитячої закоханості крилася в тому, що вони були подружжям у попередньому житті, тримати їх нарізно тепер, коли вони вже могли одружуватися, було б жорстоко. Мюкандбай лише хотів повідомити своєму синові про цю подію, перш ніж дівчина стане чиєюсь дружиною в цьому житті.

Візьміть до уваги інший випадок. Одну чотирирічну дівчинку декілька разів доставляли з болями в лікарню в Мумбай (Індія). У неї був дефект серцевого клапана. Її заможні батьки дуже тяжко переживали страждання своєї дитини. Але вони також говорили собі: «Треба з цим змиритися. Вона, напевно, заслужила на це, бо щось скоїла в минулому житті».

Віра в реінкарнацію відіграє важливу роль у житті мільйонів прихильників індуїзму, буддизму, джайнізму, сикхізму та інших релігій, які походять з Індії. Усе в житті — від кохання до нестерпного страждання — вважається наслідком вчинків з минулого або декількох минулих життів.

Багато людей у західних країнах також захоплюються вірою в реінкарнацію. Американська акторка Шерлі Мак-Лейн визнає, що вірить у перевтілення. Письменниця Лорель Фелен з Ванкувера (Британська Колумбія, Канада) заявляє, що має спогади із 50 минулих життів. Опит, проведений 1994 року інститутом Ґеллапа для телеканалу СНН і газети «Ю-Ес-Ей тудей», виявив, що понад 270 з 1016 дорослих вірять у реінкарнацію. В реінкарнацію також вірять прихильники руху «Нью ейдж» («Нова доба»). Але які докази існують на підтримку цього вірування?

«Спогади з попереднього життя!» — відповідають прихильники реінкарнації. Отже, коли у трирічної Ратани з Бангкока почали з’являтися «спогади з її минулого життя побожної жінки, яка померла, маючи за 60», більшість спостерігачів визнала, що це є вагомим аргументом на користь реінкарнації.

Однак є багато скептиків. Також можна дати й інші пояснення спогадам, які відносять до попередніх життівb. Індуський філософ Нікілананда у своїй книжці «Індуїзм. Його значення для звільнення духа» (англ.) говорить, що «посмертні відчуття неможливо логічно пояснити». Усе ж таки він твердить, що «доктрина про перевтілення є радше правдоподібною, ніж неправдоподібною».

Але чи Біблія підтримує це вчення? І яку надію дає померлим натхнене Боже Слово?

Чи вам слід вірити в реінкарнацію?

ГРЕЦЬКИЙ філософ Платон пов’язав кохання з ідеєю про реінкарнацію. Він вважав, що після смерті тіла безсмертна душа переселяється у те, що називають «царством ідей». Безтілесна душа залишається на деякий час там, роздумуючи над ідеями. Коли пізніше душа вселяється в інше тіло, вона підсвідомо пригадує царство ідей і тужить за ним. За Платоном, люди закохуються тому, що бачать у своєму обранцеві досконалу ідею краси, яку вони туманно пам’ятають і шукають.

Розпізнання джерела й основи реінкарнації

Вчення про реінкарнацію вимагає того, щоб душа була безсмертною. Отже дослідження походження реінкарнації повинно привести нас до тих народів або країн, які мали це вірування. На цій підставі декотрі думають, що воно походить зі стародавнього Єгипту. Інші вважають місцем його виникнення старожитню Вавилонію. Щоб підняти престиж вавилонської релігії, її духівництво висунуло доктрину про переселення душі. Це дало священикам змогу заявляти, що їхні релігійні герої були втіленнями видатних, хоч і давно померлих пращурів.

Проте насправді віра в реінкарнацію повністю розвинулася в Індії. Індуські мудреці намагалися розв’язати всесвітні проблеми існування зла й страждання серед людей. «Як усе це можна узгодити з поняттям про праведного Творця?» — запитували ці мудреці. Вони старалися пояснити суперечність між Божою праведністю та непередбаченими нещастями й нерівністю між людьми, які існували у світі. З часом вони вигадали «закон карми», закон причини й наслідку — «що́ людина посіє, те й пожне». Вони розробили детальний «баланс», згідно з яким за свої заслуги й провини в цьому житті людина буде винагороджена або покарана в наступному.

«Карма» — це просто «діяння». Кажуть, що індус має добру карму, якщо він підкоряється соціальним і релігійним нормам, і погану карму, якщо він цього не робить. Його діяння, тобто карма, визначає його майбутнє в кожному наступному перевтіленні. «Всі люди народжуються з визначеними заздалегідь рисами характеру, які залежать головним чином від їхніх вчинків у попередніх життях, але їхні фізичні риси визначаються спадковістю,— говорить філософ Нікілананда.— [Тому] людина є зодчим своєї долі, будівничим свого майбутнього». А втім, найвищою метою повинне бути звільнення від цього циклу переселення і об’єднання з брахманом — вищою реальністю. Вважають, що цього можна досягнути, якщо мати прийнятну для суспільства поведінку й особливе індуське знання.

Отже в основі вчення про реінкарнацію лежить доктрина про безсмертя душі, й воно є збудоване на цій доктрині з використанням закону карми. Але подивімося, що про ці уявлення говорить Боже натхнене Слово, Біблія.

Чи душа безсмертна?

Щоб відповісти на це запитання, звернімося до найавторитетнішого в цьому питанні джерела — натхненого Слова Творця. Уже з першої біблійної книги Буття ми дізнаємося про точне значення слова «душа». Про творення першої людини Адама Біблія говорить: «Створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею» (Буття 2:7). Ясно, що душа — це не те, що людина має, а те, чим вона є. Слово «душа» перекладене тут з єврейського слова не́·феш. У Біблії воно зустрічається майже 700 разів і ніколи не стосується окремої нематеріальної частини людини, але завжди чогось матеріального, фізичного (Йова 6:7; Псалом 35:13; 107:9; 119:28).

Що стається з душею в момент смерті? Розгляньмо, що сталося з Адамом під час його смерті. Коли Адам згрішив, Бог сказав йому: «[Ти] вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19). Подумаймо, про значення цих слів. Адам не існував перед тим, як Бог створив його з пороху. Після своєї смерті він повернувся до того ж стану неіснування.

Просто кажучи, Біблія вчить, що смерть — це протилежність життю. В Екклезіяста 9:5, 10 ми читаємо: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм,— бо забута і пам’ять про них. Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!»

Це значить, що мертві не в стані щось робити або відчувати. У них немає ані думок, ані пам’яті. Псалмоспівець говорить: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!» (Псалом 146:3, 4).

Біблія чітко виявляє, що в момент смерті душа вмирає, а не переходить в інше тіло. «Душа, що грішить,— вона помре» — переконливо стверджує Біблія (Єзекіїля 18:4, 20; Дії 3:23; Об’явлення 16:3, Хом.). Отже, доктрина про безсмертя душі — сама основа теорії реінкарнації — не має ніякої підтримки у Святому Письмі. А без цього теорія реінкарнації розпадається. Однак як у такому разі пояснити страждання, котрих ми зазнає́мо в цьому світі?

Чому люди страждають?

Головною причиною людських страждань є недосконалість, яку ми всі успадкували від грішного Адама. «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили»,— говорить Біблія (Римлян 5:12). Будучи народжені від Адама, всі ми хворіємо, старіємо й вмираємо (Псалом 41:2, 4; Филип’ян 2:25—27).

Незмінний моральний закон Творця стверджує: «Не обманюйтеся,— Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне» (Галатів 6:7, 8). Тому безладний спосіб життя може призвести до моральних страждань, небажаної вагітності та хвороб, які передаються статевим шляхом. Журнал «Саєнтифик америкен» говорить: «Аж у 30 відсотках смертельних випадків від ракових захворювань [у Сполучених Штатах Америки] можна звинуватити головним чином куріння і в тій же мірі спосіб життя, особливо неправильне харчування і брак фізичної активності». Деякі катастрофи, що зумовлюють страждання, є наслідком неправильного використовування людьми природних ресурсів. (Порівняйте Об’явлення 11:18).

Так, людина винна у багатьох лихах, яких вона зазнає́. Однак оскільки душа не є безсмертною, то закон ‘жати те, що сіяли’ не можна використовувати для того, аби пов’язувати людське страждання з кармою, тобто зі вчинками гаданого попереднього життя. «Хто вмер, той звільнивсь від гріха»,— стверджує Біблія (Римлян 6:7, 23). Тому плоди гріха не переносяться в життя після смерті.

Сатана Диявол також спричиняє багато страждань. По суті, Сатана панує над цим світом (1 Івана 5:19, УКУ). І як передрік Ісус Христос про своїх послідовників, ‘їх будуть усі ненавидіти за його ім’я’ (Матвія 10:22). Внаслідок цього в праведних людей часто є більше проблем, ніж у злих.

Деякі події відбуваються у цьому світі з невідомих нам причин. Так найспритніший бігун може спіткнутися і програти змагання. Могутня армія може зазнати поразки від значно слабкіших військ. Мудрий чоловік може бути нездатним знайти добру роботу і тому страждатиме від голоду. Люди, які чудово розуміють тонкощі бізнесу, через збіг обставин можуть бути не в силі застосувати свої знання і стати бідними. Розумні особи можуть відчути на собі гнів тих, хто при владі, і впасти в немилість. Чому так стається? Тому що «час і випадок панують над усіма»,— відповідає мудрий цар Соломон (Екклезіяста 9:11, Москаленко).

Люди страждали ще задовго до того, як індуські мудреці стали намагатися пояснити, чому існує страждання. Проте чи є надія на ліпше майбутнє? І яка обіцянка міститься в Біблії щодо померлих?

Мирне майбутнє

Творець обіцяє, що незабаром він знищить сучасне світове суспільство, над яким панує Сатана (Приповістей 2:21, 22; Даниїла 2:44). Справедливе нове суспільство — «нова земля» — стане тоді реальністю (2 Петра 3:13). У той час «не скаже мешканець «Я хворий!» (Ісаї 33:24). Навіть муки смерті відійдуть назавжди в небуття, оскільки Бог «кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:4).

Псалмоспівець передрік про мешканців нового світу, обіцяного Богом: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29). Більше того, покірні «зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11).

Мюкандбай, згаданий у попередній статті, помер, не знаючи про чудові обіцянки Бога. Але мільйони людей, які померли і не знали про Бога, мають надію на пробудження в мирному новому світі, оскільки Біблія обіцяє: «Настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15; Луки 23:43).

Слово «воскресіння» перекладене з грецького слова а·на́·ста·сіс, що буквально означає «вставання знову». Тому воскресіння — це повернення людини до життя з усіма характерними для неї особливостями.

Творець неба й землі має безмежну мудрість (Йова 12:13). Йому не важко пам’ятати характерні особливості померлих людей. (Порівняйте Ісаї 40:26). Бог Єгова також є джерелом любові (1 Івана 4:8). Отже, він може використовувати свою досконалу пам’ять не для того, аби карати померлих за те погане, що вони вчинили, а для того, щоб повернути їх знову до життя на райській землі тими ж самими особистостями, якими вони були перед смертю.

Для мільйонів людей, як і для Мюкандбая, воскресіння означатиме, що вони знову житимуть з тими, кого любили. Уявімо, що це може значити для людей, які живуть сьогодні. Візьмімо для прикладу сина Мюкандбая, який пізнав чудову правду про Бога та його обіцянки. Як же потішає його усвідомлення того, що батько не в пастці майже нескінченного циклу перероджень, у кожному з котрих є багато зла й страждання! Він лише заснув смертним сном і чекає на воскресіння. Як приємно сину роздумувати про можливість поділитися колись зі своїм батьком тим, чого він навчився з Біблії!

Божа воля полягає в тому, щоб «усякі люди спаслися і набули точного знання правди» (1 Тимофія 2:3, 4, НС). Тепер час навчатися про те, як ви разом з мільйонами інших людей, котрі вже виконують Божу волю, можете жити вічно на райській землі (Івана 17:3).