Сім’ї без батька. Ознака нашого часу

ЩО, НА вашу думку, є найбільшою соціальною проблемою сьогодення? Майже 80 відсотків учасників опитування, проведеного американською службою громадської думки Ґеллапа, вважають, що це «відсутність у домі батька». Згідно з повідомленням цієї служби, в США понад 27 мільйонів дітей не живе разом зі своїм рідним батьком і таких дітей стає все більше. Звіт Дитячого фонду ООН виявляє, що коло 50% світлошкірих дітей, які народилися у США з 1980 року, «проведуть частину свого дитинства лише з одним із батьків. Що ж до темношкірих дітей, то така доля чекає близько 80% із них». Недарма в газеті «Ю-Ес-Ей тудей» говорилося, що Сполучені Штати Америки «займають перше місце у світі за кількістю сімей без батька».

Але в журналі «Щомісячник Атлантики» (англ.) зазначається, що «криза сім’ї зростає не лише в американському суспільстві. Це саме спостерігається, по суті, у всіх розвинених країнах, включаючи Японію». З подібною проблемою стикаються також країни, що розвиваються, хоч там і важко зібрати статистичні дані. Згідно з журналом «Ворлд воч», «[у бідних країнах] чоловіки часто залишають своїх дружин та дітей через дедалі більшу економічну скруту». Опитування, проведене в одній з країн Карибського басейну, виявило, що лише 22 відсотки татів, які мають восьмирічних дітей, справді живуть з ними.

Навіть у біблійні часи діти нерідко виростали без батька (Повторення Закону 27:19; Псалом 94:6). Однак тоді основною причиною була батькова смерть. «Сьогодні ж,— каже письменник Дейвід Бланкенгорн,— діти здебільшого втрачають батька з його власної волі». І як ми побачимо далі, збільшення кількості таких випадків свідчить про те, що багато людей сьогодні позбавлені «природної любові». Згідно з Біблією, це лише ще один доказ того, що ми живемо в «останні дні» (2 Тимофія 3:1, 3; 3:2, Бачинський).

Але для малих дітей зникнення батька — це особиста трагедія. Внаслідок цього вони потрапляють у зачароване коло болючих переживань та внутрішнього спустошення, з якого ще довго не зможуть вирватися. Тому в нашій серії статей ми поведемо мову про це коло. Але не для того, щоб засмутити читачів, а радше надати інформацію, яка допоможе уникнути руйнування сім’ї.

Чому батьки зникають

«Не пригадую собі, щоб мама з татом хоч колись билися чи сперечались. Знаю лише, що тато був з нами, а потім — раз! — і його не стало. Мені досі не відомо, де він. Я не маю до нього жодних почуттів» (Брюс).

«Я була єдиною дитиною в школі, яка не мала обидвох батьків і не жила вдома... Мені завжди здавалось, що я виділяюся, що я дуже відрізняюся від усіх інших дітей мого віку» (Патриція).

СІМ’Ї стали втрачати своїх годувальників із початком промислової революції. Коли чоловіки пішли працювати на фабрики та заводи, вплив батька в сім’ї зменшився й мати взяла на свої плечі більший тягар відповідальності за виховання дітейa. Все ж переважна кількість чоловіків тоді ще залишалася зі своїми сім’ями. Але в середині 1960-х число розлучень у США почало загрозливо зростати. Релігійні, економічні та соціальні перешкоди розлученню стали руйнуватися. Небувала кількість подружжів вирішила розлучитися, прислухавшись до порад самозваних фахівців, які твердили, що розлучення аж ніяк не зашкодить дітям, а, навпаки, буде корисним для них. «У Бельгії, Франції та Швейцарії число [розлучень з 1960-х років] подвоїлось, а в Канаді, Англії і Нідерландах навіть зросло втричі»,— говориться в книжці Френка Ф. Ферстенберґа молодшого та Ендрю Дж. Черліна «Розділені сім’ї: що стається з дітьми, коли батьки розходяться» (англ.).

Хоча після розлучення батьків діти зазвичай залишаються з матерями, більшість татів також хочуть підтримувати зв’язок зі своїми дітьми. Тому поширеним розв’язанням проблеми є спільне право батьківської опіки. Але слід сказати, що більшість розлучених татів дуже мало контактує з дітьми. Згідно з одним опитуванням, після розлучення лише кожна шоста дитина бачиться зі своїм батьком щотижня. А більше половини дітей не бачать його протягом цілого року!

Недоліки спільного права батьківської опіки

Щоб спільно опікуватися дітьми, розлученому подружжю потрібно багато співпрацювати й по-справжньому довіряти одне одному, а власне це їм зазвичай рідко вдається. Дослідники Ферстенберґ та Черлін так висловилися стосовно цього: «Здебільшого чоловіки перестають відвідувати своїх дітей через те, що не хочуть мати нічого спільного з колишніми дружинами. Таке ж ставлення виявляє багато жінок до своїх колишніх чоловіків».

Звичайно, чимало татів після розлучення таки бачаться регулярно зі своїми дітьми. Проте, оскільки батько більше не проводить з дітьми кожного дня, йому деколи важко відповідно поводитись з ними під час зустрічей. Тому багато батьків лише бавляться з дітьми або ведуть їх до магазину і купують подарунки. Ось як чотирнадцятирічний Арі описує вихідні, які він проводить з батьком: «Не потрібно дотримуватися жодного плану. Ніхто не каже: «Будь вдома о п’ятій тридцять»,— чи щось подібне. Ніяких обмежень. Роби, що хочеш. І купа подарунків від тата» (Джіл Кременц «Що значить розлучення батьків», англ.).

Добрий батько повинен ‘потрапити добрі дари своїм дітям давати’ (Матвія 7:11). Але подарунки не заступлять керівництва та картання, яких діти так потребують (Приповістей 3:12; 13:1). Коли хтось, замість того щоб поводитись з дітьми як батько, тільки бавиться з ними або лише навідує їх, то зв’язок між ним та дитиною обов’язково послабиться. «Розлучення може назавжди зруйнувати стосунки між батьком та дитиною» — такий висновок одного дослідження («Журнал подружжя і родини» за травень 1994 року, англ.).

Деякі батьки, ображені тим, що не мають впливу на життя своїх дітей, озлоблюються або просто стають байдужими й зовсім покидають сім’ю, відмовляючись підтримувати її фінансово (1 Тимофія 5:8)b. «Мені ні за що любити свого батька,— каже з гіркотою один підліток.— Він повністю зник з нашого життя: ніякої підтримки, абсолютно нічого. Просто противно».

Неодружені батьки

Основна причина того, чому стільки дітей росте без батька,— це небувала кількість незаконнонароджених дітей. «Сьогодні в [США] майже третина дітей народжується поза шлюбом»,— говориться у книжці «Америка без батька» (англ.). Щороку із близько 500 000 немовлят, народжених 15—19 річними матерями, 78 відсотків не мають батька. Але підліткова вагітність — це всесвітня проблема. І пропагування контрацепції або заклики утримуватися від статевих контактів майже зовсім не впливають на сексуальну поведінку підлітків.

У книжці «Батько-підліток» (англ.) Браєн Е. Робінсон каже: «Через більш ліберальне ставлення суспільства до сексу та дошлюбної вагітності, така вагітність більше не приносить сорому та ганьби, як колись у 1960-х роках. ...Крім того, молодь сьогодні постійно чує про секс у рекламі, музиці, фільмах та телевізійних програмах. Американські засоби масової інформації вселяють підліткам думку, ніби секс — це щось романтичне, захопливе й приносить масу задоволення, замовчуючи, чим насправді закінчуються випадкові статеві зв’язки та безвідповідальне ставлення до них».

Багато юнаків і дівчат, здається, перебувають в блаженному невіданні про наслідки незаконних статевих зносин. Ось що довелося почути від такої молоді письменнику Робінсону: «Мені здавалося, вона не з тих [хто може завагітніти]», «Ми займалися сексом лише раз на тиждень» або «Не думала, що можна завагітніти з першого разу». Звичайно, деякі молоді хлопці дуже добре усвідомлюють, що статеві стосунки можуть закінчитись вагітністю. У книжці «Молодий неодружений батько» (англ.) говориться: «Для багатьох юнаків [які живуть у центрі міста] секс — це важливий показник їхнього становища серед місцевої молоді; сексуальні перемоги займають почесне місце в списку їхніх особистих досягнень. А чимало дівчат пропонує секс із вдячності, взамін за увагу юнака». В деяких групах у центрі міста хлопців, від яких ще не народжувалися діти, навіть висміюють за «незайманість»!

Ситуація виглядає ще гіршою, коли взяти до уваги результати опитування, проведеного 1993 року серед каліфорнійських матерів-школярок. З’ясувалося, що дві третини дівчат завагітніли не від підлітків, а від молодих чоловіків, котрим було вже за 20! Деякі вивчення виявляють, що багатьох неодружених матерів-підлітків змушують до статевого зв’язку або вони навіть стають жертвами насилля. Такі вражаючі масштаби сексуальної експлуатації виявляють, яким хворим і розбещеним є теперішнє суспільство (2 Тимофія 3:13).

Чому юнаки покидають своїх дітей

Підлітки, в яких народжуються діти, рідко піклуються про них довгий час. Ось як вчинив один хлопчина, дівчина якого завагітніла: «Я просто сказав їй: «Бувай». Але, як зазначається в журналі «Фемилі лайф едюкейтор», «більшість молодих татів дуже хоче підтримувати близькі стосунки зі своїми дітьми». Згідно з одним вивченням, проведеним серед молодих неодружених татів, 70 відсотків з них відвідують свою дитину раз на тиждень. «Проте,— застерігається там,— коли діти підростають, відвідини рідшають».

Один 17-річний батько підсумував причину цього так: «Якби я лише знав, скільки проблем виникне, то ніколи б до того не допустив». Небагато хлопців досягло емоційної зрілості або має досвід, необхідний для виховання дітей. Бракує їм також освіти та професійних навичок, щоб заробляти на життя. Тож, не бажаючи зносити приниження через невдачі, вони найчастіше просто покидають своїх дітей. «Моє життя — це самі неприємності»,— зізнається один молодий батько. Інший з болем каже: «Як я можу дбати про сина, коли собі не можу дати ради».

Кислі грона

У біблійні часи євреї мали таке прислів’я: «Батьки їли кислі грони, а в дітей на зубах оскома» (Єзекіїля 18:2, Кул.). Але Бог сказав євреям, що так не повинно бути, що немає потреби повторювати старі помилки (Єзекіїля 18:3). Все ж сьогодні мільйони дітей, батьки яких їли «кислі грони», відчувають оскому і мусять розплачуватися за незрілість, безвідповідальність та подружні невдачі своїх батьків. Результати досліджень переконливо свідчать, що діти, які ростуть без батька, наражаються на величезну фізичну та психічну небезпеку. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 7). Особливо турбує те, що ця проблема — відсутність батька в сім’ї — передається в спадок від одного покоління до другого і, здається, ніби із зачарованого кола болю та страждань неможливо вирватися.

Але чи сім’ї без батька приречені на вічні невдачі? Зовсім ні. Зачароване коло цих сімей таки можна розірвати. У нашій наступній статті ми поговоримо про це.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

ЧИМ ЗАГРОЖУЄ ВИХОВАННЯ БЕЗ БАТЬКА

Діти, які ростуть без батька, наражаються на серйозні небезпеки. Хоча нижчеподана інформація може виявитися для декого неприємною, але усвідомлення цих небезпек є першим кроком на шляху до запобігання шкоді чи принаймні зменшення її. Візьміть до уваги також те, що статистичні дані виявляють стан цілих груп, а не окремих осіб. Багато дітей, які виховуються без батька, не мають жодної з цих проблем. Як буде показано в останній статті, материнська допомога та застосування біблійних принципів може значно зменшити ці потенційні труднощі. Тож розгляньте, що загрожує дітям, які не мають батька.

◼ Підвищена небезпека сексуального зловживання

Результати досліджень чітко показують, що діти, які не мають батька, наражаються на більший ризик сексуального зловживання. Одне вивчення виявило, що із 52 000 випадків статевого зловживання дітьми, «72 відсотки сталися з дітьми, які жили без одного або й обох рідних батьків». У книжці «Америка без батька» твердиться: «Основна причина, чому в нашому суспільстві зростає небезпека сексуального зловживання дітьми, полягає в тому, що дедалі частіше на місці батька в сім’ї з’являється вітчим, коханець або інший сторонній чоловік».

◼ Підвищений ризик ранньої сексуальної активності

Оскільки в неповних родинах батьківський нагляд нерідко послаблений, діти мають більше свободи і частіше поводяться аморально. Ще один можливий чинник — брак виховання. «Серед дівчат, які не мають батька, ймовірність завагітніти у два з половиною рази вища, ніж серед інших»,— повідомляє Департамент здоров’я та громадських служб США.

◼ Бідність

Вивчення, проведене серед темношкірих дівчат-підлітків у Південно-Африканській Республіці, виявило, що загальна проблема неодружених матерів — це бідність. «У майже 50% випадків,— говорять ведучі того вивчення,— дівчата-підлітки не повернуться до школи». Багато неодружених матерів згодом починають займатися проституцією та торгівлею наркотиками. В західних країнах ситуація не набагато ліпша. У Сполучених Штатах Америки «[1995 року] в бідності жило 10 відсотків дітей із повних сімей і аж 50 відсотків дітей, які виховувались одинокими матерями» («Американські діти: основні державні показники соціального добробуту за 1997 рік», англ.).

◼ Занедбання

Деякі одинокі матері, котрі змушені самі заробляти на життя, настільки перевантажені різними обов’язками, що не в стані проводити достатньо часу з дітьми. Одна розлучена жінка пригадує: «Вдень я працювала, а ввечері ходила до школи — і просто загнала себе. Що ж до дітей, то їх я зовсім занедбала».

◼ Психічні травми

Всупереч твердженню декотрих фахівців, ніби діти досить легко переносять розлучення, такі дослідники, як д-р Джудіт Валлерштайн, виявили, що розлучення завдає психічних ран, які ще довго кровоточать. «Більше третини молодих чоловіків та жінок віком від дев’ятнадцяти до двадцяти дев’яти років протягом десяти літ після розлучення батьків не мали майже ніяких прагнень у житті. Вони байдуже проживали свої дні, не ставлячи жодних цілей... з відчуттям цілковитої безпорадності» («Другий шанс», англ., д-р Джудіт Валлерштайн та Сандра Блейкслі). Багато дітей розлучених батьків страждають від комплексу неповноцінності та депресії, часто бувають роздратовані й більш схильні до правопорушень.

У книжці «Неповна сім’я» (англ.) говориться: «Численні вивчення показують, що коли хлопці виростають, не маючи доброго чоловічого прикладу для наслідування, то вони не впевнені щодо своєї статевої ідентичності, часто мучаться через комплекс неповноцінності й пізніше їм важко розвивати близькі стосунки з іншими. Проблеми, які можуть виникнути у дівчат через виховання в сім’ї, де нема чоловіка, зазвичай з’являються аж в юнацтві або й пізніше. І одна з них — невміння створити в дорослому віці успішні стосунки як з жінками, так і з чоловіками».

Сім’ї без батька. Як розірвати зачароване коло

ЯКЩО нічого не зміниться, то незабаром сім’ї без батька стануть нормою. У звіті Департаменту здоров’я та громадських служб США повідомляється: «Діти, які ростуть лише з одним із батьків, часто мають гірші оцінки та поведінку й більш схильні до хронічних захворювань, як фізичних, так і психічних. ...Серед тих, хто виховується одинокими матерями, існує вища ймовірність народження дитини в підлітковому віці, припинення навчання в школі [та] ув’язнення».

Тож не дивно, що соціологи, сімейні консультанти, педагоги й навіть політики розпачливо шукають способів, як зупинити цю руйнівну тенденцію. Для чоловіків організовуються великомасштабні з’їзди, мета яких — розпалити їхню батьківську гордість та зміцнити відданість сім’ї. На ринок безперервно надходять книги на тему батьківства. Навіть робляться спроби змусити чоловіків виконувати свої обов’язки батька. У США татів, які не платять аліменти, карають через суд, гостро критикують у телевізійних ток-шоу й навіть піддають публічному осуду. Однак результати таких заходів досить незначні.

Поспішні розв’язання

Поспішні розв’язання також не приносять справжнього поліпшення. Наприклад, розведена жінка може в поспіху одружитися вдруге, сподіваючись дати своїм дітям нового тата. Проте повторне заміжжя має не лише плюси, а й мінуси. Деколи діти не хочуть прийняти іншого батька. І часом так ніколи й не приймають. Згідно з одним вивченням, «коло двох третіх дівчат, які мали вітчима, пішли з дому, коли їм не було ще й 19... а із сімей з обома рідними батьками дім залишили в цьому віці лише 50% дівчат». Навіть якщо в сім’ї з нерідним батьком все ладиться, то, однак, може минути кілька років, перш ніж діти його приймутьa.

Подібно, немає швидкого вирішення проблеми підліткової вагітності. Наприклад, роблячи аборт, молода жінка порушує Божий закон і зачиняє своє серце перед крихіткою, яка розвивається в її утробі. (Вихід 20:13; 21:22, 23; Псалом 139:14—16; порівняйте 1 Івана 3:17). А як після цього не залишиться душевних ран? Багато вважає, що більш гуманно віддати дитину на усиновлення, але й після такого розв’язання можуть залишитися рани як у матері, так і в дитини.

Ні, поспішні розв’язання проблем, які турбують сім’ї без батька, не розірвуть зачарованого кола. Нинішню зловісну тенденцію можна зупинити лише за умови, що люди захочуть докорінно змінити своє мислення, погляди, поведінку та мораль. А щоб спонукати людей до таких великих змін, вимагається чогось більшого, ніж пишномовних промов та порад популярної психології. Слід звернутися за допомогою до Божого Слова, Біблії. Зрештою, саме Бог є творцем сім’ї (Ефесян 3:14, 15). І він найліпше знає, чого потребують діти.

Біблійні принципи допомагають сім’ям

Але чи справді Біблія може допомогти дітям, які ростуть без батька? Чи ж вони не зазнали непоправної шкоди? Ні. На початку статті ми цитували урядовий звіт, в котрому зазначалося, на який ризик наражаються такі діти. Але в кінці звіту зазначалося: «Дослідження також показало, що попри постійні докази підвищеного ризику більшість дітей розвивається в неповних сім’ях нормально». Дійсно, негативні наслідки виховання без батька можна усунути або принаймні зменшити, особливо коли дітей виховують згідно з біблійними принципами.

Це вимагає від одинокої матері величезних зусиль і може на початку здаватися просто неможливим. Однак якщо ви перебуваєте в такій ситуації, то можете навчитися повністю покладатись на Бога Єгову (Приповістей 3:1, 2). Деякі християнські жінки в біблійні часи також мусили справлятися з болісними ситуаціями, як-от смертю чоловіка. Про них у Біблії говориться: «Вдовиця правдива й самотна надію складає на Бога, та перебуває день і ніч у молитвах і благаннях» (1 Тимофія 5:5). Пам’ятайте, Єгова говорить, що він «сиротам батько» (Псалом 68:6). Тож будьте певні, що він обов’язково допоможе богобоязливій жінці у вихованні її дітей.

Щоб діти виросли зрівноваженими та зрілими людьми, дуже важливо регулярно проводити з ними домашнє біблійне вивчення (Повторення Закону 6:6—9). Багато одиноких матерів серед Свідків Єгови використовують для цього біблійні публікації, надруковані спеціально для молоді, як, наприклад, книжку «Запитання молодих людей — корисні відповіді»b. Поміщена там інформація допомагає підліткам сформувати систему моральних норм, завдяки якій вони не повторять помилок своїх батьків. А коли діти ближче знайомитимуться з Богом Єговою, то почнуть усвідомлювати, що мають небесного Батька, який дуже піклується про них (Псалом 27:10). І тоді вони зможуть побороти почуття, що їх залишили. Дівчина з Великобританії, батьки якої розлучилися, пригадує: «У ті важкі часи мама навчила мене повністю покладатися на Єгову й завжди звертатися до нього в молитві по допомогу. Завдяки цьому ми витримали той удар».

Як підтримувати зв’язок між батьками та дітьми

Біблія чітко говорить, що дитина мусить шанувати як матір, так і батька (Вихід 20:12). І розлучення не руйнує зв’язку між батьком і дитиною. Теплі взаємини з батьком позитивно впливають на дітей навіть тоді, коли він більше не живе з ними в одному доміc. Складність полягає в тому, що мати може відчувати сильну неприязнь до свого колишнього чоловіка і не бажати, аби він проводив час з дітьми. Як їй побороти ці почуття?

Біблія дає хорошу пораду, застерігаючи: «Лютість нехай не намовить тебе до [злісних вчинків]... Стережись, не звертайся до зла» (Йова 36:18—21). Звичайно, не легко добре відзиватися про того, хто завдав вам болю або покинув. Але запитайте себе: «Чи може дівчина навчитися довіряти чоловікам, якщо лише й чує, який поганий її батько? Чи може хлопець вирости справжнім врівноваженим чоловіком, коли його постійно ганять: «Ти такий самий, як твій батько»? Чи можуть діти належно ставитись до влади, якщо навчати їх зневажати свого батька або знеохочувати взагалі бачитися з ним?» Так, псувати стосунки між дітьми та батьком дуже шкідливо.

Можливо, вас здивує те, що Біблія не засуджує справедливого обурення. «Гнівайтеся,— каже вона,— та не грішіть» (Ефесян 4:26). Тож сам гнів не є гріхом. Людина грішить, коли дозволяє, щоб «гнів, лютість, злість, лихослів’я» заволоділи нею (Колосян 3:8, Філ.). Тому не обмовляйте батька ваших дітей у їхній присутності. Якщо маєте потребу виразити своє розчарування, то вчиніть за порадою Біблії: поділіться своїм «тягарем» з людиною, якій довіряєте, але не з власними дітьми (Приповістей 12:25, Дерк.). Намагайтесь бути позитивними і не зосереджуйтесь на минулому (Екклезіяста 7:10). Це допоможе вам пом’якшити свій гнів.

Зрештою, пам’ятайте, що Біблія наказує дітям шанувати свого батька, навіть якщо його поведінка далеко не зразкова (Ефесян 6:2, 3). Отже допоможіть дітям розвинути реалістичний погляд на прогріхи їхнього батька. Одна молода жінка, яка пережила розлучення батьків, каже: «Коли я усвідомила, що мій тато просто недосконала людина, яка схильна робити помилки, лише тоді змогла порозумітися з ним». Заохочуючи дітей поважати їхнього батька, ви допомагаєте їм розвинути правильний погляд на ваш батьківський авторитет!

Важливо також не стирати межі між батьками та дітьми. Діти все ще перебувають під ‘заповітом матері своєї’ (Приповістей 1:8, Дерк.). Син може почуватися переобтяженим, коли від нього вимагатимуть виконувати роль «господаря дому». Дочці теж стане важко, якщо мати почне звірятися їй у всьому. Діти повинні бути впевнені, що ви, як мати, піклуватиметесь ними, а не навпаки. (Порівняйте 2 Коринтян 12:14). Це допоможе їм почуватися безпечно, навіть попри несприятливі сімейні обставини.

Заступники батька

А що робити, коли батько порвав усі зв’язки з сім’єю? Фахівці кажуть, що для дітей корисно перебувати в товаристві якогось чоловіка. І хоча добре, коли дядько чи сусід приділяють час дитині, особливо позитивно на неї впливатиме спілкування із чоловіками у християнському зборі. Ісус обіцяв, що збір буде як родина (Марка 10:29, 30).

У біблійні часи молодий Тимофій виріс і став видатною Божою людиною, не маючи підтримки від свого невіруючого батька. Біблія каже, що для цього багато зробили його сердечна мати та бабця (Дії 16:1; 2 Тимофія 1:1—5). Але на нього також позитивно впливало товариство християнського чоловіка — апостола Павла. Павло називав Тимофія своїм «улюбленим і вірним сином у Господі» (1 Коринтян 4:17). Сьогодні Свідків Єгови теж заохочується слухатись біблійної поради «піклуватися сиротами і вдовами» (Якова 1:27, Дерк.). Їх закликається ‘рятувати сироту’, щиро й зрівноважено цікавлячись ним (Йова 29:12). Молода жінка Анет, пригадуючи одного християнського старійшину, який приділяв їй у дитинстві багато уваги, говорить: «Він був єдиним, хто ставився до мене дійсно як батько».

Як розірвати зачароване коло

Ці принципи допоможуть дітям, які не мають батька, проводити повноцінне життя. І хоча дитинство у них нелегке, але вони можуть вирости зрівноваженими, успішними людьми та сердечними, вірними й відданими батьками. Все ж профілактика ліпша за лікування. Зачароване коло сімей без батька можна розірвати лише тоді, коли чоловіки і жінки зобов’яжуться застосовувати поради з Біблії у свому житті. Наприклад: дотримуватися біблійного закону, який забороняє секс перед одруженням, а також слухатись вказівок з Божого Слова щодо норм для чоловіка та дружини (1 Коринтян 6:9; Ефесян 5:21—33).

У наш час про багатьох дітей, які мають батька, теж можна сказати, що вони ростуть без нього. Один фахівець у справах сім’ї каже: «Найбільша проблема ... нинішніх дітей полягає в тому, що батьки присвячують їм замало часу й уваги». Боже Слово прямо говорить про цю справу. У ньому татам наказується: «Виховуйте їх [дітей] у послусі й наводьте їх на розум у Господі» (Ефесян 6:4, УКУ; Приповістей 24:27). Коли батько дотримується цієї біблійної поради, діти не бояться, що він їх залишить.

Проте чи було б реалістично сподіватися, що люди масово звернуться до Біблії? Ні (Матвія 7:14). Але Свідки Єгови завдяки програмі домашнього біблійного вивчення вже допомогли мільйонам знайти щастя у сімейному життіd. Звичайно, Біблія попереджає, що всі подружжя через недосконалість матимуть «муку тілесну» (1 Коринтян 7:28). Все ж ті, хто справді поважає Боже Слово, намагаються вирішувати свої проблеми, а не розлучатись після перших негараздів. Щоправда, існують випадки, коли християнин має вагомі підстави на нарізне проживання або навіть розлучення (Матвія 5:32). Однак, знаючи, як це може вплинути на його дітей, християнин спробує, якщо можливо, врятувати подружжя.

Дотримуючись біблійних порад, ви не лише збережете сьогодні свою сім’ю, але й усі разом зможете осягнути вічне життя! Ісус сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). Якщо ви хочете, аби ваша сім’я вічно залишалась разом, то найліпше, що можна для цього зробити,— це читати Боже Слово й застосовувати його поради у своєму житті.