Захоплені зненацька вбивцем-землетрусом!
Рапорт очевидця в Мехіко
„Я працював на десятому поверсі, коли будинок почав коливатись. Я сперся об двері, які несподівано відірвались і впали на мене. Стараючись вислизнути з-під сміття, я бачив своїх дітей між грудою розореного каміння. Найстарший син, Хосе, був намочений кров’ю. Я був певний, що ціла моя родина загинула!” — Хосе Мелендрес, батько.
ЦЕ СТАЛОСЬ 19 вересня 1985 року. О 19 хвилин по сьомій рано 18 мільйонів мешканців Мехіко потряс один з великих землетрусів цього століття, який вимірювався 8,1 на шкалі Ріхтера.
Час у який землетрус вдарив урятувало життя багатьох людей. Годину пізніше, школи й крамниці були б повні людей, будинки, які могли стати для них величезні кладовища. З більше як 700 будинків розвалених у Мехіко, то принаймні 100 були школи!
Амбасадор СШ Іван Гавін, який дивився на спустошення з вертольота, сказав: „Це було немов якась величезна нога потоптала будинки”. Заловлені всередині тих будинків було тисячі людей — мертвих, а також живих! Згідно з мексіканським щоденником Ел універсал, то знайшли більше як 8000 трупів до перших 15 днів, але підраховують, що всього було 35 000 убитих.
Більше як 40 000 позосталих лікували по лікарнях і центрах допомоги. Довгі ряди людей чекали ототожнювати трупи. Імена вбитих вичитували по телебаченні, по радіо, і друкували їх по газетах. Чоловіки, жінки, і діти в розпачі блукали вулицями — вони не мали куди подітись. До деякого ступеня землетрус вплинув на принаймні 400 000 людей.
Чудове виживання
Коли землетрус ударив, то дружина Хосе Мелендреса була в своєму апартаменті на 11 поверсі, один поверх вище поверху на якому працював її чоловік. Вона каже: „Я допомагала моїй шестилітній дочці Елізабеті, збиратись до школи. Несподівано, будинок почав гуркотіти. Я побігла перестерегти сина Хосе та його дружину, і одночасно покликала моїх двох дочок, Лурдесу і Кармела. Вони взяли Елізабету на самий дах, і як будинок повалився, я схопилась за сходи. Коли землетрус закінчився, то 11-ий поверх знаходився на четвертому!
„Як ми безпорадно дивились, то підлога повалилась під Хосе й його дружиною, кидаючи їх ще глибше між уламки. Ми були певні, що вони помруть, а головно коли вчули одночасний вибух парового котеля й газового бака на шостому поверсі. Газовий бак, важучий 1500 кілограм [3300 фунтів] вдарив мого сина. Однак, нам на здивування, вони не були вбиті!”
Ціла родина Мелендресів чудово пережила, хоч Хосе, сина, дуже поранило. „Для нас, це був дуже болісний досвід”, пояснює Хосе, батько, „але ми вдячні Богові Єгові за люблячу допомогу наших християнських братів”.
Грегоріо Монтес з його родиною мешкали на п’ятому поверсі восьмиповерхового будинку. Він каже: „Моя дружина, Марія, як звичайно, встала рано, щоб відправити нашу дочку Лупіта до школи. Вони вийшли з будинку десь 15 хвилин по сьомій годині рано, тільки кілька хвилин перед тим, як землетрус ударив. Моя п’яти й шостирічна дочки й я прокинулись перелякані, коли будинок почав коливатись. Усе рухалось! Але, як я почав молитись до Єгови, то ми негайно відчули тишу, яка найшла на нас.
„Саме тоді, вікна почали розтріскуватись і випадати! Стіни падали. Я почув вереск перестрашених жінок і дітей. Мої дві маленькі дочки сиділи тихо на ліжку, а я продовжував навколішках молитись до Єгови.
„Несподівано — серед усіх тих зойків, коливання будинку, і летючого пилу — будинок повалився! Це було неначе ми спускались вниз елеватором! Хоч одна з моїх дочок у той момент потиху сказала мені: ,Тату, чи вже настав Армагеддон’, то я запевнив її, що це ще не був Арамагеддон.
„Усе втихло, стемніло, стало запилене. Місце від стелі до підлоги нашого апартаменту зморшилось на приблизно 50 сантиметрів (20 дюймів)! Серед каміння, я бачив моїх дочок укритих уламками й склом. Однак, вони не були поранені — навіть не подряпані!
„З вулиці, моя дружина Марія і дочка Лупіта дивилися, як будинок падав. Вони були певні, що нас убило. Але, з 32 родин мешкаючих у тому багатоквартирному будинку, ми були між тими кількома, які пережили катастрофу!”
Шістнадцятилітня Худіт Рамірес уже була в школі, коли землетрус ударив. „Учитель уже почав проказувати лекцію перед класом”, вона каже. „Тоді, несподівано, я відчула коливання будинку, неначе корабель на бурхливому морі. Виникла паніка. Студенти розбивали вікна й ламали двері, стараючись утікати.
„Через вікно на третьому поверсі, я бачила, що половина будинку вже повалилася, а всередині ще було близько 500 студентів і шкільних робітників! Я боялась, що наш бік будинку теж завалиться. Тому що сходи вже були зникли, то ми виходили з школи тунелем зробленим для нас. Коли зрештою ми видерлися з руїн, то бачили, як інші будинки горіли й хаос по вулицях”.
На порятунок!
Коротко після того як землетрус ударив, то уряд Мексіки взявся до ситуації. Поліція, пожежники, та інші начальники координували свої зусилля, щоб урятувати скільки людей можливо. Близько 2800 солдатів морської піхоти, а також десятки тисяч інших брали участь у рятувальній роботі. Військових теж насторожили запобігати грабіж. У центрах допомоги й таборах доглядали більше як 22 000 жертв випадку.
Літаки навантажені провізіями й приладдями рятування почали прилітати з близько 50 країн. Сотні чужих умільців визивались допомагати. Канали новин цілого світу описували кооперацію всіх тих тисяч людей. Результатом цього спільного зусилля, то до десятьох днів після землетрусу, врятували 3266 осіб, і зрештою знайшли принаймні 17 000 зниклих. Але врятувати жертву не було легко.
Небезпечні рятувальні зусилля
Зойки людей з-під руїн можна було чути більше як тиждень після землетрусу! Один молодий добровольчий робітник просто сів, впустив голову на руки, і плакав. Він почувався дуже безпорадним. Часто рятівники боялись вибирати каміння, щоб будинок не повалився, і це збільшувало б розпач.
З другого боку, рятівники дуже тішились, коли врятували якусь жертву. „Я мав задоволення з того, що врятував дев’ять осіб”, сказав „парамедик” (помічник лікареві) Хуан Лабастіда. Він прибув із Сполучених Штатів Америки з рятувальною командою. „Хоч ми працювали без відповідного устаткування”, він пояснив, „то таки повзались поміж руїнами шукаючи позосталих. Так робити не було легко”.
Розказуючи як вони врятували життя двох людей, Хуан каже: „Прибувши до руїн колишнього ресторану, ми користувались спеціальними електронними приладдями, щоб ними виявляти вібрації. Ці приладдя такі точні, що ними можна впізнати вібрації людського тіла. Без нього, ми ніколи не могли б відчути присутність чотирьох осіб під руїнами ресторану! Довгими рурами ми накачували воду й кисень у складову кімнату ресторану, в якій протягом кількох днів мучились два чоловіки й дві жінки.
„Як рятувальна команда чекала на зовні руїн, то я з одним умільцем з Франції, почали проламуватись у будинок. Те саме електронне приладдя теж виявляло вібрації — ознаки неміцності — у стінах і підлогах, тоді як ми проштовхувались крізь руїни. Нас навчили доторкатись до стін і підлоги. Коли будинок тільки що має повалитись, то ми відчуватимемо вібрації падіння вапна в стінах. Взяло сім годин пробитись до позосталих.
„Поки ми добились до них, то тих два чоловіки вже були померли, а жінки клінічно мертві, але ротовими вдихами й натиранням серця ми повернули їх назад до життя 15 хвилин пізніше! Так, наші зусилля мали успіх!”
Чи все вже закінчилось?
„В п’ятницю вечором, день після того великого землетрусу”, пояснив член відділу Товариства Вартової Башти в Мексіці, „мені показали дім Сергіо Морана, на другому поверсі. Стіни будинку потріскали, а тяжка стеля й підлога ослаблені. Дивовижно, будинок витримав землетрусу, тоді як інші навколо кругом повалились, з побитими й пораненими похованими під каміннями.
„У сусідстві можна було відчути напруженість і сум. Машини швидкої допомоги цілий день метушились по вулицях. За рогом вулиці стояв довгий ряд людей чекаючи ототожнювати трупи друзів і родин. Я цілий день ходив по діловій частині міста й розвідував її. Багато вулиць були оточені канатом, тому що високі будинки дуже нахилились і здавалось коли-небудь можуть повалитись. Коли я чув зойк людей з руїн, то трудно було стримуватись від плачу.
„Несподівано, тоді як я розмовляв із Сергієм Мораном, то вдарив другий землетрус! Спершу, гробова тиша вкрила місто. Я запитав себе, ,Чи може бути, що я уявляю собі це?’ Світла погасли. Годинники зупинились 38 хвилин по сьомій годині вечором — близько 36 годин після першого землетрусу. Будинок у якому я знаходився почав коливатись узад то вперед. Я перестав сумніватись. Це удар другого землетрусу!
„Ще на другому поверсі, ми продерлись до входу й підтримувались між одвірками. Ми палко молились до Єгови по допомогу. Як будинок коливався, то з даху й балок, які підтримували його, ми чули пронизливе рипіння. Побачивши становище того дому, я був певний, що будинок повалиться! Однак, він не повалився і ми безпечно повиходили на вулицю на якій побачили хаос, зойки й непевність.
„На щастя, другий землетрус не зруйнував околиці так як перший. Протягом 12 днів після першого землетрусу, заявляють було принаймні 73 струсів, які вимірювались між 3,5 а 7,3 на шкалі Ріхтера!”
„Будуть великі землетруси”
Ісус Христос говорив про „землетруси місцями” і що це буде одна з рис „ознаки” показуючи, що ми вже живемо в „закінченні ладу”. (Матвія 24:3, 7, НС) Він не мав на думці тільки струси; краще, Ісус сказав, що „будуть землетруси великі”. (Луки 21:11) Отже, недавнє нещастя в Мехіко — разом з більше як 600 великими землетрусами, які вже відбувались з 1914 року — збільшує дійсність біблійного пророцтва, яке сповняється за наших днів.
Свідки Єгови в Мехіко — хоч були захоплені зненацька — оцінюють потішаючі слова Ісуса Христа: „Коли ж стане збуватись це, [різні риси ознаки], то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення”. (Луки 21:28) Так, ми є запевнені про веселу майбутність. Під Божим прийдешнім Новим Ладом, Його народ буде охоронений від землетрусів та інших таких лих.— Об’явлення 21:3, 4.
Принаймні 38 Свідків Єгови й тих, які почали товаришувати з ними загинули в тій трагедії. Теж, вони понесли велику матеріальну шкоду. Принаймні 146 родин Свідків Єгови загубили свої доми. Так як Біблія каже, через „час і непередбачені випадки”, тяжке становище може трапитись кому-небудь з нас.— Екклезіястова 9:11, НС.
Любляча допомога
Проте, Свідки Єгови негайно почали вишукувати всіх Свідків розбитих околиць міста. „Це чудово, що інші так турбуються нами”, пригадує Віктор Кательянос. Усім, які понесли втрату, було дано більше як 5000 кілограм (11 000 фунтів) провізій. Родини Свідків Єгови з незруйнованих околиць ділились своїми домами й матеріальним майном з їхніми безпритульними християнськими братами й сестрами.
Врятувавши своє життя з руїн їхнього дому, Хуан Чавес з його дружиною та двома дітьми поїхали до місцевої школи довідатись, що сталось з їхніми іншими двома дітьми. Вернувшись до дому, ця родина шістьох членів дуже здивувалась, коли побачила великий натовп християнських братів зібраних біля їхнього дому — між якими були подорожуючі надзирателі й місцеві старші.
„Вони гадали, що ми були заловлені в руїнах і хотіли допомогти нам!” каже пані Чавес. „Це чудово! Ми навіть не знали декотрих Свідків, які були прийшли допомагати нам”.
Так, хоч убивець-землетрус залишив по собі незабутній слід у Мехіко, то не зруйнував віри й відважності Свідків Єгови тієї країни. Так як сказала пані Мелендрес: „Ми всі використовували цю нагоду проповідувати надію Царства всім людям з якими ми зустрічались. Землетрус не перешкодив нашим зусиллям служити Єгові. Навпаки, ми почуваємось сильнішими в вірі й ще більше постановили служити Йому”.
[Ілюстрації на сторінці 17]
Хосе Мелендрес, батько, його дружина, і будинок у якому вони мешкали.
[Ілюстрації на сторінці 18]
Худіт Рамірес пережила зруйнування КОНАЛЕП школи.